Додаткова. 24. Барабаш А. Особливості правового регулювання лізингових відносин у сфері господарювання / А

24. Барабаш А. Особливості правового регулювання лізингових відносин у сфері господарювання / А. Барабаш // Право України. – 2003. – № 5. – С. 57-61.

25. Беляневич О.А. До питання про недійсність господарських договорів / О.А. Беляневич // Вісник господарського судочинства. – 2004. – № 2. – С. 200-207.

26. Беляневич О.А. Договір як засіб саморегуляції господарських відносин: загальна характеристика / О.А. Беляневич // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 8. – С. 40-48.

27. Беляневич О.А. Про види джерел господарського договірного права / О.А. Беляневич // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 10. – С. 46-55.

28. Білоус Ж. Проблеми визнання господарських договорів недійсними / Ж. Білоус // Юридична Україна. – 2004. – № 11. – С. 31-40.

29. Богун В. Правовое регулирование договорных отношений по новым Гражданскому и Хозяйственному кодексам Украины / В. Богун // Частный предприниматель. – 2003. – Ноябрь. – № 21. – С. 6-9.

30. Воловенко І. Неточності при складанні господарських договорів / І. Воловенко // Справочник экономиста. – 2007. – № 2. – С. 53-55.

31. Дмитрієва Ю. Визначення поняття «договору простого товариства» та його правова кваліфікація / Ю. Дмитрієва // Право України. – 2007. – № 9. – С. 96-100.

32. Договори в підприємницькій діяльності // Податки та бухгалтерський облік. – 2004. – 23 серпня. – № 15/16. – С. 3-108 (спецвипуск).

33. Євстігнєєв А. Істотні умови договору за Цивільним та Господарським кодексами: порівняльний аспект / А. Євстігнєєв // Юридичний журнал. – 2006. – № 1. – С. 22-23.

34. Клейменова С. До питання про систему договорів лізингу / С. Клейменова // Вісник прокуратури. – 2006. – № 8. – С. 62-66.

35. Коломієць Н. Становлення господарського зобов’язання як правової категорії / Н. Коломієць // Право України. – 2006. – № 4. – С. 48-52.

36. Костенко Л. Ціна є обов’язковою умовою господарського договору / Л. Костенко // Бухгалтерія. – 2006. – 26 червня. – № 26. – С. 85-87.

37. Крижна В. Договір за ЦКУ та господарський договір за ГКУ / В. Крижна // Бухгалтерія. – 2005. – 24 січня. – № 3/4. – С. 66-71.

38. Крижна В.М. Права та обов’язки сторін за договором комерційної концесії / В.М. Крижна // Економіка. Фінанси. Право. – 2004. – № 7. – С. 14-18.

39. Крисенко Т. Договір у господарській діяльності підприємств / Т. Крисенко // Секретарь-референт. – 2005. – № 9. – С. 16-22.

40. Луговець Л. Особливості укладання господарських договорів згідно з новим законодавством України / Л. Луговець // Справочник экономиста. – 2004. – № 6. – С. 23-28; 2004. – № 7. – С. 70-73; 2004. – № 8. – С. 47-49; № 9. – С. 33-37.

41. Луць В.В. Контракти в підприємницькій діяльності: навч. посіб. для студ. вузів / В.В. Луць – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 573 с.

42. Мілаш В. До питання про підприємницькі комерційні договори з посиленим публічним інтересом / В. Мілаш // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 10. – С. 45-50.

43. Мілаш В. Договірна правосуб’єктність сторін зовнішньо-економічного договору / В. Мілаш // Право України. – 2004. – № 6. – С. 39-42.

44. Мілаш В. Інтерес як системоутворюючий конструктивний елемент підприємницького комерційного договору // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 6. – С. 74-80.

45. Мілаш В. Нові підходи до визначення договору в господарському праві / В. Мілаш // Право України. – 2007. – № 9. – С. 31-36.

46. Мілаш В. Принцип свободи підприємницького комерційного договору / В. Мілаш // Право України. – 2005. – № 2. – С. 36-40.

47. Мілаш В. Проблема визначення кола учасників підприємницьких комерційних договірних відносин / В. Мілаш // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 12. – С. 7-13.

48. Мілаш В. Теоретичні аспекти співвідношення свободи підприємницького комерційного договору та обмежувальних чинників / В. Мілаш // Українське комерційне право. – 2005. – № 6. – С. 51-64.

49. Мілаш В. Теоретичні аспекти тлумачення господарського договору: історія та сучасність / В. Мілаш // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 5. – С. 31-35.

50. Мілаш В. Функції підприємницького комерційного договору / В. Мілаш // Право України. – 2006. – № 2. – С. 50-54.

