Підходи та критерії до проблеми періодизації економічної історії

Періодизація – встановлення визначених хронологічно-послідовних в ек. розвитку сусп.

Підходи та критерії періодизації економічної історії як господарської практики.

Підходи до проблеми періодизації:

- лінійно-поетапний(стадійний)

як сходження людства від нижчого до вищого (С. Десницький, Ф. Ліст, Л. Мечніков, В. Левитський, П. Маслов, К. Бюхер, Б. Гільдебранд, К. Маркс, В. Ростоу, Д. Белл, А. Турен, А. Тоффлер, В. Іноземцев);

- теорії історичного кругообігу (Дж. Віко, І. Гердер, Е. Мейєр);

- теорії цивілізації (М. Данилевський, П. Сорокін, А. Тойнбі).

ü С.Є.Десницький

4 стадії екон. Розвитку

1. Первісний(збиральництво)

2. Скотарство

3. Рільництво

4. Комерція

ü Ф. Ліст

5 стадій критерій – найбільш поширений вид господарської діяльності

1. Дикунство(привлас. характер господар.)

2. Скотарство

3. Рільництво

4. Мануфактури(ремесло)

5. Обмін(торгівля)

Рільницько-мануфактурно-комерційна стадія

ü М. І. Мечников

Теорія прогресу, основа якого географічний фактор, зокрема водні шляхи сполучення

3 стадії інтег. людськ. спільнот

1. Річковий

2. Середземноморський

3. Океанський

ü Б.Гільдебрант

Критерій – явище обміну

1. Натурал. господар.

2. Грошове господар.

3. Кредитне господар.

ü В.Ф.Левицький

1. Замкнене натур. господар.

2. Міське господар. (цехи, торгівля)

3. Народне господар.(грошове, капіталіс. господар.)

ü Марксистська концепція поділу історичного процесу на п’ять суспільно-економічних формацій, в основі якого лежать відмінності у способі виробництва матеріальних благ (під останнім мається на увазі сукупність виробничих відносин між членами суспільства, похідних від рівня розвитку його продуктивних сил). К.Маркс вирізняв п’ять способів виробництва:

1) первіснообщинний

2) рабовласницький

3) феодальний

4) капіталістичний

5) комуністичний, що поділявся 2 фази – соціалізм і комунізм.

ü Згідно із концепцією «стадій економічного розвитку» американського соціолога У.Ростоу вирізняються 5 стадій розвитку суспільства:

1) традиційне суспільство (характеризується домінуванням сільського господарства і ручної, низькопродуктивної праці, застоєм в технічній сфері)

2) період підготовки передумов для підйому (характерними є розширення ринків і вільної конкуренції, нагромадження капіталу і інвестиційного потенціалу суспільства)

3) підйом або зрушення (промисловий переворот, пов’язаний із прискореним розвитком промислових галузей і витісненням ручної праці машинною)

4) рух до зрілості (притаманний прискорений прогрес в усіх галузях господарства)

5) суспільство загального масового споживання (характеризується високим рівнем споживання широких верств населення країни) + стадія «якісного поліпшення життєвих умов людини» (розвиток сфери послуг)

ü Елвін Тоффлер, який висунув концепцію «трьох хвиль цивілізації»

1. аграрної (неолітична революція)

2. індустріальної (основний засіб виробництва – капітал)

3. суперіндустріальної (інформаційна)

- протиріччя між знаннями та некомпетентністю

- концепція постіндустріального суспільства, розроблена в роботах К.Кларка, Д.Белла (США), Ж.Фуррастьє (Франція) та ін.

ü Арнольд Джозеф Тойнбі

В якості «одиниці історичного дослідження» А.Тойнбі висуває не націю (як більшість європейських істориків нового часу), а цивілізацію, під якою він розуміє велику спільноту, що поєднує декілька народів на сонові релігійно-культурної ідентичності.

Англійський дослідник вважав, що протягом відомої нам історії людства існувала 21 цивілізація, з яких нині залишилось лише п’ять –

1. Православна

2. Західна

3. Ісламська

4. Індуїстська

5. Далекосхідна

На думку А.Тойнбі, кожна цивілізація проходить у своєму розвитку чотири стадії: зародження, зростання, злам, розпад. Розвиток цивілізації завжди здійснюється через ланцюговий процес виклику –і –відповіді. Відповідь на історичний виклик генерують не всі пересічні члени цивілізаційного об’єднання народів, а лише незначна кількість людей, яких Тойнбі відніс до так званої «творчої меншини» суспільства.