Поняття та система джерел конституційного права України

Джерела позитивного конституційного права України систематизуються за їхньою юридичною силою.

Норми конституційного права знаходять відображення в різних зовнішніх формах, які звичайно іменуються джерелами конститу ційного права1. У сучасній науці конституційного права вирізня ють дві основні сфери джерел конституційного права: природне право і позитивне право2. Природне право відображає загальнолюдські уявлення про свободу, справедливість, невідчуженість прав людини.

Система джерел галузі конституційного права України включає:
Конституцію України - основне джерело національного права України

· Закони України, міжнародні договори України, інші нормативні акти Верховної Ради

· Україн

· Акти колишніх СРСР та УРС

· Нормативні укази Президента Україн

· Нормативні постанови Кабінету Міністрів Україн

· Рішення Конституційного Суду Україн

· Нормативно-правові акти Верховної Ради АРК і Ради міністрів АР

· Статути територіальних громад, інші акти органів місцевого самоврядування, акти місцевих референдумів

1. Конституція України, яка є головним джерелом конститу­ційного права. Вона встановлює найбільш важливі норми і прин ципи, на основі яких здійснюється детальна правова регламентація в різних формах. Деякі норми Конституції України, згідно з її ст. 8 (ч. 3), мають пряму дію і не передбачають додаткової регламента ції для застосування.
2. Закони України, що мають найвищу після Конституції Ук­раїни юридичну силу, приймаються Верховною Радою України або всеукраїнським референдумом і є найбільш поширеним джере лом конституційного права України. Звичайно, мова йде лише про ті закони, що містять конституційно-правові норми, наприк лад, закони України «Про біженців», «Про правовий статус іно земців та осіб без громадянства», «Про об'єднання громадян» тощо.
Своєю чергою, в літературі закони за юридичною силою поді ляють на конституційні, органічні (додаткові) - закони, що мають проміжну між Конституцією та звичайними законами юридичну силу, та звичайні закони. Так, до конституційних відносять закони про внесення змін до Конституції, а критеріїв визначення закону як органічного в Конституції України не встановлено. Водночас окремі закони України можна характеризувати як органічні, на­приклад, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 24 якого передбачає, що правовий статус місцевого самовряду вання в Україні визначається Конституцією України, цим та інши ми законами, які не повинні суперечити положенням цього Зако ну. Цим установлюється вища юридична сила Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо інших законів України.
3. Інші акти нормативного характеру, що містять конституцій но-правові норми і приймаються Верховною Радою України або всеукраїнським референдумом, наприклад, Декларація про дер жавний суверенітет України (16 липня 1990 p.), яка встановила загальні принципи конституційно-правового розвитку України.
4. Нормативні укази Президента України, що містять консти туційно-правові норми, наприклад, Указ Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 р. № 503/97.
5. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, що містять конституційно-правові норми, наприклад, постанова Ка бінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок легалізації об'єднань громадян» від 26 лютого 1993 р. № 140.
6. Окремої уваги заслуговує питання щодо можливості відне сення до кола джерел конституційного права рішень Конституцій ного Суду України, які, з одного боку, мають ненормативний ха рактер, а з іншого - є обов'язковими до виконання на території України.