Студопедия.Орг Главная | Случайная страница | Контакты | Мы поможем в написании вашей работы!  
 

Право на пред’явлення позову



З порушенням матеріального суб’єктивного права заінтересованої особи виникає право на позов. Засобом реалізації цього права є: звернення заінтересованої особи з позовом до суду, який у певному порядку розглядає вимогу позивача і дає відповідь у вигляді судового рішення.

В теорії цивільного процесу поняття права на позов визначається по-різному.
В одному випадку право на позов визначається як процесуальне поняття. В другому — зводиться до матеріального.   В третьому — матеріально-правові і процесуально-правові можливості судового захисту об’єднуються в єдине по­няття права на позов.

 
 


Аналіз матеріального і процесуального законодавства та судової практики дозволяє зробити висновок, що: «право на позов» — це єдине матеріальне і цивільно-процесуальне поняття, яке має матеріальний зміст і процесуальну форму. В цивільному процесуальному праві не може бути самостійного права на звернення до суду, відірваного від права на позов в матеріальному розумінні. І навпаки, матеріальне право не може існувати без притаманної йому можливості бути реалізованим у примусовому порядку. Єдність матеріально-правового змісту права на позов і його процесуальної форми визначається тим, що право на позов — це право на відновлення порушеного права в певній, встановленій законом, процесуальній формі, в певному процесуальному порядку, який забезпечує об’єктивність і реальність захисту.
Отже,«право на позов»є єдиним поняттям, яке включає:

1)право на пред’явлення позову   2)порушення справи в суді   3)право на задоволення матеріально-правової вимоги позивача.

Право на пред’явлення позову до суду є засобом реалізації права на позов. Однак, виступаючи процесуальною формою права на позов, право на пред’явлення позову користується певною самостійністю. Це проявляється в тому, що процесуальний порядок реалізації права на позов виступає як особливий вид діяльності, яка регулюється цивільним процесуальним правом, що надає учасникам процесу особливі процесуальні права і обов’язки, які забезпечують реальну можливість одержання правового захисту. Тому під «правом на пред’явлення позову» слід розуміти право на звернення до суду з метою порушення цивільної процесуальної діяльності по захисту прав, свобод чи інтересів. Правом на звернення до суду з позовом наділені всі фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 30 ЦПК). Така широка можливість звернення до суду, надана процесуальним законодавством, може бути реалізована лише при наявності певних передумов, встановлених законом (ст. 122 ЦПК).
В теорії цивільного процесуального права передумови права на пред’явлення позову підрозділяються на дві групи:

1)Об’єктивні передумови.   2)Суб’єктивні передумови.

а)Позитивні передумови   б)Негативні передумови

Передумови права на звернення до суду з позовом мають виключно процесуальний характер і не торкаються питань про наявність чи відсутність у позивача суб’єктивного матеріального права.

«Право на звернення до суду з позовом» — це право вимагати, щоб заявлений позов був прийнятий до судового провадження, розглянутий ним у встановленому процесуальному порядку і щоб по ньому суд ухвалив своє рішення.

В зв’язку з цим суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі за позовом з тих причин, що у позивача відсутнє матеріальне право, тобто право на задоволення позову, якщо дана категорія справ віднесена законом до юрисдикції загальних судів.

В тому випадку, коли суддя встановить відсутність необхідних передумов права на звернення до суду з позовом, він відмовляє у відкритті провадження у справі. Якщо ж відсутність необхідних передумов буде встановлена при розгляді справи в судовому засіданні, суд не вправі розглядати таку справу по суті, а постановляє ухвалу про закриття провадження у справі або залишає заяву без розгляду.

На практиці зустрічаються випадки, коли одна особа пред’являє до іншої декілька позовних вимог, які інколи випливають з одних і тих саме правовідносин. У таких випадках позивач вправі об’єднати в одній позовній заяві кілька вимог, зв’язаних між собою. Суддя також вправі постановити ухвалу про об’єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог за позовами одного й того ж позивача до того ж самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовами різних позивачів до одного й того ж відповідача (ч. 1 ст. 126 ЦПК), якщо це приведе до більш швидкого і правильного розгляду спору між сторонами.

Якщо об’єднання кількох вимог в одне провадження ускладнює процес і затримує розгляд і вирішення справи по суті, то суддя вправі постановити ухвалу про роз’єднання одного або кількох поєднаних в одне провадження позовів у самостійні провадження, якщо їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи (ч. 2 ст. 126 ЦПК).





Дата публикования: 2015-01-24; Прочитано: 260 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!



studopedia.org - Студопедия.Орг - 2014-2024 год. Студопедия не является автором материалов, которые размещены. Но предоставляет возможность бесплатного использования (0.006 с)...