Міжнародні стандарти МОП щодо соціального захисту моряків

К наиболее важным "морским" конвенциям и рекомендациям можно отнести следующие (следует иметь в виду, что в данном случае в перечень не включены конвенции МОТ, которые не вступили в силу и в последующем пересматривались, а также касающиеся рыбаков и трудящихся, занятых на погрузке и разгрузке судов):Конвенция МОТ N 7 "Об определении минимального возраста для допуска детей на работу в море" 1920 г.;Конвенция МОТ N 8 "О пособиях по безработице в случае кораблекрушения" 1920 г.. В соответствии с Конвенцией во всех случаях утраты или гибели судна судовладелец или лицо, с которым моряки заключили договор о работе на данном судне, выплачивает каждому работавшему на нем моряку пособие по безработице, явившейся результатом такой утраты или гибели. Это пособие выплачивается за все дни, в течение которых моряк остается действительно безработным, в том же размере, как и заработная плата, причитавшаяся ему согласно договору, но общая сумма пособия может быть ограничена двухмесячной заработной платой. Для истребования таких пособий моряки пользуются такими же средствами, какими они пользуются для истребования недоплаченной заработной платы

Вперше питання соціального захисту моряків було врегульовано Конвенцією про соціальне забезпечення моряків №70 від 28.06.1946 року № 70. Згодом цю конвенцію було переглянуто Конвенцією про соціальне забезпечення моряків №165 від 09.10.1987 року. На сьогодення питання забезпечення соціального захисту моряків знайшло відображення у Конвенція МLС 2006 р. Положення щодо забезпечення соціального захисту моряків викладені у правилі 4.5 зазначеної Конвенції.

Право моряків на соціальне забезпечення гарантовано статтею IV цієї Конвенції, відповідно до якої кожен моряк має право на охорону здоров'я, медичне обслуговування, соціально-побутове обслуговування і на інші форми соціального захисту.

З метою поступового досягнення всеосяжного захисту в галузі соціального забезпечення відповідно до правила 4.5 необхідно розглядати наступні його види: медичне обслуговування; допомогу з хвороби; допомогу з безробіття; допомогу по старості; допомогу у зв'язку з виробничим травматизмом; сімейну допомогу; допомогу по вагітності та пологах; допомогу по інвалідності; допомогу у зв'язку з втратою годувальника. Ці види соціального захисту доповнюють захист, передбачений згідно з правилом 4.1 про медичне обслуговування і правилом 4.2 про відповідальність судновласників. Вищевказаний список ідентичний переліку видів соціального захисту моряків, викладеному у Конвенції про соціальний захист моряків № 165. Слід зазначити, що Конвенція № 165 вимагала від держав-членів наявність хоча б одного виду соціального забезпечення моряків. Таким чином, Конвенція МLС 2006 р. встановила більш сприятливий режим захисту моряків.

Кожна держава-член вживає заходів, у відповідності зі своїми національними особливостями, з метою надання додаткового захисту в галузі соціального забезпечення всім морякам, які мають зазвичай постійне місце проживання на його території. У разі відсутності належного охоплення всіма видами забезпечення, морякам можуть надаватися зіставні допомоги та виплати шляхом страхування або інших ефективних засобів, беручи до уваги положення відповідних колективних договорів.

Якщо на моряків поширюється дія національного законодавства про соціальне забезпечення більш ніж однієї країни, то відповідні держави-члени повинні співпрацювати, щоб визначити за взаємною згодою, законодавство якої країни повинно застосовуватися,.