ПИТАННЯ 29. Загальні тактичні положення процесуального затримання й арешту особи

За наявності підстав і мотивів, що вказані у Кримінально-процесуальному кодексі, органи досудового слідства мають

право здійснити затримання особи, що підозрюється і обвинувачується у вчиненні злочину, або взяти її під варту з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі чи продовжити злочинну діяльність.

Тактика затримання й арешту охоплює сукупність загальних положень і прийомів, що мають на меті забезпечити ефективність дій органів розслідування під час підготовки й проведення затримання та арешту, здійсненні фізичного захоплювання підозрюваного та його конвоювання до місця тримання під вартою.

Найбільш загальними тактичними вимогами, яких необхідно дотримуватись на всіх етапах підготовки й здійснення захоплювання та арешту, є оперативність і раптовість дій органів досудового слідства.

Оперативність затримання та арешту означає, передусім, швидкість їх здійснення. Після того, як встановлені підстави і прийнято відповідне рішення, підготовку до цих дій треба здійснювати в стислі строки. Вимога оперативності означає також енергійність і рішучість дій під час затримання, особливо, коли виникає необхідність подолання опору особи, її спроб вчинити самогубство, здійснити втечу тощо.

Раптовість полягає в забезпеченні у кожному конкретному випадку несподіваності для особи, яку затримують, відповідних дій правоохоронних органів. Коли є потреба для забезпечення раптовості захоплювання підозрюваного, бажано вдаватися до розробки й проведення тактичних комбінацій або організувати засідку в імовірному місці затримання.