Розділ 1

Правові та організаційні питання охорони праці на автомобільному транспорті

1.1. Законодавство та нормативно-правові акти з охорони праці

Охорона праці на автомобільному транспорті здійснюється від­повідно до основних законодавчих актів про охорону праці: Кон­ституція України, Закони України «Про охорону праці», «Про охорону здоров'я», «Про пожежну безпеку», «Про використання ядерної енергії та радіаційний захист», «Про забезпечення сані­тарного та епідеміологічного благополуччя населення», «Про ци­вільну оборону України», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про колективні договори і угоди», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещас­ного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про оплату праці», «Про відпустки», «Про порядок вирішення колективних трудових спо­рів (конфліктів)», «Про зайнятість населення», «Про організації роботодавців», «Про страхування», Кодекс законів України про працю та ін. Існують також законодавчі акти, що стосуються безпосередньо автомобільного транспорту: Закон України «Про дорожній рух» (цей закон визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя і здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища), Закон України «Про транспорт» (визначає правові, економічні, організаційні та соціальні основи діяльності транспорту), Закон України «Про автомобільний транспорт» (визначає засади організації та

експлуатації автомобільного транспорту), Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів»(цей закон визначає правові, організаційні, соціальні та економічні засади діяльності, пов'яза­ної з перевезенням небезпечних вантажів залізничним, морсь­ким, річковим, автомобільним та авіаційним транспортом).

До нормативно-правових актів з охорони праці належать пра­вила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання. В системі автомобільного транспорту це насамперед: Правила охорони праці на автомобі­льному транспорті (ДНАОП 0.00-1.28-97) (затверджено Нака­зом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 13.01.97 № 5), Правила проїзду великогабаритних та вели­ковагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вули­цями та залізничними переїздами (затверджено Постановою Ка­бінету Міністрів від 18.01.2001 № ЗО), Правила обліку дорож­ньо-транспортних пригод (затверджено Постановою Кабінету Мі­ністрів від 3.08.1993 № 595), Правила державної реєстрації та обліку транспортних засобів (затверджено Постановою Кабінету Міністрів від 7.09.1998 № 1388 у редакції Постанови КМУ № 484 від 07.05.2001), Правила проведення державного технічного огля­ду автомобілів технічного огляду автомобілів, автобусів, мототранспорту та причепів (затверджено Постановою Кабінету Мініст­рів від 26.02.1993 № 141), Указ Президента Про Міністерство транспорту України (затверджено Указом Президента від 11 тра­вня 2000 року № §78/2000), Постанова Кабінету Міністрів Укра­їни про департамент автомобільного транспорту (затверджено По­становою Кабінету Міністрів від 30.03.2000р. № 586), про авто­мобільні управління Міністерства транспорту (затверджено По­становою Кабінету Міністрів від 04.12.1998 № 1913), про держа­вну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ (за­тверджено Постановою Кабінету Міністрів від 14.04.1997 № 341, із змінами), про службу безпеки дорожнього руху міністерств, ін­ших центральних органів державної виконавчої влади, підпри­ємств, їх об'єднань, установ і організацій (затверджено Постано­вою Кабінету Міністрів від 06.04.1994 № 227), про нагляд за забезпеченням безпеки руху на транспорті (затверджено Постано­вою Кабінету Міністрів від 04.03.1997 № 204), про заходи щодо забезпечення безпечної експлуатації транспортних засобів (затвер­джено Постановою Кабінету Міністрів від 09.07.1999 № 1214), про порядок і умови проведення обов'язкового страхування

