Спеціалізоване устаткування, пристрої

Конструкція стендів для перевірки тягово-динамічних властивостей та гальмових систем автомобілів пови­нна виключати можливість самові­льного виїзду транспортних засобів зі стенда та обмежувати їх перемі­щення за його межі в поперечному напрямку під час випробувань. Автоматичні безконвеєрні мийні установки повинні бути оснащені на в'їзді світловою сигналіза­цією і кінцевими вимикачами. В установках для миття деталей, вузлів та агрегатів повинен бути блокуючий пристрій, який від­ключає привід при відкритому завантажувальному люці.

Конструктивне виконання запобіжних клітей (пристроїв) для накачування шин повинне забезпечувати безпеку працюючих від вильоту замкового кільця та розриву покришки при накачуван­ні шини.

На мастильних нагнітачах з електроприводом повинен бути пристрій, який вимикає привід при перевищенні встановленого значення тиску більш як на 10%.

У конструкції пересувного устаткування, яке призначене для монтажу, демонтажу і транспортування, конструкція підставок (козелків) повинна забезпечувати надійність і стійкість при їх застосуванні, а також запобігати сковзанню транспортних засо­бів, що встановлені на них. На кожній підставці (козелку) пови­нно бути зазначене гранично допустиме навантаження.

Конструкція колодок упорних автомобільних (рис. 4.21) по­винна відповідати таким вимогам:

• витримувати максимальне навантаження, що дорівнює по­ловині навантаження на вісь автомобіля (повної маси) відповідного типу;

53. забезпечувати щільне уста­новлення під колеса;

54. виключати ковзання після встановлення в разі почат­ку руху автомобіля.

Гнучкі та жорсткі зчіпки по­винні виготовлятися відповідно до вимог ДСТУ 1895-92 і забезпечу­вати надійне кріплення буксиро­ваного та буксируючого автомобі­лів у процесі буксирування, симе­тричний розподіл передавання тя­гового зусилля (для жорстких зчі­пок), простоту та зручність закрі­плення на буксируючому і буксированому автомобілях. Помости, площадки для виконання робіт з обслуговування та ремонту автомобілів, які розташовані на висоті 1 м і більше над рівнем підлоги, повинні бути стійкі, мати драбину і поручні висотою 1 м з одним середнім проміжним горизонтальним елементом і су­цільну бокову обшивку від підлоги на висоту не менше 0,15 м. Відстань між стояками поручнів не повинна перевищувати 2 м. При довжині помостів, площадок більш ніж З м під ними пови­нні встановлюватися проміжні опори. Ширина помосту має бути не менше 0,6 м.

Дошки настилу повинні бути укладені без зазорів та надійно закріплені. Кінці дощок повинні знаходитися на опорах. Тов­щина дощок має бути не менше 40 мм. Якщо настил виготовле­но із металу, він повинен бути рифленим.

Переносні драбини-стрем'янки, виготовлені з дерева, повинні мати врізні в тятиву східці шириною не менше 150 мм і бути скріплені через кожні 2 м стяжними болтами. Забороняється застосовувати драбини з набивними східцями. Відстань між схі­дцями драбини (у т.ч. і помостів) не повинна бути більше 250 мм і менше 150 мм. Драбини-стрем'янки повинні бути такої довжи­ни, щоб робітник міг працювати зі східців, які знаходяться нижче верхнього кінця драбини не менш як на 1 м. Нижні кінці драби­ни повинні мати наконечники, що перешкоджають її ковзанню. Задні ніжки драбин-стрем'янок повинні бути скріплені стяжка­ми (рис. 4.22).

Ручні інструменти (молотки, зубила, пробійники тощо) не по­винні мати:

55.на робочих поверхнях - пошкоджень (вибоїн, відколів);

56. на бокових гранях у місцях затискання їх рукою - зади­рок та гострих ребер;

57. на дерев'яних поверхнях ручок - сучків, задирок, тріщин; поверхня повинна бути гладкою;

58.наклепів та перегартованих робочих поверхонь.

Молотки та кувалди повинні бути надійно насаджені на дере­в'яні ручки і щільно заклинені м'якими, сталевими зайорженими клинами.

Ручки молотків та кувалд повинні бути виготовлені з твер­дих та в'язких порід сухого дерева і насаджені під прямим ку­том відносно до осі бойка. Виготовлення ручок з м'яких або товстошарових порід дерева забороняється. Ручка повинна бути

прямою, овального перерізу з незначним потовщенням до віль­ного кінця. Довжина ручок слюсарних молотків повинна бути в межах 300-400 мм залежно від ваги.

Всі інструменти, що мають загострені кінці для насаджування рукояток (напилки, викрутки, стамески тощо), повинні мати ручки, що відповідають розмірам інструменту, з бандажними кільцями.

Зубила повинні бути довжиною не менше 150 мм, а відтягне­на частина зубила - 60-70 мм. Різальна частина зубила пови­нна мати пряму або злегка випуклу лінію.

Слюсарні лещата повинні бути у повній справності, міцно захоплювати затискуваний виріб і мати на губках неспрацьовану насічку.

Гайкові ключі повинні відповідати розмірам гайок і головок болтів і не мати тріщин та забоїн, площини зіва ключів повинні бути паралельними і не закатаними. Розвідні ключі не повинні бути ослабленими в рухомих частинах.

Лезо викруток повинно за товщиною відповідати ширині шліца в головці гвинта.

Зенкера, свердла та інший вставний інструмент має бути пра­вильно заточений і не мати тріщин, вибоїн, задирок та інших дефектів. Хвостовки цього інструменту не повинні мати нерівно­стей, скосів, тріщин та інших пошкоджень, мають бути міцно пригнаними і правильно центрованими.

