Смішне, комічне, іронічне, сатиричне

Сміх як грань свідомості та поведінки по-перше є вираженням життерадісності, душевної веселості, життевих сил та енергії і при цьому, є невід’ємною ланкою доброзичливого спілкування. Подруге сміх-це форма неприйняття та осудження людьми того, що їх оточує, насмішка на будь-чим. Цим сміх пов’язан з комічним. Арістотель, Кант розуміли під ним відхилення від норми, безглуздість, невідповідність; промах і потворність, що не заподіюють страждань. На ранніх етапах історії людства сміх виявляв себе як масовий і існував у складі святкових ритуалів. Бахтін охарактеризував цей сміх як всенародний, універсальний і амбівалентний. Із часом зростає культурно-мистецька значущість сміху, як невід'ємної ланки повсякденності – приватного життя і індивідуального спілкування людей. Подібний сміх, (індивідуально-ініціативний) пов'язаний з невимушеним, довірчим спілкуванням, з живою бесідою. Він присутній в літературі різних країн і народів. І-і сміх може мати і відчуджено-глузливий характер. Для його хар-ки традиційно використовувався термін іронія. Значне явище культури і мистецтва Нового часу – романтична іронія. По думці Шлегеля, здібність до іронії прославляє людину над суперечностями буття і, зокрема, над «низовинною прозою» повсякденності. Подібного роду універсальна іронія, забарвлена в трагічні тони, присутня в творчості письменників круга символіста (А. Блок, А. Білий). Разом з універсальною іронією існує іронія, що породжується сприйняттям і осмисленням конкретних, локальних і одночасно глибоко значущих суперечностей життя людей і їх історичного буття. Саме такого роду іронічна настроєність присутня в творах гумористичних і сатиричних.