Тлумачення як структурний елемент конвенційного механізму імплементації міжнародно-правових норм

Тлумачення є засобом забезпечення реалізації і може здійснюватися як у процесі нормотворення, так і правозастосування.Наприклад, в Угоді між Російською Федерацією і Україною про врегулювання питань правонаступництва щодо зовнішнього державного боргу й активів колишнього Союзу РСР від 9 грудня 1994 р. зазначається: "Для цілей цієї Угоди зовнішній державний борг і активи колишнього Союзу РСР розуміються таким чином, як вони визначені в Договорі про правонаступництво щодо зовнішнього державного боргу й активів Союзу РСР від 4 грудня 1991 року".На тлумачення норм міжнародного права, що регулюють ті чи інші міжнародні відносини, цілком можуть бути поширені загальні принципи і правила тлумачення, закріплені у статтях 31—33 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 р. Крім того, до таких принципів тлумачення, вироблених багаторічною міжнародною практикою й узагальнених у доктринальному розумінні, слід віднести: • тлумачення у суворій відповідності до основних засад міжнародного права; • сумлінність тлумачення відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам у їх контексті; • додержання єдності процесу тлумачення, незалежно від характеру джерел права; • тлумачення має сприяти досягненню цілей і заадань нормотворення,а не призводити до негативного правового ефекту; • однозначність тлумачення, шо не допускає двозначності або неясності.