Render the text into English

БУТТЯ І СВІДОМІСТЬ

Свідомість — це притаманний лише людині ідеальний спосіб відтворення буття. Це рівень індивіда, на якому людина виявляє себе суспільною істотою з властивою їй діяльністю як освоєнням. Свідомість як ідеальне протиставляється буттю як об'єктивно існу­ючому. Це особливий рівень психічного відображення дійсності, що надбудовується над психічними процесами, станами, властивос­тями, але не зводиться до них. Стосовно буття свідомість передусім демонструє свою пізнавальну функцію — функцію побудови обра­зу світу, який відображає ступінь освоєння людиною буття.

У свідомості буття переломлюється і стає усвідомленим. Світ як олюднене буття постає у своєму об'єктивному, незалежному від інди­віда існуванню і як таке усвідомлюється. Виникнення свідомості важко збагнути, не взявши до уваги буття ідеального, яке в цьому зв'язку може розглядатись як надсвідомість — об'єктивована в про­дуктах матеріальної і духовної культури царина значень. Свідомість існує на ґрунті значень мови і завдяки мові. Без мови немає свідо­мості. Мова є формою існування індивідуальної свідомості. Зна­чення — зміст продуктів матеріальної і духовної культури, що його несе в собі мова людини. Значення акумулюють досвід попередніх поколінь, за ними криються суспільно вироблені способи дій, за допомогою яких люди змінюють і пізнають дійсність, тому носіями значень є також речі, акти людської поведінки, жести, формули, схеми, карти, живопис, пісні, танці тощо. Проте лише у слові, по­нятті вони набувають незалежного, абстрагованого від реальності існування. Отже, значення — особлива форма відтворення люди­ною дійсності, властивість продуктів культури нести в собі узагаль­нений досвід попередніх поколінь.

До складу індивідуальної свідомості входить ще й особистісний смисл — індивідуалізоване відображення реального ставлення лю­дини до певних явищ дійсності. Він виникає на підставі значень і є власне "значенням для мене". Свідомість проникнута смислом. Він позначає в образі найпривабливіші предмети, нерідко наділяє їх додатковим значенням, породжує надцінні ідеї, зрештою, може спот­ворювати відображення дійсності. Проте завдяки цьому складнику свідомість є живим психічним утворенням, яке має власну, а не лише зовнішньо детерміновану, логіку розвитку.