Ринок природних ресурсів

Основним виробничим ресурсом, який перетворюється на найважливіший чинник виробництва, є земля в широкому сенсі цього слова. По-перше, земельні ділянки використовуються як основний засіб виробництва сільськогосподарських продуктів (рослинництва і тваринництва), що йдуть продовольчі цілі і в якості сировини для переробної промисловості. По-друге, землі будуються різного роду об'єкти, в їх числі житло, дороги та інші умови, необхідні для проживання людини. По-третє, земля містить корисні копалини, які людина отримує і використовує для виробництва потрібних йому благ.

В умовах ринкової економіки земельні ділянки можуть виступати як особливий товар, тобто бути предметом купівлі - продажу. Земля завжди є об'єктом чиєїсь власності: окремої особи (приватна власність), групи осіб (колективна власність), держави (державна власність). І кожен власник повинен мати від її використання дохід.

Стан і розвиток національної економіки, ефективність її функціонування як в умовах економіки перехідного періоду, так і в умовах ринку значною мірою залежать від обсягу і якості економічних ресурсів. Економічні ресурси лежать в основі виробничо-господарської діяльності як на мікрорівні – рівень підприємства, так і на макрорівні – рівень економічної системи і становлять ресурсний потенціал підприємства чи національної економіки в цілому.

У перехідній економічній системі відбувається становлення ринків економічних ресурсів, оскільки у командно-адміністративній системі не було ринкових відносин у ресурсній сфері, не було ринку праці, ринку капітальних благ, ринку землі. Як українські, так і зарубіжні економісти серед п’яти головних завдань, які необхідно вирішити в перехідний період від командної економіки радянського типу до ринкової економіки, виділяють “надання доступу до виробничих ресурсів на ринку і можливості їх купівлі замість державного централізованого забезпечення за посередництва державних чиновників”.