цивільної відповідальності власників транспортних засобів (за­тверджено Постановою Кабінету Міністрів від 28.09.1996 № 1175 із змінами), про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті (затверджено Постановою Кабінету Мініс­трів від 14.08.1996 № 959), про Типове положення про організа­цію діяльності аварійних комісарів (затверджено Постановою Ка­бінету Міністрів від 058.01.1998 № 8), про затвердження Поло­ження про порядок видачі посвідчень водіїв та допуску громадян для керування транспортними засобами (затверджено Постано­вою Кабінету Міністрів від 08.05.1993 № 340), про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті (затверджено Постановою Кабінету Мініс­трів від 14.08.1996 № 959), про заходи щодо запобігання надзви­чайним ситуаціям під час перевезення небезпечних вантажів ав­томобільним транспортом (затверджено Постановою Кабінету Міністрів від 29.01.1999 № 104), про правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту (затверджено Постано­вою Кабінету Міністрів від 18.02.1997 № 176). Обов'язковими до виконання є і галузеві нормативні акти. Документи про комісію з безпеки дорожнього руху підприємств, установ та організацій Укра­їни (затверджено Наказом Міністерства транспорту України від 23.02.1998 № 80) та комісію з питань безпеки автотранспорту Укравтотрансу (затверджено Наказом по Укравтотрансу від 17.05.2000 № 12), Положення про технічне обслуговування і ре­монт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту (затверджено Міністерством транспорту України від 30.03.1998 № 102), про порядок і умови організації перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом (затверджено Наказом Міні­стерства транспорту України від 21.01.1998 № 21), про правила перевезення вантажів (Затверджено наказом Міністерства транс­порту України від 14.10.1997 № 363 та від 23.03.1998 № 90), про правила пожежної безпеки для підприємств і організацій ав­томобільного транспорту України (затверджено Наказом Мініс­терства транспорту України від 12.12.1998 № 527).

Нормативний документ про організацію безпеки руху транспо­ртних засобів і пішоходів на території і виробничих приміщеннях автотранспортних підприємств (РД 238 УССР 240-90), про поря­док службового розслідування і розбору дорожньо-транспортних пригод (РД 238 УССР 222-90), про ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів

і вантажів автомобільного транспорту (затверджено Наказом Мінтрансу від 16.01.2001 № 6/18), про порядок роботи водіїв на лінії (РД 238 УССР 230-90 - Інструкція), вимоги безпеки доріг і автобусних маршрутів (РД 238 УССР 236-90 - Інструкція), поря­док контролю за дотриманням водіями вимог безпеки руху (РД 238 УССР 239-90 - Інструкція), організація оповіщення водіїв про гідрометеорологічні та дорожні умови на маршрутах (РД 238 УССР 237-90 - Інструкція) та стандарти (ДСТУ 3649-97). Засоби транспортні дорожні. Експлуатаційні вимоги безпеки до технічно­го стану та методи контролю (ДСТУ 1895-92). Зчіпки гнучкі і жорсткі для буксирування автомобілів та ін.

1.2. Державне управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві

Державне управління охороною праці здійснюють: Кабінет Мі­ністрів України; спеціально уповноважений представницький орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (державний комітет України з нагляду за охороною праці); міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; місцеві державні адмі­ністрації та органи місцевого самоврядування. Зупинимося лише на управлінні охороною праці стосовно галузі.

Міністерство транспорту України (Мінтранс України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спря­мовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Основним завданням Мінтрансу України є державне управ­ління транспортним комплексом і дорожнім господарством України та організацією її безпечної роботи: Мінтранс України відповідно до покладених на нього завдань забезпечує в межах своєї компетенції захист прав громадян під час їх транспорту­вання і обслуговування; організовує і в установленому порядку контролює роботу, пов'язану із забезпеченням безпеки руху транс­портних засобів; вживає заходів до зменшення шкідливого впли­ву функціонування транспорту на довкілля та забезпечує екологіч­ну безпеку на транспорті; організовує розроблення проектів норма­тивно-правових актів щодо питань функціонування та безпечної роботи транспортного комплексу і дорожнього господарства України; здійснює в межах своїх повноважень правове регулювання

перевезення пасажирів, вантажів, багажу і пошти, безпеки руху транспортних засобів, охорони праці та пожежної безпеки.

Державний департамент автомобільного транспорту (Укравтотранс) є урядовим органом державного управління в галу­зі автомобільного транспорту і діє в складі Мінтрансу та йому підпорядковується.

