Стаття 541. Роз’яснення термінів

Розділ ІХ. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження

Глава 42. Загальні засади міжнародного співробітництва

Стаття 541. Роз’яснення термінів

1. Терміни, що їх вжито в цьому розділі Кодексу, якщо немає окремих вказівок, мають таке значення:

1) міжнародна правова допомога – проведення компетентними органами однієї держави процесуальних дій, виконання яких необхідне для досудового розслідування, судового розгляду або для виконання вироку, ухваленого судом іншої держави або міжнародною судовою установою;

2) видача особи (екстрадиція) – видача особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Екстрадиція включає: офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, та видачу такої особи; перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі; прийняття рішення за запитом; фактичну передачу такої особи під юрисдикцію запитуючої держави;

3) перейняття кримінального провадження – здійснення компетентними органами однієї держави розслідування з метою притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочини, вчинені на території іншої держави, за її запитом;

4) запитуюча сторона – держава, компетентний орган якої звертається із запитом, або міжнародна судова установа;

5) запитувана сторона – держава, до компетентного органу якої направляється запит;

6) уповноважений (центральний) орган – орган, уповноважений від імені держави розглянути запит компетентного органу іншої держави або міжнародної судової установи і вжити заходів з метою його виконання чи направити до іншої держави запит компетентного органу про надання міжнародної правової допомоги;

7) компетентний орган – орган, що здійснює кримінальне провадження, який звертається із запитом згідно з цим розділом або який забезпечує виконання запиту про надання міжнародної правової допомоги;

8) екстрадиційна перевірка – діяльність визначених законом органів щодо встановлення та дослідження передбачених міжнародним договором України, іншими актами законодавства України обставин, що можуть перешкоджати видачі особи (екстрадиції), яка вчинила злочин;

9) екстрадиційний арешт – застосування запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою з метою забезпечення її видачі (екстрадиції);

10) тимчасовий арешт – взяття під варту особи, розшукуваної за вчинення злочину за межами України, на строк, визначений цим Кодексом або міжнародним договором України, до отримання запиту про видачу (екстрадицію);

Тимчасова видача – видача на певний строк особи, яка відбуває покарання на території однієї держави, іншій державі для проведення процесуальних дій з її участю та притягнення до кримінальної відповідальності з метою запобігання закінченню строків давності або втраті доказів у кримінальній справі.

Правовою підставою для міжнародного співробітництва є двосторонні та багатосторонні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

В Україні діє близько тридцяти двосторонніх договорів про правову допомогу у кримінальних справах із країнами як ближнього, так і далекого зарубіжжя. Такі договори укладені із Російською Федерацією, Республікою Білорусь, Республікою Грузія, Естонською Республікою, Латвійською Республікою, Республікою Польща, Канадою, Сполученими Штатами Америки, Республікою Куба, Федеративною Республікою Бразилія та іншими країнами. Вони визначають обсяг і види правової допомоги під час розслідування злочинів, можливість застосування норм процесуального законодавства запитуючої сторони під час виконання доручення, умови, підстави і порядок видачі осіб, стосовно яких відкрито кримінальне переслідування тощо. Правова допомога може бути надана у будь-якій категорії кримінальних справ, за якими проводиться досудове розслідування (окрім справ приватного обвинувачення), незалежно від вимог підслідності. Надання правової допомоги у кримінальних справах усіма компетентними органами здійснюється шляхом письмових зносин.

Щодо зазначеного у коментованій статті глосарію, то необхідно звернути увагу на такі моменти.

1. У Кримінальному процесуальному кодексі України вперше в національному законодавстві закріплено чітке визначення міжнародної правової допомоги, якій притаманні такі ознаки: 1) здійснюється компетентними органами; 2) полягає у вчиненні процесуальних дій; 3) вчинення таких дій є необхідним для: а) досудового розслідування; б) судового розгляду; в) виконання вироку, який винесено як судом держави так і міжнародною судовою установою.

Дво- та багатосторонні договори, які регулюють порядок надання міжнародної правової допомоги у кримінальних справах не містять відповідного визначення, а лише визначають обсяг надання згаданої допомоги. Міжнародна правова допомога у кримінальних справах характеризується специфічним суб’єктним складом – це компетентні органи держав, уповноважені на співробітництво; специфічним фактичним складом – провадження на території запитуваної держави процесуальних дій; специфічною метою – сприяння здійсненню правосуддя у кримінальній справі в іноземній державі шляхом збирання і надання доказів, виконання процесуальних рішень, забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином, та захист законних інтересів учасників кримінального процесу.

2. Питання екстрадиції: див. коментар до глави 44 цього Кодексу.

3. У науці кримінального процесу виділяється два різновиди перейняття кримінального провадження: просте і складне. Просте – це перейняття кримінального провадження у так званому «чистому вигляді», коли неможливість притягнути особу до кримінальної відповідальності в країні, де був вчинений злочин, змушує державу звертатись за правовою допомогою до іншої держави. Як приклад такого різновиду перейняття, наводиться такий: особа, яка є громадянином однієї держави, відбуває покарання в цій же державі і при цьому встановлюється, що до її засудження вона вчинила злочин на території іншої держави. У такому випадку, держава, громадянином якої є зазначена особа та де вона відбуває покарання, переймає на себе кримінальне провадження щодо виявленого злочину, вчиненого на території іншої держави до засудження цієї особи.

Складне перейняття кримінального провадження визначається як перейняття матеріалів кримінальної справи поєднане з передачею особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину. При цьому даний вид перейняття кримінального провадження передбачає два можливих випадки. По-перше, кримінальна справа передається органам іноземної держави разом з правопорушником з урахуванням позиції доцільності її розгляду у відповідній державі. По-друге, здійснюється видача особи, обумовлена необхідністю перейняття кримінального провадження за злочини, що були вчиненні на території держави, що її видає. В останньому випадку перейняття кримінального провадження виступає як необхідна умова екстрадиції особи, гарантування дотримання якої з боку іноземної держави робить можливою саму видачу.

4. При визначенні термінів законодавець виокремив поняття «уповноважений орган» та «компетентний орган». Уповноваженими органами визначені Генеральна прокуратура України під час досудового розслідування та Міністерство юстиції України – під час судового розгляду. Компетентним органом є орган, який безпосередньо веде провадження у певній справі.