Визначення чисельності облікового персоналу

На ведення обліку здійснюються витрати. В умовах ринку потріб­но забезпечити облік за мінімальних витрат. Надмірна кількість пра­цівників веде до перевитрати коштів, зумовлює погіршення трудової дисципліни. Якщо немає чого робити, люди починають займатися справами, непотрібними підприємству. Мала кількість працівників створює напругу в роботі, неякісне її виконання, знижує зацікавле­ність працівників у результатах своєї праці.

Кількість працівників повинна відповідати необхідному обсягу ро­боти. Робочий час має використовуватися раціонально. Цього досяга­ють шляхом нормування, яке дає змогу встановити норми витрачання часу, необхідного для якісного виконання роботи.

Основним прийомом підрахунку витрат часу на виконання робіт є спостереження за допомогою хронометражу, фотографії робочого часу, кінозйомки тощо.

Наші дослідження свідчать, що хронометраж, який проводять сто­ронні особи, не забезпечує правильного визначення затрат робочого часу на виконання бухгалтерських робіт. Справа в тому, що діяльність бухгалтера - творча робота. Якщо біля нього посадити особу, яка веде спостереження і записує їхні результати, то це просто заважає бухгалтеру працювати. Він має зовсім іншу продуктивність, ніж тоді, коли б працював "вільно". Тому ліпше проводити самохронометражі, тобто бухгалтер працює без стороннього наглядача, а сам фіксує витрати часу на виконання певних робіт Нормування можна проводити трьома методами:

1. експертна оцінка трудомісткості - однотипну роботу виконують різні особи, фіксують витрати часу і порівнюють їх між собою;

2. дослідно-статистичний - порівнюється трудомісткість роботи з аналогічними показниками раніше виконуваних робіт;

3 розрахунково-аналітичний - фотографування або самофотографу-
вання витрат робочого часу і встановлення його витрат.
Кількість облікового персоналу підприємство встановлює самостій-
но, враховуючи конкретні умови його діяльності. Міністерство праці
та соціальної політики України наказом № 269 від 26 вересня 2003 р.
затвердило "Міжгалузеві нормативи чисельності працівників бухгал-
терського обліку" (далі - Нормативи). Ними користуються для визна-
чення потреби в облікових працівниках. Розглянемо ці нормативи.

Збірник нормативів чисельності містить два розділи: 1) норми ча­су на виконання робіт з бухгалтерського обліку; 2) нормативи чисель­ності працівників бухгалтерського обліку установ, організацій, під­приємств. Відповідно можна користуватися двома способами для під­рахунку чисельності облікових працівників (додаток 3 до цієї теми).

І спосіб. У нормах часу наведено види виконуваних робіт та норми часу на їхнє виконання в годинах одним працівником і оформлено як нормативні карти. їх одинадцять (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Номер карти	Назва карти
	Облік основних засобів та нематеріальних активів
	Облік запасів
	Облік розрахунків з оплати праці
	Облік грошових коштів
	Облік власного капіталу та забезпечення зобов'язань
	Облік фінансових інвестицій та розрахунків векселями
	Облік дебіторської заборгованості
	Облік кредиторської заборгованості
	Облік витрат і доходів
	Фінансова звітність та показники фінансового аналізу
	Роботи із методології та розрахунків з бюджету, роботи загального характеру

Норми часу враховують час на підготовчо-завершувальні роботи, обслуговування робочого місця, відпочинок, включаючи фізкультурні паузи і особисті потреби. Він становить 10 відсотків від оперативного часу.

Норми часу на виконання бухгалтерського обліку визначаються з урахуванням інших чинників, шляхом застосування поправних кое­фіцієнтів:

К - коефіцієнт, що враховує якість документації, з якою працює бухгалтер (табл. 3.4).

Кд - коефіцієнт, що враховує необхідність перевірки розрахунків під час виконання робіт з бухгалтерського обліку і дорівнює 1,1.

Норми часу розраховано на виконання роботи з належною якістю. Виправлення помилок, які допустив виконавець, проводиться за раху­нок основної норми часу.

Нормативи чисельності розроблено залежно від трудомісткості ти­пового складу виконуваних робіт та розраховано залежно від чинни­ків, що мають найбільший вплив на їхню величину.

Таблиця 3.4