Завданнями Укравтотрансу є організація додержання вимог законодавства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Крім того, Укравтотранс:

• здійснює нагляд за додержанням підприємствами всіх форм власності (крім Міноборони, Прикордонних військ, СБУ та МВС) нормативних актів щодо забезпечення безпеки доро­жнього руху на автомобільному транспорті, сприяє підпри­ємствам, установам і організаціям у виконанні державних і галузевих програм з питань безпеки дорожнього руху;

• сприяє в межах своїх повноважень зменшенню шкідливо­го впливу наслідків діяльності автомобільного транспор­ту на навколишнє природне середовище, реалізації заходів з енергозбереження;

• погоджує у встановленому порядку технічні вимоги та ста­ндарти щодо розроблення нової автомобільної техніки, її ремонту та експлуатації, бере участь у роботі приймаль­них комісій з питань виробництва нової автомобільної техніки.

Автотранспортні установи в області є територіальними ор­ганами Мінтрансу і підпорядковані Державному департаменту ав­томобільного транспорту. Основними завданнями управлінь є за­безпечення державного регулювання діяльності автомобільного транспорту та здійснення контролю за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності усіх форм власності, що виконують перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, вимог нормативних актів, стандартів і норм, які регулюють переве­зення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом.

Державна автомобільна інспекція є складовою частиною сис­теми МВС. Основними завданнями Державтоінспекції є:

• реалізація в межах своєї компетенції державної політики щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;

• організація контролю за додержанням законів, інших но­рмативних актів з питань безпеки дорожнього руху та

охорони навколишнього середовища від шкідливого впливу автотранспортних засобів;

• виявлення та припинення фактів порушення безпеки до­рожнього руху, а також виявлення причин і умов, що спри­яють їх вчиненню.

Нагляд за забезпеченням безпеки руху відповідно до поста­нови КМУ від 4 березня 1997 р. № 204 здійснюється за видами транспорту і покладається на Мінтранс, державний департамент автомобільного транспорту та його органи на місцях і прово­диться у взаємодії з іншими державними органами (Державтоінспекція, Держнагляд охорони праці тощо), що здійснюють на­гляд за безпекою руху.

З метою запобігання дорожньо-транспортним пригодам Ка­бінет Міністрів України розглядає заходи щодо забезпечення без­печної експлуатації транспортних засобів (Постанова КМУ від 09.07.99 № 1214).

Організація роботи з охорони праці. Загальне керівництво роботою з охорони праці згідно із Законом України «Про охоро­ну праці» в цілому на підприємстві покладається на його влас­ника (керівника). Для організації роботи, спрямованої на запобі­гання нещасним випадкам, професійним захворюванням і ава­ріям, на підприємствах з кількістю працюючих 50 чоловік і біль­ше повинна бути створена служба охорони праці. На підприємс­твах з кількістю працюючих менше 50 чоловік функції цієї слу­жби можуть виконувати особи з відповідною професійною підго­товкою за сумісництвом.

На підприємствах загальна чисельність фахівців служби охо­рони праці встановлюється залежно від загальної кількості пра­цюючих, небезпечності та шкідливості виробничих процесів, кіль­кості окремо розташованих від основної бази автоколон. Реко­мендується при чисельності працюючих від 50 до 500 чоловік до служби охорони праці приймати одного фахівця, від 501 до 1000 - двох, більше 1000 чоловік - трьох фахівців.

За наявності двох і більше окремо розташованих від основ­ної бази автоколон чи виробництв до служби охорони праці під­приємства доцільно приймати додатково ще одного фахівця. Слу­жба охорони праці підприємства підпорядковується безпосеред­ньо його керівникові і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб. Ліквідація служби охорони праці допускаєть­ся лише в разі ліквідації підприємства. Робота служби охорони

праці здійснюється відповідно до положення про службу охорони праці підприємства, розробленого на основі Типового положення про службу охорони праці (ДНА ОП 0.00-4.21-93) з урахуван­ням специфіки виробництва і затвердженого власником. Управ­ління охороною праці на підприємстві здійснюється відповідно до вимог Системи управління охороною праці.

