Тема 26. Правовий режим земель оздоровчого призначення

1). Петлюк Ю. С. Правовий режим земель оздоровчого призначення: автореф дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид наук: спец. 12.00.06 / Ю С. Петлюк. - К. 2009.-15 с.

2). Федорович І. ПОНЯТТЯ ТА СКЛАД ЗЕМЕЛЬ ОЗДОРОВЧОГО ПРИЗНАЧЕННЯ В УКРАЇНІ // ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ І ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ. Матеріали XVІІ регіональної науково-практичної конференції (3-4 лютого 2011 р.)

Землі оздоровчого призначення є окремою категорією земель в Україні (ст. ст. 19, 47 Зе-

мельного кодексу України (надалі ЗК України)), важливою складовою частиною земельного

фонду в Україні.

Землям даної категорії характерний особливий правовий режим, основними ознаками

якого є, на думку Булах І.Г.: 1) наявність на них природних лікувальних ресурсів; 2) нерозрив-

ний звязок з правовим режимом виявлених на цих землях природних лікувальних ресурсів; 3)

використання земель оздоровчого призначення для медичної реабілітації, профілактики за-

хворювань і лікування людей; 4) пільговий режим оподаткування земель оздоровчого призна-

чення; 5) встановлення обмежень або заборон діяльності, що можуть негативно вплинути на

стан земель оздоровчого призначення і якість природніх лікувальних ресурсів; 6) відсутність

юридичних критеріїв відмежування земель оздоровчого призначення від інших категорій зе-

мель.

Разом з тим наведений перелік ознак далеко не повністю відображає специфіку правово-

го режиму земель оздоровчого призначення. Це повязано передусім з тим, що не враховано

усіх особливостей обєкта правового режиму – земель оздоровчого призначення.

Правовий режим земель даної категорії складається з декількох елементів. Один із них є

наявність обєкта правового регулювання, на який поширюється цей режим. Землі оздоровчого

призначення є особливою категорією земель, тобто частиною земельного фонду України, яка

призначена і використовується за цільовим призначенням.

Стаття 47 ЗК України, відносячи до земель оздоровчого призначення землі, що мають

природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для

профілактики захворювань та лікування людей, не виражає їх структури. Це зроблено у Законі

України «Про курорти», який до соновних складових земель даної категорії відносить курорти

та лікувально- оздоровчі місцевості. Спільними ознаками курортів та лікувально – природних

місцевостей є те, що вони є природними територіями, які мають природні лікувальні ресурси

(мінеральні і термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропу лиманів та озер і інше), кліма-

тичні умови, що є сприятливими для лікування, медичної реабілітації, профілактики захворю-

вань та для рекреації. Відрізняється курорт від лікувально – оздоровчої місцевості наявністю

будівель та споруд з обєктами інфраструктури, необхідних для експлуатації природних ліку-

вальних ресурсів і оголошенням природної території курортною у встановленому законом по-

рядку. Для більш повного зясування ознак земель оздоровчого призначення можна погодитися

з Петлюком Ю.С. в тому, що законодавець нечітко визначив просторово – територіальну ор-

ганізацію цих земель, адже природні лікувальні властивості, що використовуються для профі-

лактики захворювань і лікування людей, тією чи іншою мірою має переважна більшість зе-

мель.

На відміну від ЗК України, ЗК Російської Федерації не виділяє землі оздоровчого при-

значення в окрему категорію, а визначає їх складвою частиною земель особливо охоронюва-

них територій та обєктів. Відповідно до ст. 96 ЗК Російської Федерації до складу земель ліку-

вально-оздоровчих місцевосей і курортів належать землі, що володіють природніми

лікувальними ресурсами (родовищами мінеральних вод, лікувальних грязей, ропою лиманів та

озер), сприятливим кліматом та іншими природніми факторами, які використовуються або

можуть використовуватися для лікування людей чи профілактики захворювань. Разом з тим,

ЗК Російської Федерації вимагає визнання в установленному законом порядку не тільки куро-

ртної території, а й лікувально – оздоровчої місцевості. Ст. 3 ЗК Російської Федерації встанов-

лює, що визнання території лікувально-оздоровчою місцевістю або курортом здійснюється за-

лежно від її значення Урядом РФ або органом місцевого самоврядування на основі

спеціальних курортологічних, гідрогеологічних та інших досліджень.

У законодавчому визначенні земель оздоровчого призначення (ЗК України) не згадуєть-

ся така їх ознака як особлива правова охорона цих земель. Зокрема, відповідно до п. 2 ст. 48

ЗК України, на території лікувально – оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються

округи і зони санітарної (гірничо – санітарної) охорони. Ст 27 Закону України «Про курорти»

вказує, що метою саніторної охорони курортів є збереження природних властивостей наявних

лікувальних ресурсів, запобігання забрудненню, пошкодженню та передчасному виснаженню

цих ресурсів. Таким чином, особлива правова охорона є важливою ознакою правового режиму

земель оздоровчого призначення в Україні. Важливо. що межі округів і зон санітарної (гірни-

чо – санітарної) охорони затверджуються одночасно з прийняттям рішення про оголошення

природніх територій курортними.

Проте, основною ознакою земель оздоровчого призначення є наявність природніх ліку-

вальних властивостей. Однак вказівка у ст. 47 ЗК України на те, що природними лікувальними

властивостями володіють землі оздоровчого призначення, є не зовсім корректною, оскільки

такими властивостями володіють не самі землі, а розташовані на них природні лікувальні ре-

сурси. На це вказує в авторефераті своєї кандидатської дисертації Петлюк Ю.С. Ст. 16 Закону

України «Про курорти» вказує, що виявлення природних лікувальних ресурсів здійснюється

шляхом комплексних медико – біологічних, кліматологічних, геологогідрологічних, курорто-

логічних та інших дослідницьких робіт.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, пропонується наступне визначення земель

оздоровчого призначення: до земель оздоровчого призначення належать особливо охороню-

вані землі курортів та лікувально – оздоровчих місцевостей, що мають природні лікувальні ре-

сурси з відповідними лікувальними властивостями, які використовуються або можуть викори-

стовуватися для профілактики захворювань та лікування людей.