Білет 11

1.Які обов’язки повинен виконувати роботодавець як страхувальник?
Роботодавець як страхувальник зобов'язаний:
- своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків;
- інформувати робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків: а) про кожний нещасний випадок або професійне захворювання на підприємстві; б) про зміну технології робіт або виду діяльності підприємства для переведення його до відповідного класу професійного ризику;
- подавати робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків відомості про чисельність працівників, суму заробітної плати, річний фактичний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), кількість нещасних випадків і професійних захворювань на підприємстві за минулий календарний рік;
- безоплатно створювати всі необхідні умови для роботи на підприємстві представників Фонду соціального страхування від нещасних випадків;
- повідомляти працівникам підприємства адресу та номери телефонів робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, а також лікувально-профілактичних закладів та лікарів, які за угодами з цим Фондом обслуговують підприємство;
- подавати звітність робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у строки, в порядку та за формою, що встановлені цим Фондом.
2.Яка структура та зміст Положення про організацію систем управління ОП в галузі?

Система управління охороною праці (СУОП) - частина загальної системи управління виробництвом, яка сприяє запобіганню нещасним випадкам та професійним захворюванням на виробництві, а також небезпеці для третіх осіб, що виникають у процесі виробничої діяльності, і включає в себе комплекс взаємопов'язаних заходів на виконання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з промислової безпеки та охорони праці.

З метою удосконалення роботи Служби охорони праці впроваджено Систему управління охороною праці.

Очолює роботу з управління охороною праці та несе безпосередню відповідальність за її функціонування в цілому керівник підприємства, а в службах, на дільницях – керівники відповідних підрозділів і служб, відповідальні за стан умов та безпеку праці у підпорядкованих їм підрозділах.

Основними завданнями служби охорони праці є:

· Забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;

· Забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту та засобами колективного захисту;

· Професійного добору виконавців робіт з підвищеною небезпекою, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

· Вибору оптимальних режимів праці і відпочинку працюючих;

У роботі підприємств з охорони праці все більшого значення набувають такі фактори:

економічна заінтересованість власника (керівника) в одержанні максимального прибутку, зменшенні витрат на штрафні санкції, ремонт пошкодженого устаткування, відшкодування шкоди потерпілим;

необхідність постійного підвищення якості й конкурентоспроможності продукції, що можливо лише за сприятливих і безпечних умов праці;

моральна та юридична відповідальність власника за нещасні випадки і відшкодування збитків потерпілим та їх сім’ям;

необхідність змінювати позиції підприємства на ринку серед вітчизняних і зарубіжних конкурентів;

необхідність підвищувати продуктивність праці й віддачу кожної затраченої людино-години, збільшувати відсоток прибутку щодо вкладених інвестицій, підвищувати ефективність використання людських, матеріальних і фінансових ресурсів;

забезпечення технологічної переваги підприємства перед конкурентами;

забезпечення досягнення перспективних цілей підприємства, що неможливо без підвищення рівня охорони праці.

Названі фактори створюють певний моральний і матеріальний тиск на власника підприємства, що змушує його постійно і систематично вирішувати питання охорони праці. Однак цей тиск, як і приписи державних інспекцій та численні нормативні акти, сам по собі не дасть ефекту, якщо власник не буде озброєний механізмом зменшення рівня виробничого ризику, тобто науково-обґрунтованою системою управління охороною праці (СУОП) на підприємстві. Система управління охороною праці конкретного підприємства повинна розроблятися з урахуванням особливостей його виробничої діяльності і вписуватися в існуючу структуру й схему управління підприємством у цілому, де органи (суб’єкти) управління діяльністю підприємства одночасно є органами (суб’єктами) управління охорони праці. Зокрема, суб’єктами управління виступають відповідні служби, відділи, посадові особи; об’єктами управління — діяльність функціональних служб і структурних підрозділів щодо забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках, у цехах і на підприємстві в цілому. Служба охорони праці організовує:

забезпечення працівників правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами з охорони праці;

паспортизацію цехів, ділянок, робочих місць щодо відповідності їх вимогам охорони праці;

облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, а також шкоди від цих подій;

підготовку статистичних звітів підприємства з питань охорони праці;

розробку перспективних та поточних планів роботи підприємства щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці;

роботу методичного кабінету охорони праці, пропаганду безпечних та нешкідливих умов праці шляхом проведення консультацій, оглядів, конкурсів, бесід, лекцій, розповсюдження засобів наочної агітації, оформлення інформаційних стендів тощо;

допомогу комісії з питань охорони праці підприємства в опрацюванні необхідних матеріалів і реалізації її рекомендацій;

підвищення кваліфікації й перевірку знань посадових осіб з питань охорони.

3.Охарактеризуйте першу допомогу при ураженні електричним струмом?
Перша медична допомога — це комплекс заходів, спрямованих на відновлення або збереження здоров'я потерпілих, здійснюваних немедичними працівниками (взаємодопомога) або самим потерпшим (самодопомога). Найважливіше положення надання першої допомоги — її терміновість. Чим швидше вона надана, тим більше сподівань на сприятливий наслідок.
Ураження електричним струмом виникає при безпосередньому контакті людини з побутовим, виробничим або природним (блискавка) джерелом електрики. Ступінь важкості уражень від електроструму залежить від індивідуальних особливостей організму, фізичного та психічного стану, опору шкіри, тривалості впливу електроструму, метеорологічних факторів тощо.
Характер ушкоджень у залежності від напруженості електроструму є таким:
1. Струм побутового напруження (до 380 В) – електричні мітки у вигляді маленьких кратерів на шкірі, іноді раптова зупинка серця; 2. Струм напруженням до 1000 В – судоми, спазм дихальних м’язів, раптова зупинка серця; 3. Струмом напруженням вищим за 10000 В – електричні опіки, обвуглювання тканин, перелами кісток, травматичний відрив кінцівок.
Схема надання першої допомоги при ураженні електрострумом: - знеструмити постраждалого (не забувайте про власну безпеку!); - при раптовій зупинці серці – нанесіть прекардіальний удар по грудині и приступіть до реанімації; - при кровотечі – накладіть кровоспинний джгут, стисну пов’язку; - при електричних опіках і ранах – накладіть стерильні пов’язки; - при переломах кісток кінцівок – шини (можна використати будь-які підручні засоби) - викличте швидку допомогу.
Неприпустимо: - торкатися до потерпілого без попереднього знеструмлення; - втрачати час на пошуки вимикача електроструму якщо можна перерубати або скинути електродріт предметом, що не проводить електрострум; - припиняти реанімацію до появлення ознак біологічної смерті (трупних плям); - наближатися до електродроту, що лежить на землі бігом або великими кроками; - закопувати ураженого блискавкою в землю.
4.ситуація

5.тести
5.1 в)
5.2.5?