У положеннях про структурні підрозділи (служби, відділи тощо) підприємства та в посадових інструкціях працівників повинні бути визначені конкретні обов'язки, права та відповідальність за вико­нання покладених на них функцій з питань охорони праці.

На автотранспортних підприємствах створюються ще й слу­жби безпеки дорожнього руху.

Служба безпеки дорожнього руху міністерств, інших центра­льних органів державної виконавчої влади, підприємств, їх об'­єднань, установ і організацій підпорядковується безпосередньо їх керівникам. Основними завданнями служби безпеки дорож­нього руху є:

• проведення заходів, спрямованих на забезпечення безпеки дорожнього руху;

• здійснення контролю за додержанням керівниками вимог актів законодавства та інших нормативних документів з безпеки дорожнього руху;

• аналіз стану аварійності та фактів порушення вимог з безпеки дорожнього руху, розроблення разом з відповід­ними структурними підрозділами заходів щодо запобіган­ня їм і контроль за проведенням цих заходів;

• облік і ведення в установленому порядку органами дер­жавної виконавчої влади і організаціями звітної інформа­ції про дорожньо-транспортні пригоди та їх наслідки.

Чисельний склад безпеки дорожнього руху наведений у табл. 1.1.

На підприємствах при кількості працюючих 50 чоловік і бі­льше з метою залучення представників власника і трудового ко­лективу до співробітництва в галузі управління охороною праці, узгодженого вирішення питань, що виникають у цій сфері, створю­ється комісія з питань охорони праці, діяльність якої здійснюється згідно з Типовим положенням про комісію з питань охорони праці підприємства (затверджено Наказом державного комітету України по нагляду за охороною праці від 3 серпня 1993 р. № 72).

Таблиця 1.1. Чисельний склад служби безпеки дорожнього руху під­приємства, установи, організації, чол.

Середньооблікова чисельність водіїв	Чисельність фахівців з безпеки дорожнього руху
До 50	За сумісництвом
Від 51 до 250
Від 251 до 500
Від 501 до 1000
Понад 1000

Примітка. У підприємствах, установах, організаціях, що мають понад 250 водіїв, вводиться посада заступника керівника з безпеки дорожнього руху. На кожні додаткові 500 водіїв понад 1000 вводиться додаткова посада фахівця з безпеки дорожнього руху.

На автотранспортних підприємствах існують також:

• комісія з безпеки дорожнього руху підприємств, установ та організацій України - утворюється відповідно до ст. 13 Закону України «Про дорожній рух» з метою запобігання дорожньо-транспортним подіям і забезпечення дорожньо-транспортної дисципліни на підприємствах незалежно від форм власності та господарювання;

• комісія з питань безпеки автотранспорту Укравтотра­нсу - створена з метою підвищення ефективності профі­лактичної роботи щодо попередження дорожньо-транспо­ртних пригод, нещасних випадків та аварій на виробницт­ві, пожеж, інших подій, захисту життя і здоров'я громадян та працюючих на об'єктах підгалузі, посилення контролю за виконанням вимог нормативних актів щодо безпеки, охорони праці, пожежної безпеки.

Усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи повинні проходити навчання (інструктаж) з питань охорони праці згідно з Типовим положенням про навчання, інструктаж і пере­вірку знань працівників з питань охорони праці (ДНАОП 0.00- 4.12-99).

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою, перелік яких подається далі, повинні проходити попереднє спеці­альне навчання і один раз на рік - перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці.

Перелік робіт з підвищеною небезпекою

1. Обслуговування і ремонт елементів підвіски автомобілів, гідропідйомників на автомобілях — самоскидах та самоскидних причепах, їх зняття та установка.

2. Ремонт паливної апаратури двигунів внутрішнього згорання.

3. Монтаж, демонтаж і накачування шин автотранспортних за­собів.

