Студопедия.Орг Главная | Случайная страница | Контакты | Мы поможем в написании вашей работы!  
 

Зміна позову. Відмова від позову і визнання позову. Мирова угода сторін

⇐ Предыдущая1234567Следующая ⇒


ЦПК Стаття 31. Процесуальні права та обов'язки сторін 1. Сторони мають рівні процесуальні права і обов'язки. 2. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов. 3. Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу. 4. Кожна із сторін має право вимагати виконання судового рішення в частині, що стосується цієї сторони. 5. Заявник та заінтересовані особи у справах окремого провадження мають права і обов'язки сторін, за винятками, встановленими у розділі IV цього Кодексу.
Такі дії сторін є проявом принципу диспозитивності в цивільному судочинстві.
èЗміна позову.
Розмір позовних вимог визначається самим позивачем і може змінюватися ним протягом розгляду справи по суті. Відповідно до ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог. Однак суд при вирішенні справи залежно від встановлених обставин справи може задовольнити позов у повному чи меншому обсязі. Крім зміни розміру позовних вимог цивільне процесуальне законодавство надає право позивачеві змінити предмет та підстави позову (ст. 31 ЦПК). Однак така зміна може мати місце тільки до початку розгляду справи по суті та в межах спірних правовідносин.
èВідмова від позову.
 
Відмова від позову — це одностороннє волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу.

Відмова позивача від позову — це прояв реалізації принципу диспозитивності, тому ця дія здійснюється під контролем суду.

Ч.1-ч.3 Ст. 174 ЦПК. 1. Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи. 2. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення. 3. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі
Відповідно до ст. 174 ЦПК позивач може відмовитися від позову протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи. До постановлення ухвали про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову суд роз’яснює йому наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи не обмежений представник позивача у повноваженнях на вчинення відмови від позову. Суд не приймає відмову позивача від позову у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Прийняття судом відмови позивача від позову тягне за собою закриття провадження по справі і виключає можливість у майбутньому звернення до суду з тотожнім позовом. В зв’язку з цим відмова позивача від позову повинна мати безумовний характер
Визнання позову відповідачем.
 
Визнання позову відповідачем — це одностороннє волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем.

Право відповідача на визнання позову повністю або частково також є проявом принципів диспозитивності і змагальності.

Ч.4,ч.5 Ст.174 ЦПК 4. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. 5. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.  
Відповідач може визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці зави приєднуються до справи. До ухвалення судового рішення про задоволення позовних вимог у зв’язку з визнанням позову відповідачем суд роз’яснює йому наслідки такого визнання, перевіряє, чи не обмежений представник відповідача на вчинення такої процесуальної дії, якщо позов визнає представник.
Мирова угода.
 
Мирова угода — це укладена сторонами і затверджена судом угода, в силу якої позивач і відповідач шляхом взаємних поступок ліквідують цивільно-правовий спір, який виник між ними.
Стаття 175. Мирова угода сторін 1. Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. 2. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи. 3. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення. 4. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. 5. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд. 6. Суд не визнає мирової угоди у справі, в якій одну із сторін представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Мирова угода, затверджена судом, ліквідує спір між сторонами остаточно і підлягає примусовому виконанню. Ухвала про за­твердження мирової угоди за своїм правовим значенням прирівнюється до судового рішення. Мирова угода сторін, яка затверджена судом, тягне за собою закриття провадження по справі і виключає можливість повторного звернення до суду по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав (ч. 3 ст. 206 ЦПК). Тому перед тим як затвердити мирову, суд повинен роз’яснити сторонам наслідки такої процесуальної дії. Суд також повинен приділяти особливу увагу тому, щоб умови мирової угоди були ясними, чіткими, зрозумілими і не викликали спорів при їх виконанні.
⇐ Предыдущая1234567Следующая ⇒

Дата публикования: 2015-01-24; Прочитано: 786 | Нарушение авторского права страницы

studopedia.org - Студопедия.Орг - 2014-2024 год. Студопедия не является автором материалов, которые размещены. Но предоставляет возможность бесплатного использования (0.005 с)...