51. Мілаш В.С. До питання про правосуб’єктність сторін господарсько-договірних відносин / В.С. Мілаш // Вісник господарського судочинства. – 2004. – № 3. – С. 257-263.

52. Мілаш В.С. Конструктивні системоутворюючі елементи підприємницького комерційного договору: постановка питання / В.С. Мілаш // Вісник господарського судочинства. – 2005. – № 3. – С. 203-214.

53. Мілаш В.С. Про підстави недійсності підприємницького комерційного договору / В.С. Мілаш // Вісник господарського судочинства. – 2006. – № 2. – С. 194-204.

54. Назаренко В. Особливості укладання, виконання та відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору комісії на продаж сільськогосподарської продукції у сфері зовнішньо-економічної діяльності / В. Назаренко // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 12. – С. 72-76.

55. Наранович А. Право подписи: директора компаний совершают большую ошибку, когда позволяют подписывать договоры не уполномоченным на это должностным лицам предприятия / А. Наранович // Финансовая консультация. – 2005. – № 20. – С. 27-28.

56. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України: Станом на 1 січня 2004 року / ред. В.К. Мамутов. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.

57. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: В 4 т. – К.: А.С.К. – Т.2: Право інтелектуальної власності. Зобов'язальне право: В 4 т. / А.Г. Ярема; В.Я. Карабань; В.В. Кривенко; В.Г. Ротань. – К.: А.С.К., 2004. – 864 с.

58. Ніколенко Л. Правові проблеми класифікації господарських зобов’язань / Л. Ніколенко // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 11. – С. 39-42.

59. Подцерковний О.П. Ціна як умова господарського договору / О.П. Подцерковний // Вісник господарського судочинства. – 2005. – № 6. – С. 144-151.

60. Посполітак В. Зобов’язання за договором про спільну діяльність. Договір простого товариства / В. Посполітак, Р. Ханик-Посполітак // Українське комерційне право. – 2003. – № 4. – С. 35-49.

61. Предпринимательские операции: Практическое руководство по составлению договора. Правовое регулирование. – М.: Приор, 1995. – 64 с.

62. Рєзнікова В. Укладення господарського договору про спільну діяльність: проблемні аспекти правового регулювання / В. Рєзнікова // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 9. – С. 100-104.

63. Серебрякова Ю. Підстави визнання договору оренди нерухомості неукладеним: господарсько-правовий аспект / Ю. Серебрякова // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 2. – С. 92-94.

64. Сидоров Я.О. Підстави та особливості припинення договору комерційної концесії / Я.О. Сидоров // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – № 9. – С. 98-106.

65. Сисуєв С.Ю. До проблеми визначення поняття «господарський договір» / С.Ю. Сисуєв // Юриспруденція: теорія і практика. – 2006. – № 8. – С. 49-52.

66. Січко Д.С. Суб’єктивний склад договору фінансового лізингу / Д.С. Січко // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2005. – № 2. – С. 180-184.

67. Січко Д.С. Юридична природа лізингу / Д.С. Січко // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2003. – № 3. – С. 80-85.

68. Стаматіна М. Договір поставки у нових Цивільному кодексі України та Господарському кодексі України / М. Стаматіна // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 9. – С. 25-28.

69. Стрижко Л. Новації комісійних угод: звернімо увагу на суттєві аспекти комісійних угод у сфері господарювання / Л. Стрижко // Юридична газета. – 2004. – 21 квітня. – № 8. – С. 18.

70. Таненок О. Зобов’язання в господарському праві: (договірні зобов’язання і їхнє значення в регулюванні ринкової економіки) / О. Таненок // Персонал. – 2005. – № 6. – С. 74-79.

71. Терьохін С.Є. Комерційні контракти: (Поняття та характерні ознаки) / С.Є. Терьохін // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2003. – № 3. – С. 85-88.

72. Томчишен С.В. Визнання договору неукладеним за Цивільним та Господарським кодексами України / С.В. Томчишен // Вісник господарського судочинства. – 2006. – № 4. – С. 178-188.

73. Трофімова О.В. Поняття та ознаки договору лізингу / О.В. Трофімова // Вісник господарського судочинства. – 2004. – № 4. – С. 173-180.

74. Урусова Г. Господарські договори: укладення, зміна, розірвання за ГКУ / Г. Урусова // Бухгалтерія. – 2004. – 15 листопада. – № 46. – С. 82-84.

75. Федорчук Д. Забезпечення виконання зобов’язань у підприємницькій діяльності / Д. Федорчук // Юридична газета. – 2006. – 28 вересня. – № 18. – С. 14.