4. Вулканізаційні роботи.

5. Електрозварювальні, газополуменеві, наплавочні і паяльні роботи.

6. Нанесення лакофарбувальних покриттів, ґрунтовок та шпак­лівок на основі нітрофарб, полімерних матеріалів та робота з отруйними і шкідливими речовинами.

7. Обслуговування і ремонт акумуляторних батарей.

8. Роботи із застосуванням ручних електро- і пневмомашин та інструментів.

9. Транспортування, зберігання, експлуатація балонів, контейне­рів, інших ємностей зі стисненими, зрідженими, отруйними, вибухонебезпечними та інертними газами, їх заповнення та ремонт.

10. Наливання, зливання, очищення, нейтралізація резервуарів, тари та інших ємностей з-під нафтопродуктів, кислот, лугів та інших шкідливих речовин.

11. Роботи в замкнених ємностях (цистернах), колодязях.

12. Вантажно-розвантажувальні роботи за допомогою машин і механізмів; стропальні та такелажні роботи.

13. Перевезення небезпечних вантажів.

14. Монтаж, наладка, технічне обслуговування, експлуатація, ре­монт і демонтаж: вантажопідіймальних машин і механізмів, ліфтів, конвеєрів, електроустановок.

Для виконання робіт з підвищеною небезпекою власник на­казом по підприємству встановлює відповідальних керівників за безпечне їх проведення. На роботи з підвищеною небезпекою по­винні бути розроблені і вивішені на робочих місцях технологічні карти та забезпечене їх виконання. Працівники перед виконан­ням небезпечних робіт, на які обов'язково оформляється наряд- допуск, повинні пройти цільовий інструктаж з охорони праці. Перелік таких робіт та форма наряду-допуску подаються нижче.

Перелік небезпечних робіт, на які оформляється наряд-допуск перед їх виконанням

1. Роботи, пов'язані із зняттям та встановленням балонів пне­вморесор автобусів.

2. Роботи в ємностях (цистернах) з-під небезпечних вантажів.

3. Зварювальні роботи, що проводяться на тимчасових робочих місцях.

4. Роботи д ремонту паливних баків автомобілів із застосуван­ням зварювання.

5. Вантажно-розвантажувальні роботи в охоронних зонах пові­тряних ліній електропередач.

Наряд-допуск видається на період, необхідний для виконання даного обсягу робіт. При перерві в роботі більш як на добу на­ряд-допуск анулюється. Оформлення наряд-допусків на виконання робіт в електроустановках, газонебезпечних робіт та інших про­вадиться згідно з вимогами відповідних нормативних актів на проведення цих робіт.

Посадові особи згідно з Переліком посад посадових осіб, які зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці, до початку виконання своїх обов'язків і періодич­но один раз на три роки проходять в установленому порядку навчання, а також перевірку знань з охорони праці в органах галузевого або регіонального управління охороною праці. До­пуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж, ста­жування і перевірку знань з охорони праці, забороняється. Для проведення навчання (інструктажу), надання методичної допо­моги працівникам з питань охорони праці, а також пропаганди безпечних методів праці на кожному підприємстві з кількістю працюючих 100 і більше чоловік повинні бути створені кабінети охорони праці відповідно до Типового положення про кабінет охорони праці (ДНАОП 00-4.29-97). На підприємствах з мен­шою кількістю працюючих, а також в окремо розташованих ав­токолонах та виробництвах створюються кутки з охорони праці.

На підприємстві повинно бути забезпечене проведення попе­реднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом тру­дової діяльності) медичних оглядів працівників. Порядок прове­дення медичних оглядів здійснюється згідно з Положенням про медичний огляд працівників певних категорій (затверджено На­казом Міністерства охорони здоров'я України від 31 березня 1994 р. №45).

При укладенні трудового договору громадянин має бути поін­формований власником під розписку про умови праці на підпри­ємстві, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небез­печних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунено, можливі наслідки їх впливу на здоров'я, про його права на піль­ги і компенсації за роботу за таких умов відповідно до законо­давства і колективного договору.

