Загальна характеристика феодального ладу та його періодизація

Феодальний лад має чотири риси:

1. Натуральне господарство.

2. Наділення безпосереднього виробника (селянина) усіма засобами виробництва і землею.

3. Особиста залежність селянина від поміщика або неекономічний примус до праці.

4. Досить низький рівень розвитку сільськогосподарської техніки і продуктивності праці в цей період.

Основними класами феодального суспільства є феодали і залежні селяни.

Феодал має повну власність на всю ділянку землі, частину якої він передає родині селянина в спадкове користування, що дозволяє йому забезпечити своїх нащадків робочою силою, яка самовідтворюється.

Історію феодалізму можна розділити на три періоди:

1. Ранній феодалізм V–XI століть: завоювання варварами Західної Римської і частини Візантійської імперії, деградація продуктивних сил і суспільного поділу праці, занепад міст. У цей період відбувається формування великого феодального землеволодіння і поступове закріпачення селян.

2. Розвинений феодалізм XI–XV століть: загальний ріст продуктивних сил, що привів до повторного відділення ремесла від землеробства, пожвавлення ринкових зв'язків і, як наслідок, до відродження античних і виникнення нових європейських міст.

3. Період розкладу феодалізму XV–XVII століть: у цей період відбувається інтенсивний розвиток товарно-грошових відносин, що спричиняє комутацію ренти (перехід її в грошову форму) з наступним викупом більшості селян на волю. У цей період відбуваються Великі географічні відкриття, внаслідок чого формується міжнародний поділ праці і світовий ринок, тобто в надрах феодалізму починають розвертатися нові, капіталістичні правила гри.