Функції грошей та їх еволюція

Функції грошей — це дії, які вони здійснюють у ринковій економіці.Класична економічна теорія виділяє п'ять функцій грошей: міри вартості, засобу обігу, засобу утворення скарбів, засобу платежу, світових грошей. Функція грошей як міри вартості полягає у здатності грошей як загального еквівалента вимірювати вартість усіх інших товарів, надаючи їй форму ціни. У функції засобу обігу — гроші виконують роль посеред­ника в обміні товарів і забезпечують їхній обіг. Функція засобу платежу полягає в обслуговуванні гро­шима погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин. Функцію утворення скарбу виконують ті гроші, які ви­ходять з обігу, тимчасово переривають свій рух, нагрома­джуються і перетворюються на скарб у своїй золотій або срібній "плоті". Функція світових грошей полягає в обслуговуванні гро­шима міждержавних економічних відносин, пов'язаних з розрахунками за зовнішньоторговельні операції, наданням кредитів та іншими угодами. Еволюція функції міри вартості. Позаяк золото вийшло з обігу і перестало бути грошима, то воно й припинило виконува­ти функцію міри вартості. Однак це не означає, що функція су­часних грошей як міри вартості повністю вичерпана. Слід враховувати, що в процесі обміну виникає потреба не так у вимірі вартості обмінюваних товарів, як у тому, щоб з'ясувати, у скільки разів вартість конкретного товару більша чи менша від вартості товару, що пропонується для обміну. Еволюція функції грошей утворення скарбів. Оскільки зо­лоті гроші замінені паперово-кредитними, то збереження їх не може утворювати скарб. Але паперові та кредитні гроші набу­вають якісно нової функціональної форми — стають капіталом і можуть виконувати функцію нагромадження. Еволюція світових грошей, У сучасних умовах золото без­посередньо не використовується як світові гроші. Функцію світових грошей виконують вільно конвертовані національні валюти розвинених країн і колективні міжнародні грошові оди­ниці (євро), які забезпечили довіру до своїх валют як стабіль­них носіїв вартості не тільки на внутрішньому» а й на міжнарод­них ринках. Еволюція форм грошей: товарні гроші, металеві гроші, паперові гроші, кредитні гроші, електронні гроші.

24. Грошовий обіг — це рух грошей у готівковій і безго­тівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і не­товарні платежі в господарстві. Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об'єктивно зумовлена грошова маса. Він з'ясовує внутрішні зв'язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей. кількість грошей, необхідних для обігу, може бути визначена за такою формулою: КГ=(СЦ-К+П-ВП)/О (СЦ — сума цін то парів, реалізованих протягом року; К — сума цін товарів, проданих у кредит; П — платежі за кредити минулого року; ВП — пла­тежі, які взаємно погашаються; О — швидкість обороту однієї грошової одиниці за рік.) Також для визначення кількості грошей, необхідної для обігу, використовують рівняння Фішера. M*V=P*Q, де М — маса грошей в обігу; V — середня швидкість обігу грошей; P — середній рівень цін на товари та послуги; Q — кількість товарів та послуг, представлених на ринку. З цього рівняння можна визначити кількість грошей, необ­хідних для обігу: М=P*Q/v. Різноманітність грошових засобів, які функціонують у сучасній економіці, потребує виміру грошової маси. Грошова маса — це сукупність усіх грошових засобів у готівковій і безготівковій формах, які забезпечують реалі­зацію товарів, послуг і всі нетоварні платежі у народному господарстві. грошову масу можна поділити на дві частини — активні гроші, які мають низьку ліквідність і постійно вико­ристовуються в готівковому й безготівковому обігу, і пасивні гроші (або "квазігроші"), які потенційно можуть бути викори­стані як гроші за певних умов (наприклад, вексель, довгостро­кові депозити). Залежно від рівня ліквідності грошові засоби поділяються і зводяться у грошові агрегати М₀, М_:, М₂, М₃, L. М₀ — готівка: монети і банкноти, що перебувають в обігу; М₁ = М₀ + поточні рахунки та інші безстрокові чекові депозити; М„ = М, + заощаджувальнІ й невеликі строкові депозити у банках; М₃ — М₂ + внески у спеціалізованих установах і великі строкові депозити; L - М₃ + облігації, скарбничі векселі та інші аналогічні кредитні інструменти.