На робочих місцях працюючих повинна здійснюватися атеста­ція умов праці відповідно до Порядку проведення атестації робо­чих місць за умовами праці (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. № 442) та Методичними

рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умо­вами праці. Атестації підлягають робочі місця, на яких техноло­гічний процес, обладнання і матеріали можуть бути потенційни­ми джерелами шкідливих і небезпечних факторів.

На підприємстві повинні розроблятися і здійснюватися ком­плексні заходи щодо забезпечення досягнення установлених но­рмативів з охорони праці. Основою для розроблення таких захо­дів є атестація умов праці на робочих місцях та аналіз рівня охорони праці на підприємстві. Фінансування комплексних за­ходів здійснюється переважно роботодавцем.

На підприємстві має бути організоване безплатне забезпечен­ня працівників спеціальним одягом, взуттям та іншими засоба­ми індивідуального захисту відповідно до Типових галузевих норм, інших відомчих нормативних актів або Положень про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взут­тям та іншими засобами індивідуального захисту (ДНАОП 0.00- 4.26-96).

Забороняється допуск осіб віком до вісімнадцяти років та жінок до робіт, передбачених переліками важких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці.

Перелік важких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх

1. Водій автомобіля, авто- та електронавантажувача.

2. Машиніст (оператор) мийних машин, зайнятий: промиван­ням деталей, вузлів і двигунів, що працюють на етилованому бензині; миттям асенізаційних машин.

3. Слюсар з ремонту автомобілів, зайнятий ремонтом автомобі­лів, що працюють на етилованому бензині, а також автомобі­лів, що перевозять асенізаційні вантажі, гниюче сміття та от­рутохімікати.

4. Мастильник.

5. Випробувач двигунів, балонів.

6. Монтувальник шин.

7. Вулканізаторник.

8. Газозварник, електрозварник.

9. Мідник

10. Маляр.

11. Акумуляторник.

12. Коваль.

13. Стропальник, такелажник.

14. Усі види робіт, пов'язані з підійманням та переміщенням вантажів вище норм, установлених для підлітків, а також самостійні роботи на електроустаткуванні.

15. Слюсар-електрик з ремонту електроустаткування

Перелік важких робіт та робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок

1. Водій автомобіля, який працює на автобусі з кількістю місць понад 14 (крім зайнятого на перевезеннях у межах підпри­ємств, міських, приміських та перевезень у сільській місцевос­ті протягом однієї денної зміни, за умови незалучення до технічного обслуговування і виконання ремонту автобуса)..

2. Водій автомобіля, який працює на автомобілі вантажопідйом­ністю понад 2,5 тонни (крім зайнятого на перевезеннях у межах підприємств, міських, приміських та перевезень у сіль­ській місцевості протягом однієї денної зміни, за умови неза­лучення до технічного обслуговування і виконання ремонту вантажного автомобіля).

3. Машиніст мийних машин, який виконує вручну миття дета­лей двигуна автомобіля, що працював на етилованому бензині.

4. Слюсар з паливної апаратури, зайнятий в автогосподарстві на ремонті пасивної апаратури карбюраторних двигунів, що працюють на етилованому бензині.

5. Слюсар з ремонту автомобілів, зайнятий обкаткою двигуна із застосуванням етилованого бензину.

6. Вулканізаторник.

7. Акумуляторник.

На підприємстві має бути встановлений час, необхідний для приведення в порядок засобів виробництва, індивідуального за­хисту, а також для особистої гігієни.

Розслідування та облік нещасних випадків, професійних за­хворювань, аварій, що сталися на виробництві, має проводитися згідно з Положенням про розслідування та облік нещасних ви­падків, професійних захворювань і аварій на підприємствах в установах і організаціях (ДНАОП 0.00-4.03-02).

Про кожний нещасний випадок потерпілий, очевидець або працівник, який його виявив, повинні доповісти безпосередньому керівникові (начальнику колони, майстру, бригадиру) або іншому керівникові.

