Поняття, предмет і метод конституційного права України

Термін «конституційне право» використовується у правознавстві для позначення трьох явищ: по-перше, відповідної галузі національного права держави, по-друге, галузевої юридичної науки і, по-третє, навчальної дисципліни в системі вищої освіти.

Конституційне право України (у його першому значенні) - це провідна галузь національного права України, що являє собою сукупність правових норм, які регулюють основні відносини владарювання у суспільстві (відносини народовладдя), встановлюючи при цьому належність публічної влади (державної влади та місцевого самоврядування), її організацію та гарантії основних прав і свобод людини і громадянина. Предметом конституційного права є відносини, які визначають належність до громадянства України, становище людини в суспільстві і державі, її основні права, свободи та обов'язки Вони є основоположними д для всіх соціальних зв'язків, які формують суспільство, визначають основи статусу людини в її суспільних зв'язків. Предметом конституційного права України є форми безпосередньої демократії, перш за все, вибори, референдум, система органів державної влади, місцевого самоврядування, основи їх організації та функціонування УВАН До предмета конституційного права належить територіальний устрій України. Допоміжним, але досить вагомим критерієм, за яким конституційне право України відокремлюється від інших галузей права, є метод правового регулювання - сукупність способів і засобів правового впливу на а суспільні відносини Головними методами конституційно-правового регулювання є методи повноважень, встановлення і зобов'язань. Для конституційно-правового регулювання суспільних відносин характерно владно-імперативний метод, оскільки норми конституційного права України регламентують великий обсяг відносин, які базуються на а владі і підпорядкуванні, реалізації владними структурами своїх повноважень Але чимало є й дозвільних норм, які дають можливість суб'єктам державно-правових відносин реалізувати свої права.