76. Чабан О. Зміст інвестиційного договору (контракту) / О. Чабан // Юридична Україна. – 2007. – № 12. – С. 44-48.

77. Черешнюк В. Укладення попереднього господарського договору та його правові наслідки / В. Черешнюк // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 1. – С. 22-25.

78. Чучковська А. Форма господарських договорів, що вчиняються через мережі електрозв’язку, зокрема через Інтернет / А. Чучковська // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 12. – С. 8-11.

Тема 7: Відповідальність суб’єктів комерційної діяльності

Юридична відповідальність виконує в суспільстві важливі функції – попереджувальну, репресивну (каральну), компенсаційну (поновлення у межах можливого порушених прав потерпілих). Вона є важливим елементом механізму забезпечення правопорядку у сфері комерційної діяльності. Опрацьовуючи матеріал цієї теми, слід зосередитися на характеристиках (суб’єктах, підставах виникнення, порядку застосування, переліку санкцій тощо) трьох видів юридичної відповідальності – господарсько-правової, адміністративної та кримінальної.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договорами.

Господарсько-правова відповідальність передбачена за порушен­ня, вчинені в сфері господарської (в тому числі підприємницької) діяльності «учасниками господарських відносин», до яких, зокрема, належать суб'єкти господарської діяльності (юридичні та фізичні осо­би – суб'єкти підприємницької діяльності). У сфері господарюван­ня фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, посадові (службові) особи суб'єктів підприємницької діяльності – юридичних осіб, а також органів державної влади та управління, крім госпо­дарсько-правової відповідальності за певні правопорушення можуть притягатися до адміністративної та кримінальної (а працівники цих осіб незалежно від наявності у них статусу посадової (службової) особи – до дисциплінарної та матеріальної) відповідальності.

Частина 3 ст. 216 ГК України визначає принципи господарсько-правової відповідальності, згідно з якими:

- потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

- сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;

- у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері госпо­дарювання.

За невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено ГК України та іншими законами. Засновники суб'єкта господарювання не відповідають за зобов'язаннями цього суб'єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами.

Господарсько-правова відповідальність здійснюється шляхом накладання господарських санкцій. Господарські санкції – це за­ходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ст. 217 ГК України).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції; адміністративно-господарські санкції.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ст. 224 ГК України). Під збитками, в свою чергу, розуміють витрати, понесені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею дохо­ди, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, виз­начена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, не звільняє зобов'язану сторону від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учас­ник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, сан­кції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно зі ст. 232 ГК України якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Проте законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Відповідно до ст. 235 ГК України оперативно-господарськими санкціями є заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або запобігання повторенню порушень зобов'язання, що застосовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором, причому незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

У господарських договорах сторони можуть передбачати застосування, зокрема, таких видів оперативно-господарських санкцій:

- одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною із звільненням її від відповідальності за це у разі порушен­ня зобов'язання другою стороною; відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи вико­нання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;

- відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття по­дальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);

- встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додат­кових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка по­рушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

- відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.

Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною.

Опе­ративно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Оперативно-госпо­дарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

Згідно зі ст. 238 ГК України адміністративно-господарськими санкціями є заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єктом господарювання та ліквідацію наслідків порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Вони можуть бути застосовані до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування у вигляді: вилучення прибутку (доходу); накладання адміністративно-господарського штрафу; стягнення зборів (обов'язкових платежів); зупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання; застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування ін­дивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом гос­подарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом госпо­дарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта госпо­дарювання тощо. Іншими законами (крім ГК України), відповідно, можуть бути встановлені інші адміністративно-господарські санкції.

Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через 1 рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Адміністративна і кримінальна відповідальність у сфері комерційної діяльності відрізняються від господарсько-правової відповідальності насамперед своїм суб’єктним складом.

До адміністративної відповідальності за порушення у сфері господарювання притягаються фізичні особи – посадові (службові) особи суб'єктів підприємницької діяльності, посадові (службові) особи органів державної влади і управління, а також фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності. На юридичних осіб заходи адміністративної відповідальності накладатися не можуть.

Діяння, за вчинення яких передбачена адміністративна відповідальність, містяться виключно у законах, до яких, зокрема, належить Кодекс України про адміністративні правопорушення. Глава 12 Кодексу присвячена адміністративним правопорушенням, що вчиняються в сфері торгівлі, громадського харчування, послуг, в галузі фінансів і підприємницькій діяльності.

Кримінальна відповідальність за злочини у сфері господарської (в тому числі підприємницької) діяльності передбачена розділом VII Кримінального кодексу України і застосовується лише до фізичних осіб, в тому числі тих, що мають статус суб'єктів підприємницької діяльності.