Робочий пусковий механізм на ручних пневматичних маши­нах (інструментах) повинен бути:

59. розташований так, щоб виключити можливість випадко­вого вмикання;

60. улаштований так, щоб при знятті тиску від руки оператора автоматично закривався пневматичний впускний клапан.

Приєднання шлангів до пневматичного інструмента, вхідного штуцера роздавального трубопроводу та з'єднання шлангів між собою повинно бути міцним і здійснюватись тільки за допомо­гою штуцерів або ніпелів зі справною різьбою (кільцевими вито­чками) та стяжних хомутиків.

Ручні електричні машини (інструмент) підлягають періодич­ній перевірці не менше одного разу на 6 місяців згідно з ГОСТ 12.2.013.0-91. У конструкції ручного механізованого інструмен­ту масою понад 5 кг повинен бути пристрій для його підвішуван­ня та перенесення.

Безпека електроустановок

Електроустановки повинні відповідати вимогам Правил будови електроустановок, Правил технічної експлуатації електроустано­вок споживачів, Правил техніки безпеки при експлуатації елект­роустановок споживачів та іншим чинним нормативним актам.

У приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпе­чних відносно ураження людей електрострумом при встановлен­ні світильників загального освітлення з лампами розжарювання і газорозрядними лампами напругою 220 В на висоті менше 2,5 м необхідно застосовувати такі світильники, конструкція яких ви­ключає доступ до ламп без застосування інструменту. Електро­проводка, що підводиться до світильників, повинна бути в мета­левих трубах, металорукавах або захисних оболонках.

Для живлення світильників місцевого стаціонарного освіт­лення з лампами розжарювання повинна застосовуватися напру­га: в приміщеннях без підвищеної небезпеки - не вище 220 В, а в приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпеч­них - не вище 42 В.

Світильники з люмінесцентними лампами напругою 127-220 В допускається застосовувати для місцевого освітлення за умови недоступності їх струмопровідних частин для випадкового дотику.

У приміщеннях сирих, особливо сирих, жарких і з хімічно активним середовищем застосування люмінесцентних ламп Для місцевого освітлення допускається тільки в арматурі спеціальної конструкції.

Електричне управління агрегатами мийної установки пови­нно бути низьковольтним (не вище 42 В).

У пожежонебезпечних - мати ступінь захисту, відповідний класу пожежної небезпеки.

На електродвигуни, світильники, інші електричні машини, апарати та обладнання, встановлені у вибухонебезпечних або пожежонебезпечних зонах, повинні бути нанесені знаки, що визна­чають їх ступінь захисту.

Освітлення оглядових канав світильниками (з лампами роз­жарювання або люмінесцентними лампами), живлення яких здій­снюється напругою 127-220 В, дозволяється при додержанні та­ких умов:

• вся проводка повинна бути внутрішньою (прихованою), яка має надійну електро- і гідроізоляцію;

61. освітлювальна арматура і вимикачі повинні мати елект- ро- і гідроізоляцію;

62. світильники слід закривати склом і огороджувати захис­ною решіткою; металевий корпус світильника слід зазем­лити. Для живлення переносних світильників у примі­щеннях із підвищеною небезпекою і особливо небезпеч­них використовують напругу не вище 42 В.

За наявності особливо несприятливих умов, коли небезпека ураження електрострумом посилюється тіснотою, незручністю, дотиком із заземленими поверхнями (робота в котлах, ємностях тощо), для живлення переносних світильників використовується напруга не вище 12 В.

Переносні світильники, що застосовуються в оглядових кана­вах, зонах профілактичного обслуговування та ремонту транспо­ртних засобів, інших пожежонебезпечних зонах, повинні мати захисний скляний ковпак із захисною металевою сіткою.

Для живлення переносних і пересувних електроприймачів повинні застосовуватися шнури і гнучкі кабелі з мідними жила­ми, спеціально призначені для цієї мети, з урахуванням можливих механічних впливів.

Все електрообладнання (корпуси електричних машин, апара­тів, світильників, розподільних пристроїв, металеві корпуси пере­сувних та переносних електроприймачів тощо) повинні мати на­дійне захисне заземлення або занулення.

Вимірювання опору ізоляції, визначення опору заземлюючих пристроїв, перевірка ланцюга між заземлювачами та заземлюю­чими елементами та інші випробування електроустановок пови­нні проводитися в обсязі та з періодичністю, що визначені Пра­вилами технічної експлуатації електроустановок споживачів.

Розподільні пристрої повинні мати чіткі написи, що визна­чають призначення окремих ланцюгів і панелей. Струмоведучі частини пускорегулюючих і захисних апаратів повинні бути за­хищені від випадкових дотиків. У спеціальних приміщеннях (еле­ктромашинних, щитових, станцій керування тощо) допускається відкрита (без захисних кожухів) установка апаратів. Дверці роз­подільних пристроїв повинні замикатися на ключ.

На приводах комутаційних апаратів повинні бути чітко за­значені положення «включено» та «відключено».

Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані із зазначенням на клеймі номінального струму вставки (клеймо ставиться заводом-виготовлювачем або електротехнічною лабо­раторією). Застосування саморобних некаліброваних плавких вста­вок забороняється.

Забороняється також;

63. встановлювати або замінювати лампи у світильниках, що перебувають під напругою;

64. навішувати на електропроводку та інше електрообладнан­ня будь-які предмети, обгортати електролампи папером або тканиною;

65. улаштовувати у виробничих та інших приміщеннях тим­часову електропроводку, за винятком випадків ремонту приміщень і реконструкції електромережі. Тимчасова еле­ктропроводка повинна монтуватися відповідно до діючих правил і норм;

66. вмикати освітлення і будь-які інші електротехнічні уста­новки за допомогою з'єднання оголених кінців проводів.