Порівняння SADT – DFD методологій структурного моделювання

Мова опису систем в SADT - технологіях - це певна графічна мова зі строгими правилами, які ми вивчатимемо далі. Вона має універсальний характер і дозволяє описати найширше коло систем штучного і природного характеру, технічних та організаційних систем. Використання комп’ютерної техніки в системному аналізі суттєво зменшує затрати праці на проведення аналізу, прискорює його виконання, забезпечує можливість працювати з великими обсягами інформації, нагромаджувати, зберігати і розповсюджувати одержані результати.

Основою SADT - технологій є створення і аналіз моделей систем та їх подальше використання. Моделі систем, що об’єднують ці технології, можна розділити на дві великі групи, а саме:

· моделі, орієнтовані на функції систем (функціональні моделі),

· моделі, орієнтовані на об’єкти, які входять в систему (інформаційні моделі).

Побудова SADT-моделі розпочинається з представлення всієї системи у вигляді найпростішої компоненти - одного блока і дуг, що показують зв’язки системи із зовнішнім середовищем. Оскільки єдиний блок представляє всю систему як одне ціле, ім’я, яке вказують в середині блоку, є загальним і відноситься до всієї системи. Вхідні й вихідні дуги також загальні і дають повний набір зовнішніх зв’язків системи в цілому.

Потім блок, що представляє систему як одне ціле, деталізується на другій діаграмі за допомогою декількох блоків, з’єднаних інтерфейсними дугами. Ці блоки представляють основні підфункції вихідної функції. Така декомпозиція виявляє повний набір підфункцій, кожна з яких представлена як блок, а границі блока визначені інтерфейсними дугами.

Кожна з цих підфункцій таким же чином може бути піддана декомпозиції для більш детального представлення. У всіх випадках кожна підфункція може містити тільки ті елементи, що входять у вихідну функцію. Крім цього в моделі не можуть бути пропущені будь-які елементи, тобто батьківський блок і його інтерфейси забезпечують повний загальний опис блоків декомпозиції (дочірніх блоків). До нього не можна нічого додати і вилучити.

Модель SADT являє собою серію діаграм із супровідною документацією. Ці діаграми розбивають складний об’єкт на складові частини, зображені у вигляді блоків. Деталі кожного блоку показані у вигляді

діаграм декомпозиції. Комп’ютерні моделі є не просто діаграмами, вони передбачають подальше використання для відтворення динаміки роботи системи, для створення систем керування, розробки баз даних та ін. SADT – моделі відповідають на запитання: як функціонує система, які процеси проходять в системі, як зробити, щоб система працювала найкращим способом і т. п. Моделі, як це вказано в попередніх розділах, можна використати для отримання відповіді на запитання відносно системи С з потрібною точністю ε.

Діаграми DFD – це другий з трьох типів діаграм функціональної моделі, що дозволяє побудувати програмний пакет BPwin. Ці діаграми відносяться до функціональних моделей, оскільки основними елементами в них є роботи, а дані виступають як інтерфейси, які зв’язують роботи між собою. На відміну від IDEF0 діаграм у них більша увага приділяється потокам даних. Залишаючись функціональними моделями, вони дозволяють більш детально відобразити інформаційну сторону системи, а саме потоки даних у системі, їх декомпозицію і послідовність передачі і збереження даних. Як правило, ці діаграми включають у функціональну модель як доповнення до IDEF0 діаграм на більш низькому рівні декомпозиції. Таке доповнення робить більш зрозумілим функції системи, розширює їх, деталізує в інформаційному аспекті.

Основні елементи діаграми потоків даних DFD такі:

- роботи (функції обробки інформації);

- потоки даних (дуги вхідних й вихідних величин);

- сховища даних;

- зовнішні сутності.

Роботи в DFD - діаграмах зображають функції перетворення даних в системі, в тому числі матеріальних об’єктів та інформації. За своєю суттю вони співпадають з роботами на IDEF0 - діаграмах. Вони зображаються прямокутниками із заокругленими краями.

Дуги (потоки даних) описують рух даних з однієї частини системи в іншу, від одного блоку робіт до другого і зображуються лініями. Оскільки кожна сторона блоку роботи в DFD - діаграмах не має чіткого

призначення, то дуги входу й виходу можуть бути приєднаними до будь-якої грані прямокутника роботи. Більш того, в діаграмі DFD можна використовувати дуги зі стрілками на обох кінцях, які служать для опису діалогу типу „запитання – відповідь” чи „команда – виконання”. Дуги можуть з’єднувати як роботи між собою, таі і роботи і сховища даних, роботи й зовнішні сутності, зовнішні сутності між собою і т.п.

Дуги можуть зливатися чи розгалужуватися, що дозволяє ввести декомпозицію потоків даних. Кожне нове відгалуження може мати своє найменування і опис об’єктів, якому відповідає дана частина дуги.

За правилами синтаксису дуги вхідних та вихідних величин в DFD - діаграмах можуть приєднуватись до будь-якої грані прямокутника роботи, але рекомендується, в міру можливості, притримуватись встановлених раніше правил, а саме, дуги вхідних величин зображати зліва (зверху), а вихідних величин - справа.

Сховища даних служать для опису даних, що тимчасово не використовуються, знаходяться в незмінному, нерухомому стані, зберігаються деякий час. Вони зображуються розімкнутим прямокутником з

відділеною правою частиною.

Діаграми DFD можна будувати як самостійну модель системи або як складову частину функціональної моделі. Як самостійну модель діаграму DFD будують, розпочинаючи з контекстної діаграми. У більшості випадків діаграми DFD включають як доповнення до функціональної моделі на низьких рівнях декомпозиції. Таке доповнення деталізує функціональну модель в інформаційному аспекті. Але слід мати на увазі, що DFD діаграми є функціональними діаграмами, оскільки головна увага в них звернута на функції системи, що зображаються блоком.