Сімейні доходи, їх джерела, структура та диференціація. Крива Лоренца і коефіцієнт Джині

Сімейний дохід – сума доходів свідомо організованої на основі родинних зв’язків та спільності побуту невеликої групи людей, життєдіяльність яких спрямована на реалізацію соціальних, економічних та духовних потреб індивідів, сім’ї. Це економічна основа відтворення сім’ї. Фактори, що впливають на структуру сімейних: розмір грошових доходів членів сім’ї, наявність чи відсутність безплатних і пільгових благ, обсяг податків, чи є безробітні в сім’ї, рівень цін на споживчі економічні блага, ступінь соціальної захищеності, наявність чи відсутність доходів від власності.

Є різні джерела формування сімейних доходів:

1) Власність на ресурс «праця» який не існує відособлено від власника і забезпечує доходи у фірмах: заробітна плата, гонорари, та інше

2) Власність на ресурси що мають відокремлене від їх власника існування: процент, рента, орендна плата, прибуток, дивіденди.

3) Державні та трансферні виплати: пенсії, допомоги, безплатні послуги в галузі освіти та медицини, пільги.

4) Інші джерела: спадщина, дарування, виграші.

Рівень сімейних доходів не повинен бути нижчим прожиткового мінімуму, який має дві форми прояву: фізіологічний і соціальний.

Фізіолог. мінімум враховує витрати на задоволення найнагальніших фізіологічних та фізичних потреб, включаючи витрати на оплат основних послуг(комунальних, транспортних)

Соціальний мінімум крім фізіологічного включає також затрати на задоволення мінімальних духовних і соціальних потреб.

Доходи населення в ринковій економіці виконують такі функції:

1) Добробуту – забезпечують певний рівень життя населення

2) Мотиваційну – сприяють ефективному включенню до виробничого процесу шляхом створення системи нових стимулів

3) Соціальну – формують відповідну якість життя, що охоплює умови праці, життя і відпочинку, соціальні гарантії та забезпеченість.

Найважливіше значення для забезпечення фізіологічного життя людини має харчування. Чим вища частка затрат на харчування у загальній структурі витрат сім’ї, тим нижчий його добробут. Це означає, що структура витрат сім’ї є важливим показником економічного розвитку країни.

Структура сімейних доходів за напрямком їх використання: харчування, придбання одягу та взуття, товарів тривалого користування, соціально-культурні та побутові послуги, комунальні послуги, транспорт, заощадження.

Структуру споживання сімей з різними рівнями доходів дослідив Енгель. Звідки виплив закон Енгеля: частка національного доходу витрачена на продукти харчування є важливим індикатором добробуту. Чим менша ц частка тим вищий добробут.

В умовах становлення ринкового середовища в економіці України внаслідок взаємозумовленої дії об’єктивних та суб’єктивних факторів формування доходів населення характеризується такими тенденціями: розширенням структурних складових сімейних доходів, поглиблення розриву між номінальними доходами і доходами що є у розпорядженні,слабким і нестійким зростанням факторних доходів, натуралізацією частки отриманих доходів.

Крива Лоренца – це крива, яка показує нерівномірність розподілу між різними соц. групами.

Крива Лоренца дає підстави для висновку про ступінь розриву між фактичним розподілом доходів і станом рівності.

Розрахунок коефіцієнта Джині пов'язаний із кривою Лоренца. Він визначається відношенням площі фігури L, утвореної кривою Лоренца та лінією абсолютної рівності(бісектрисою ОА), до площі усього трикутника ОАВ.

К_G =

Величина коефіцієнта Джині може змінюватись 0 (у випадку абсолютної рівності чисельник дорівнює нулю) до 1 (чисельник дорівнює знаменнику) або від 0 до 100%. При чому чим вище значення показника тим нерівномірніше розподілені доходи суспільства.