Матеріально-технічне постачання

У плановій економіці величезні труднощі уздобуванні необхідних матеріалів і комплектуючих виробів перетворювали цю частину ін­вестиційного проекту на найбільш трудомістку й тривалу операцію, особливо якщо треба було випускати складну продукцію, а партійно-урядової постанови необхідного рівня з якоїсь причини не було. У таких умовах життя проекту залежало від спеціалістів з постачання і комплектації, котрих ди­рекція ладна була буквально носити на руках. У ринковій еко­номіці така ситуація немислима, і промисловці вже добре це відчули — тепер в Україні бажаючих одержати замовлення на виробництво значно більше, ніж замовлень.

Проте нинішня ситуація в Україні все одно далека від кла­сичного західного рівноважного и надійного ринку. Головне питання сьогодні полягає не в тому, де дістати той чи інший матеріал або комплектуючий виріб, а як забезпечити стабільність і надійність поставок. Ситуація, коли завод раптово зупиняється і відправляє всіх робітників на два місяці у відпустку, може спри­чинитися до провалу будь-якого інвестиційного проекту. Тому, аналізуючи організацію матеріально-технічного постачання, не­обхідно в першу чергу оцінити ступінь ризику кожного джерела поставок і передбачити заходи для зниження цього ризику (страхові запаси, альтернативні постачальники, організація власного виробництва, особливо критичних видів матеріалів, тощо).

Перелік питань цього розділу такий:

* номенклатура й кількість матеріалів і комплектуючих ви­робів на одиницю продукції та на програму виробництва;

* ринок сировини і матеріалів, постачальники, їх надійність, альтернативні варіанти поставок;

* розміщення замовлень і форми контрактів;

* організація контролю за поставками сировини, матеріалів І комплектуючих виробів;

* спеціальний аналіз особливо критичних видів сировини і матеріалів:

— енергоносіїв та електроенергії (потреби, джерела, можливі зриви поставок, тарифи, необхідні документи тощо);

— води (особливо для південно-східної частини України; по­треби, резервуари, захист від забруднення, стан водогонів і каналізації, оформлення дозволів).

Витрати виробництва та збуту

Розрахунок поточних витрат виробництва тазбуту має визначити прибутковість запланованого проекту. В ньому концентрується вся та інформація, яку було викладено в попередніх підрозділах.

До поточних витрат виробництва відносять витрати на купівлю сировини, матеріалів, комплектуючих, оплату праці працівників, виробничі та невиробничі витрати. Як правило, вони поєднані наступним чином:

* основні матеріали;

* вироби, що купуються;

* основна зарплата;

* соціальне страхування;

* технологічна електроенергія;

* транспортні витрати;

* амортизація устаткування;

* допоміжні матеріали;

* енергія та вода;

* технічне обслуговування;

* зарплата адміністративного та обслуговуючого персоналу;

* витрати на маркетинг та збут.

Теперішня економічна ситуація в Україні та інших державах СНД створює специфічні труднощі в розрахунку витрат виробництва порівняно з країнами Західної Європи, Північної Америки або Далекого Сходу. Ця особливість полягає в дуже високій інфляції. Але головну складність для проектного аналізу створюють не самі по собі високі темпи інфляції, а її нерів­номірність по елементах витрат. Наприклад, 1994 року ціни на вугілля в Україні зросли в 38 разів, а тарифи на вантажні пере­везення автотранспортом — лише в 4 рази. Того ж року закупівельні ціни на картоплю зросли в 17 разів, а на молоко — в 5 разів. За таких умов розрахунок витрат не можна проводити на основі якогось середнього рівня інфляції. Витрати зростатимуть по-різному, залежно від їх матеріальної структури. І, звичайно ж, цілком неприпустимо вести розрахунки в постійних цінах. У практиці інвестиційного проектування тепер здебільшого нама­гаються боротися з цим через розрахунок усіх витрат у доларах США. З методичної точки зору це рівноцінно розрахунку за усередненим індексом інфляції, який дорівнює індексу зростання курсу долара щодо української валюти. Проте такий прийом не може забезпечити необхідної достовірності розрахунків з двох причин. Перша — зростання цін на внутрішньому ринку України не є синхронним зростанню курсу долара. Друга — не береться до уваги нерівномірність інфляції по елементах витрат виробництва.