Комерційна таємниця

Комерці́йна таємни́ця — інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Статтею 420 Цивільного кодексу України визначено, що комерційна таємниця є одним з об'єктів інтелектуальної власності. Відповідно майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визнала інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.

Умисне розголошення комерційної без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності передбачає кримінальну відповідальність.

Законом переслідується не лише розголошення комерційної таємниці, але й приховування її (або надання недостовірної інформації) у тих випадках, коли надання такої інформації передбачено законом

відомості, які можуть бути віднесені до комерційної таємниці, наприклад підприємства, повинні мати такі ознаки:

· не містити державної таємниці;

· не наносити шкоди інтересам суспільства;

· відноситись до виробничої діяльності підприємства;

· мати дієву або потенційну комерційну цінність та створювати переваги в конкурентній боротьбі;

· мати обмеження в доступі тощо.

Загальні умови захисту прав інтелектуальної власності, зокрема комерційної таємниці, визначаються Цивільним кодексом України. Реалізація майнових прав інтелектуальної власності на комерційну таємницю забезпечується:

· правом на використання комерційної таємниці;

· виключним правом дозволяти використання комерційної таємниці;

· виключним правом перешкоджати неправомірному використанню комерційної таємниці, в тому числі забороняти таке використання.

3. Правовий захист комерційної таємниці в Україні З правової точки зору комерційна таємниця є засобом захисту від недобросовісної конкуренції в рамках реалізації права на інтелектуальну власність. Законодавством України передбачена кримінальна, адміністративна, цивільно-правова та інша відповідальність не лише за розголошення, а й за незаконне збирання з метою використання чи використання відомостей, що становлять комерційну таємницю. Відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, що винні у скоєнні таких порушень:

· необґрунтована відмова від надання відповідної інформації;

· надання інформації, що не відповідає дійсності;

· умисне приховування інформації;

· розголошення державної або іншої таємниці, що охороняється законом, особою, яка повинна зберігати цю таємницю;

· порушення порядку збереження інформації.

28 січня 1994 року був прийнятий Закон України за № 3888-ХП «Про внесення змін і доповнень до Кримінально-процесуального кодексу України про адміністративні порушення».

Згідно з цим законом в Кримінальний кодекс України додатково внесені такі статті:

Стаття 1486 "Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що є комерційною таємницею " Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що є комерційною таємницею (підприємницьке шпигунство), якщо це завдало великої матеріальної шкоди суб'єкту підприємницької діяльності, карається позбавленням волі на строк до трьох років або штрафом від трьохсот до п'ятисот мінімальних розмірів заробітної плати.

Стаття 1487 «Розголошення комерційної таємниці» Умисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно здійснене з корисливих або інших особистих мотивів і завдало великої матеріальної шкоди суб'єкту підприємницької діяльності, карається позбавленням волі на строк до двох років або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням права посідати певні посади, або займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або штрафом до п'ятидесяти мінімальних розмірів заробітної плати.