Поняття виборчої системи та виборчого права: Види виборчих систем

Термін «виборче право» в юридичній літературі інтерпретується в двох значеннях - об'єктивному і суб'єктивному.

Об'єктивне виборче право - це один із головних конституційно-правових інститутів, якого складають норми, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з формуванням представницьких та інших виборних органів публічної влади (державної влади і місцевого самоврядування). Цей інститут характеризується такими особливостями:

1) він більшою мірою (порівняно з іншими конституційно-правовими інститутами) зазнає впливу норм міжнародного права;

2) значна частина його норм є полівалентними, себто такими, що одночасно належать до двох та більше галузей права;

3) переважна більшість норм цього інституту є процесуальними нормами.

Норми інституту виборчого права встановлюють: принципи виборчого права; вимоги до виборців і кандидатів; порядок утворення та діяльності виборчих органів; процедуру висування і реєстрації кандидатів; статус виборців та інших суб'єктів виборчого процесу; процедуру ведення передвиборної агітації та голосування; порядок визначення результатів виборів тощо.

Суб'єктивне виборче право - закріплене Конституцією України (ст. 38) і гарантоване державою право громадянина України вільно обирати та бути обраним до виборних органів публічної влади (державної влади і місцевого самоврядування). При цьому можна виділити активне (право обирати) і пасивне (право бути обраним) виборче право. Термін «виборча система» в науці конституційного права також використовується у двох значеннях - широкому і вузькому.

У широкому значенні під виборчою системою розуміють систему суспільних відносин, які складаються з виборами органів публічної влади та визначають порядок їх формування. Ці відносини регулюються конституційно-правовими нормами, які в сукупності утворюють конституційно-правовий інститут виборчого права. Виборча система у вузькому значенні - це певний спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидатами залежно від результатів голосування виборців або інших уповноважених осіб. За порядком голосування і підрахунком голосів розрізняють такі види виборчих систем, як мажоритарна, пропорційна і змішана (мажоритарно-пропорційна або пропорційно-мажоритарна). Мажоритарна виборча система – це голосування за кандидата по виборчому округу і визнання його обраним на основі одержаної ним більшості голосів виборців. За цією системою відбуваються парламентські вибори у 76 країнах світу (Велика Британія, Франція, США, країни Латинської Америки, Африки, Тихоокеанського басейну). Ця система є традиційною і найбільш прийнятною для країн з так званою двопартійною системою, тобто за наявності двох сильних політичних партій. Існують мажоритарні системи абсолютної та відносної більшості. За першою перемогу на виборах здобуває кандидат, який набрав 50% голосів плюс один голос. Під час виборів за мажоритарною системою відносної більшості членом парламенту стає депутат, який одержує більше голосів, ніж усі його суперники, навіть якщо це менше 50% голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

Пропорційна виборча система – це голосування за списки кандидатів від політичних партій або інших політичних сил і розподіл місць у парламенті (депутатських мандатів) пропорційно до кількості голосів, відданих за списки. Нині вибори за пропорційною системою відбуваються у 49 країнах світу, в тому числі у 25 європейських (Іспанія, Португалія, Австрія, Швеція, Фінляндія, Норвегія, Бельгія, Росія). Ця виборча система застосовується, як правило, в тих країнах, де є кілька впливових партій, але жодна з них історично не має стабільної більшості в парламенті. Існує кілька різновидів застосування пропорційної виборчої системи: голосування за звичайний список кандидатів і жорсткий список (звичайний список кандидатів – це розташування прізвищ кандидатів у списку в алфавітному порядку; жорсткий – це розташування прізвищ кандидатів у списку в пріоритетному порядку). Крім того, існують пропорційні виборчі системи, де виборець, хоча і голосує за список в цілому, проте визначає, якому з кандидатів у середині списку він надає перевагу (відкритий список). Пропорційна виборча система закритих списків такої можливості виборцю не надає, розподіл місць у виборчому списку здійснюють партії на власний розсуд.

Як бачимо, в Україні з початком так званої політичної реформи відбувся перехід від зміішаної системи до пропорційної системи жорстких та закритих списків. Змішана виборча система є комбінацією, поєднанням мажоритарної і пропорційної виборчих систем. У Європі змішана виборча система застосовується в Німеччині, Італії, Угорщині, Польщі, а в останні роки – у Литві, Грузії. Змішані виборчі системи застосовуються в тих країнах, де йде пошук і становлення виборчих систем або існує необхідність досягнення компромісу між принципом представництва у парламенті різних політичних сил та стабільністю сформованого ними уряду.

Виборчий процес- Виборча кампанія в Україні має дві стадії: підготовка виборів (здійснення заходів щодо створення необхідних умов для реалізації виборцями свого волевиявлення під час голосування); проведення виборів (проведення голосування громадянами та встановлення результатів виборів відповідними виборчими комісіями).

Систему виборчих комісій, що здійснюють підготовку та проведення виборів депутатів, становлять: Центральна виборча комісія; окружні виборчі комісії; дільничні виборчі комісії. У виборчому процесі можуть брати участь офіційні спостерігачі від партій (блоків), кандидатів у депутати, а також іноземних держав і міжнародних організацій. Підготовка до виборів складається з наступних етапів: 1) перший етап — висування до списків кандидатів у депутати Верховної Ради. Право висувати кандидатів у народні депутати України надається широкому колу суб'єктів, а саме:

а) окремим політичним партіям;

б) виборчим блокам партій, тобто об'єднанню декількох партій, які на основі низки загальних для них політичних цілей дійшли згоди висунути у даній виборчій кампанії єдиний список кандидатів у народні депутати;

в) самовисування громадянином України.

