Корпоратизація як форма роздержавлення економіки України

Згідно з Указом Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15 червня 1993 р. № 210/93 корпоратизація – це перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 % статутного фонду яких перебуває у державній власності, у відкриті акціонерні товариства (ВАТ). Порядок проведення корпоратизації визначає Положення про порядок корпоратизації підприємств, затверджене постановою Кабміну від 5 липня 1993 р. за № 508.

Спрямованість процесу корпоратизації досить чітко визначена у преамбулі Указу: реформування управління державним сектором економіки, підвищення відповідальності державних підприємств за результати економічної діяльності та підготовки їх до приватизації. Ще більш чітко це зафіксовано у п. 1 Указу: "Дія цього Указу не поширюється на підприємства, які не підлягають приватизації відповідно до законодавства…".

По-перше: у процесі корпоратизації підприємств, їх структурні підрозділи можуть бути перетворені за рішенням засновника у самостійні підприємства, зокрема, у відкриті акціонерні товариства.

По-друге: Порядок внесення в статутні фонди ВАТ, що створюються в процесі приватизації, і вилучення з них фінансово-майнових активів підприємств, затверджений наказом ФДМ України від 21 травня 2001 р. № 854 визначає: Фонд державного майна України виступає правонаступником державного підприємства стосовно акцій (часток, паїв), що перебувають на його бухгалтерському обліку під час корпоратизації і відображаються в балансі, складеному на дату оцінки, з моменту видання наказу про створення відкритого акціонерного товариства та затвердження акта оцінки вартості майна.

Таким чином, процес корпоратизації державних підприємств розглядається в усіх наведених нормативно-правових актах як перший етап їх приватизації. Тому корпоратизація виступає в них засобом досягнення основної мети - приватизації.