Облік операцій в іноземній валюті

За останні роки все більша кількість вітчизняних підприємств виходить на зарубіжний ринок. Через це виникає необхідність здійснювати різноманітні операції в іноземній валюті – господарські операції, вартість яких визначена в іноземній валюті або які потребують розрахунків в іноземній валюті.

До таких операцій можна віднести:

- одержання або надання позик в іноземній валюті;

- придбання запасів, основних засобів, інших активів, робіт, послуг в іноземних постачальників;

- продаж готової продукції, товарів, робіт, послуг іноземним покупцям;

- виплата витрат на відрядження за кордон тощо.

В той же час, згідно із ст. 5 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” всі підприємства і організації ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України (гривні), яку називають валютою звітності. Тобто іноземною валютою вважається будь-яка інша валюта, відмінна від валюти звітності.

Відображаючи операції в іноземній валюті у валюті звітності, необхідно здійснити їх перерахунок із застосуванням валютного курсу. Валютний курс – це курс грошової одиниці України (гривні) до грошової одиниці іншої країни (іноземної валюти). Для цілей бухгалтерського обліку використовується валютний курс, який встановлює Національний банк України.

Відомо, що курс гривні постійно коливається. Внаслідок цього за статтями, які виникли внаслідок операцій в іноземній валюті, виникають курсові різниці – це різниці між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Питанням, як саме відображати курсові різниці в обліку та як здійснювати оцінку статей фінансової звітності за операціями в іноземній валюті, присвячено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 “Вплив змін валютних курсів”. У даному посібнику висвітлено особливості відображення в обліку операцій в іноземній валюті.

Як вже було сказано раніше, оцінка операцій в іноземній валюті здійснюється у валюті звітності. Первісна оцінка таких операцій здійснюється із застосуванням валютного курсу на дату проведення операції (це може бути дата визнання активів, зобов’язань, власного капіталу або доходів і витрат).

Проте в подальшому оцінка таких операцій може суттєво відрізнятись залежно від того, якою є певна стаття балансу: монетарною чи немонетарною.

Оцінка і відображення в обліку монетарних статей балансу. Згідно із П(С)БО 21 “Вплив змін валютних курсів” монетарними статтями слід вважати статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи і зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

До монетарних статей можна віднести:

- готівкові кошти в касі в іноземній валюті;

- грошові кошти на валютному рахунку в банку;

- грошові кошти в дорозі в іноземній валюті;

- дебіторську і кредиторську заборгованість, погашення яких передбачається іноземною валютою або еквівалентами грошових коштів (наприклад, валютні кредити банків, дебіторська заборгованість іноземних покупців за відвантажену продукцію).

Визначення курсових різниць за монетарними статтями відбувається у двох випадках:

- на дату здійснення розрахунків (тобто сплати грошових коштів або їх еквівалентів);

- на дату балансу (кінець звітного періоду – місяця, кварталу, року).

У бухгалтерському обліку курсові різниці відображаються у складі доходів або витрат залежно від виду діяльності (операційна чи неопераційна). Так, доходи за статтями, що виникли внаслідок операційної діяльності, відображаються на рахунку 714 “Дохід від операційної курсової різниці”. Узагальнення інформації про доходи від курсових різниць за статтями, які пов’язані з фінансовою та інвестиційною діяльністю, здійснюється на рахунку 744 “Дохід від неопераційної курсової різниці”.

Так само відображаються і витрати за курсовими різницями, відповідно на рахунках 945 “Втрати від операційної курсової різниці” та 974 “Втрати від неопераційних курсових різниць”. У таблиці 3.1 узагальнено відображення в обліку курсових різниць за монетарними статтями в залежності від зміни курсу гривні.

Таблиця 3.1