Передумови виникнення

Зародження системного аналізу пов'язують з 2-ю світовою війною та діяльністю «Ренд Корпорейшн» в області планування розвитку озброєнь. Початкове в системному аналізі (СА) найповніше використовувались методи та математичні засоби теорії дослідження операцій, але в подальшому почали широко застосовуватися евристичні методи (Дельфі, ПАТТЕРН та інші).

Системний підхід виник як реакція на бурхливий розвиток аналітичних підходів в науці, які все більш віддаляли творчу думку від проблеми «цілісного організму». Серед підходів, які суттєво вплинули на формування принципів системного підходу слід виділити: логічний позитивізм, аналітична дедукція, редукціонізм, казуальна (причинна) логіка, індуктивний підхід.

У міру ускладнення виробничих процесів і розвитку наукоємних технологій з'явилися проблеми з великою початковою невизначеністю проблемної ситуації. У таких завданнях все більше місце став займати власне процес постановки завдання, зросла роль особи, що приймає рішення, роль людини як носія системи цінностей, критеріїв прийняття рішення, цілісного сприйняття. З метою вирішення таких завдань спочатку стали розробляти нові розділи математики; оформилася в якості самостійної прикладна математика, наближає математичні методи до практичних завдань; виникло поняття, а потім і напрям «прийняття рішень», яке постановку задачі визнає рівноцінним етапом її вирішення. У ході вирішення подібних комплексних проблем широко використовуються поняття «система», «системний підхід», «системний аналіз». На певній стадії розвитку наукового знання теорія систем оформилася в самостійну науку. У 30-і рр.. XX в. виникла теорія відкритих систем Л. фон Берталанфі, що має велике значення для управління соціально-економічними об'єктами. Важливий внесок у становлення системних уявлень вніс на початку XX ст. А.А. Богданов, запропонував загальну організаційну науку - тектологію.