Правовий статус іноземців в Україні

Правовий статус іноземців в Україні визначають Конститу ція України, Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 4 лютого 1994 p., Закон України «Про біже нців» у редакції Закону від 21 червня 2001 p., інші нормативні акти і міжнародні договори України.
Основний принцип, на основі якого встановлюється правовий статус іноземців в Україні, закріплено у ст. 26 Конституції: інозем ці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свобо дами, а також несуть такі самі обов 'язки, як і громадяни Украї ни,- за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Цим Конституція України закріплює національний правовий режим іноземців в України. Цей режим характеризується такими рисами:
1) він має загальний (неперсоніфікований) характер, тобто по ширюється на всі категорії іноземців, хоча правовий статус окре мих із них може мати певні особливості;
2) іноземці користуються тими ж правами і виконують ті ж обов 'язки, що й громадяни України. Так, Конституцією та закона ми України іноземцям та особам без громадянства гарантуються особисті (громадянські) права, що належать до загальновизнаного переліку природних прав: право на життя та його захист; право на повагу до гідності; право на свободу та особисту недоторканність; право на недоторканність житла; право на шлюб і сімейні відноси ни; право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграф ної та іншої кореспонденції; право на невтручання в особисте і сі мейне життя; право на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх переконань; право на свободу і віросповідання.
Іноземці та особи без громадянства користуються в Україні чис ленними економічними, соціальними та культурними правами і свободами. Як суб'єкти права приватної власності вони можуть володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, ре зультатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. У їхній влас ності можуть перебувати житлові будинки, квартири, предмети особистого користування, засоби виробництва, кошти тощо. Во ни також є суб'єктами свободи підприємницької діяльності, пра ва на працю, права на страйк, права на відпочинок, права на соці­альний захист, права на житло, права на достатній життєвий рі вень, права на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, права на сприятливе навколишнє середовище і еко логічну безпеку.
Іноземці та особи без громадянства мають право на звернення до суду та до інших державних органів для захисту їхніх особис тих, майнових та інших прав. Зокрема, за статтями 147, 150 Конс титуції України, статтями 13, 42, 43, 94 Закону України «Про Кон ституційний Суд України» вони, як і громадяни України, можуть звертатися з письмовими клопотаннями до Конституційного Суду України за необхідності тлумачення Конституції та законів Украї ни з метою забезпечення реалізації чи захисту своїх конституцій них прав і свобод. Національним режимом у галузі цивільного процесуального права іноземці та особи без громадянства корис туються відповідно до положень статей 423, 424 Цивільного про цесуального кодексу України незалежно від їх перебування на те риторії України;
3) дія національного режиму щодо іноземців має певні межі: вони повністю не прирівнюються у правах та обов'язках до грома дян України.

Так, іноземці не користуються в Україні більшістю політичних прав (не можуть об'єднуватися в політичні партії; не беруть участі в управлінні державними справами; не мають виборчих прав; не можуть брати участі в референдумах; не мають права рівного до ступу до державної служби; не можуть створювати профспілки тощо), мають дещо менший порівняно громадянами України обсяг економічних, соціальних і культурних прав (не мають права корис туватися об'єктами права державної та комунальної власності, права на захист від незаконного звільнення, права на соціальний захист, права безоплатно здобути вищу освіту тощо); на них не поширюється обов'язок відбувати військову службу.
Наприклад, Земельним кодексом України обмежуються право власності іноземців та осіб без громадянства на землю. За ст. 81 кодексу вони можуть набувати права власності на земельні ділян ки лише несільськогосподарського призначення та в разі: придбан ня за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими циві льно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких роз ташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм за правом власності; прийняття спадщини.
4) національний правовий режим має безумовний характер -він поширюється на іноземців та осіб без громадянства незалежно від того, мають чи ні громадяни України подібні права у відповід них країнах.
Положеннями ст. 24 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» закріплено принцип недискримінації іноземців та осіб без громадянства: вони є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належнос ті, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.
Водночас Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (ч. З ст. 2) передбачає можливість ретор сії- обмежувальних заходів, що застосовуються Україною щодо громадян іншої держави у відповідь на несправедливі, недружні (але правомірні під кутом зору міжнародного права) дії цієї держа ви стосовно громадян України: «якщо іноземною державою вста новлено обмеження щодо реалізації прав і свобод громадянами України, Кабінет Міністрів України може прийняти рішення про встановлення відповідного порядку реалізації прав і свобод грома дянами цієї держави на території України. Це рішення набирає чинності після його опублікування. Воно може бути скасовано, якщо відпадуть підстави, за яких воно було прийнято».
Правовий статус різних категорій іноземців в Україні має певні особливості. Це, зокрема, стосується:
- іноземців, які іммігрували в Україну на постійне прожи­вання;
- іноземців, які іммігрували в Україну для тимчасового пра­цевлаштування (згідно з Порядком оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 1 лис топада 1999 р. № 2028, дозвіл на працевлаштування оформляється іноземцеві, який має намір провадити в Україні трудову діяльність за умови, якщо в країні (регіоні) відсутні працівники, які спро можні виконувати цей вид роботи, або є достатні обгрунтування доцільності використання праці іноземних фахівців, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України);
- політемігрантів (іноземців, яким надано притулок на тери­торії України);
- біженців;
- осіб, які користуються дипломатичними і консульськими привілеями та імунітетами;
- іноземців, які перебувають на території України на під­ставах, передбачених міжнародними договорами України (на приклад, військовослужбовці інших держав);
- нелегальних мігрантів тощо.
Так, зокрема, статус іноземців, які користуються дипломатич ними і консульськими привілеями та імунітетами (дипломатичних агентів) характеризується тим, що на них не поширюється юрис дикція України. Наявність дипломатичних і консульських приві леїв та імунітетів означає: недоторканність особи, недоторканність житла, імунітет від юрисдикції, фіскальний імунітет, митні приві леї тощо.

Іноземці та особи без громадянства на території України не суть цивільно-правову, кримінальну та адміністративну відпові дальність на загальних підставах.
Згідно з ч. З ст. 24 Кодексу України про адміністративні право порушення законами України може бути передбачено особливий вид адміністративної відповідальності іноземців та осіб без грома дянства - адміністративне видворення за межі України (депортація)