Кандидатів у депутати може висувати партія, зареєстрована в установленому законом порядку не пізніш як за рік до дня виборів, виборчий блок партій за умови, що до його складу входять партії, зареєстровані не пізніш як за рік до дня виборів.

Громадянин України, який відповідно до ст. 8 цього Закону має право бути обраним депутатом, може само-висунутися кандидатом у депутати у відповідному одномандатному окрузі шляхом подання заяви до окружної виборчої комісії про бажання балотуватися у цьому окрузі (заяви про самовисунення).

Висування кандидатів у депутати розпочинається за 85 днів і закінчується за 65 днів до дня виборів. Партія (блок) може висунути кандидатом у депутати особу, яка є членом цієї партії (членом партії, яка входить до блоку), або позапартійного громадянина. Висування кандидатів у депутати в багатомандатному окрузі здійснюється у вигляді виборчого списку кандидатів у депутати від партії (блоку) з визначенням їх черговості в цьому списку.

Партія (блок) до подання документів Центральній виборчій комісії для реєстрації кандидатів у депутати, включених до виборчого списку в багатомандатному окрузі, вносить на рахунок Центральної виборчої комісії грошову заставу в розмірі п'ятнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто на 2002 р. — 255 тис. грн.).

Кандидат у депутати, якого висунуто в одномандатному окрузі, до подання документів окружній виборчій комісії для реєстрації вносить на рахунок окружної виборчої комісії грошову заставу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто 1020 грн.). Кожен кандидат у народні депутати повинен пред'явити окружній комісії декларацію про майно та доходи свої та своєї сім'ї за попередній рік.

Кожна партія (блок), що бере участь у виборах, створює виборчий фонд, який формується за рахунок коштів партії і добровільних внесків фізичних осіб. Забороняється робити добровільні внески до виборчого фонду: іноземним громадянам та особам без громадянства, фізичним особам — суб'єктам підприємницької діяльності, які мають заборгованість перед бюджетом, анонімним жертводавцям

2) утворення одномандатних виборчих округів, виборчих дільниць.

Виборчий округ — територія, від якої до Верховної Ради обирається один депутат. Створюється 225 округів, тобто стільки, скільки обирається депутатів за мажоритарною системою. Виборча дільниця — первинна територіальна одиниця на виборах. Для виборців, що проживають тут, організується голосування в одному приміщенні. Тут же проводиться облік виборців, а також первинний підрахунок поданих голосів; утворення окружних виборчих комісій та дільничних виборчих комісій; реєстрація списків кандидатів у депутати від політичних партій і виборчих блоків у багатомандатному окрузі; реєстрація кандидатів у депутати в одномандатних округах.

Конституція (ст. 76) визначає вимоги до осіб, що бажають стати народними депутатами України. Народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг 21-річного віку, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років. Народним депутатом не може бути обраний громадянин, що має судимість за вчинення умисного злочину, не погашену і не зняту в установленому законом порядку;

6) виборча кампанія, яка має проводитися на засадах: законності; гласності (інформування у засобах масової інформації про всі події, пов'язані з виборами); відкритості (можливість знайомитися з передвиборними платформами окремих депутатів, політичних партій та їх об'єднань тощо); свободи агітації (можливість політичних партій та окремих кандидатів у народні депутати вільно за допомогою всіх дозволених законом засобів знайомити виборців із змістом і перевагами своїх передвиборних платформ); неупередженість до кандидатів і надання їм рівних можливостей (недопустимість для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб порівнювати переваги чи недоліки кандидатів, зобов'язання надавати кожному з депутатів однаковий час для виступів на державному телебаченні та радіо тощо).

Передвиборча агітація розпочинається за 50 днів до виборів і закінчується о 24 годині останньої п'ятниці перед днем виборів. Передвиборча агітація може здійснюватись у будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України. Громадяни України мають право вільно і всебічно обговорювати передвиборчі програми партій (блоків), кандидатів у депутати від яких зареєстровано в багатомандатному окрузі, кандидатів у депутати, зареєстрованих в одномандатному окрузі, політичні, ділові та особисті якості кандидатів у депутати, вести агітацію "за" або "проти".

Участь у передвиборчій агітації забороняється: особам, які не є громадянами України; органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам; членам виборчих комісій під час виконання обов'язків членів виборчих комісій. Кандидат у депутати, зареєстрований в одномандатному окрузі, має право визначити довірених осіб із числа громадян (не більше п'яти громадян), які мають право голосу. Довірені особи сприяють кандидату в депутати у проведенні виборчого процесу; представляють інтереси кандидата у відносинах з виборчими комісіями, органами державної влади та органами місцевого самоврядування, засобами масової інформації, об'єднаннями громадян, виборцями.

Друга стадія виборчої кампанії — проведення виборів — складається з наступних етапів: проведення голосування, що здійснюється в день виборів з 8 до 20 години. Виборець на виборчій дільниці пред'являє члену виборчої комісії документ, який підтверджує належність його до громадянства України: паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, військовий квиток для військовослужбовців строкової служби. Одержавши виборчий бюлетень, громадянин заходить в кабіну, де й заповнює його, віддаючи свій голос за певного кандидата та за певний список кандидатів;підрахунок голосів на виборчих дільницях. Встановлення результатів виборів у багатомандатному окрузі (рішення приймає Центральна виборча комісія) та одно-мандатному окрузі (рішення приймає окружна виборча комісія).