Керівники автотранспортних підприємств повинні знати і до­тримуватись правил обліку і розслідування дорожньо-транспортних пригод.

Правила обліку дорожньо-транспортних пригод

(затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1993 р. № 595)

Загальні положення

1. Ці правила встановлюють єдиний порядок державного й ві­домчого обліку дорожньо-транспортних пригод і є обов'язко­вими для виконання на всій території України.

2. Дорожньо-транспортна пригода - це пригода, яка сталася за участю хоча б одного механічного транспортного засобу, що рухався, призвела до загибелі або поранення людей чи по­шкодження одного або кількох транспортних засобів, ванта­жу, доріг, дорожніх та інших споруд або майна.

3. Облік дорожньо-транспортних пригод ведеться з метою оцін­ки1 стану аварійності, аналізу причин дорожньо-транспортних пригод і вживання заходів щодо їх усунення. 1

4. Державний облік дорожньо-транспортних пригод проводить­ся органами внутрішніх справ.

Відомчий облік ведеться міністерствами, відомствами, підпри­ємствами,. об'єднаннями, установами та організаціями незале­жно від форм власності (надалі - підприємства), а також дорожніми і комунальними організаціями. Лікувально-профілактичні заклади ведуть облік потерпілих під час дорожньо-транспортних пригод.

5. До державної статистичної звітності заносяться відомості ор­ганів внутрішніх справ про дорожньо-транспортні пригоди, що призвели до загибелі або поранення людей.

Загиблі - це люди, які померли від одержаних поранень на місці дорожньо-транспортної пригоди чи протягом ЗО діб; поранені - люди, які одержали тілесні пошкодження (без ура­хування ступеня їх тяжкості

6. До державної статистичної звітності не заносяться відомості про дорожньо-транспортні пригоди, скоєні:

• на територіях підприємств, аеродромів, військових частин та інших об'єктів, що мають пропускну систему в'їзду і виїзду, огороджені та охороняються;

• під час тренувань і змагань з автомобільних чи мотоцик­летних видів спорту, якщо потерпіли водії-спортсмени, су­дді чи інший персонал, який обслуговує спортивні заходи.

7. Не підлягають обліку:

• пригоди за участю тракторів, інших самохідних машин і механізмів у разі виконання ними основних виробничих операцій за своїм призначенням (оранка, прокладання траншей, скиртування, збирання урожаю сільськогосподар­ських культур, лісозаготівля, робота у кар'єрах, вантажно - розвантажувальні роботи, що виконуються за допомо­гою автокранів чи методом самоскиду, встановлення щогл, опор тощо;

• пригоди, що сталися внаслідок навмисних дій, спрямова­них на позбавлення життя або заподіяння шкоди здоро­в'ю людей чи майну, або внаслідок спроби потерпілого заподіяти собі смерть:

• пригоди, що сталися внаслідок стихійного лиха;

• пригоди, що сталися внаслідок порушення водіями техні­ки безпеки і правил експлуатації транспортних засобів за відсутності водія за кермом (запуск двигуна за допомо­гою пускової рукоятки або пуск двигуна при увімкненій передачі);

• пригоди, що сталися при зчепленні-розчепленні транспор­тних засобів із причепами, тракторними санями і сіль­госпзнаряддям тощо;

• пожежі на транспортних засобах, що рухалися, виникнен­ня яких не пов'язане з їхньою технічною несправністю.

Державний облік дорожньо-транспортних пригод

8. Державний облік ведеться за місцем скоєння дорожньо-транспортної пригоди і за місцем реєстрації транспортних засобів.

9. Усні чи письмові повідомлення про дорожньо-транспортні при­годи і потерпілих реєструються в чергових частинах органів внутрішніх справ або підрозділах дорожньо-патрульної слу­жби Державтоінспекції в установленому МВС порядку.

Після перевірки достовірності повідомлення і вжиття невід­кладних заходів дорожньо-транспортна пригода, що підлягає обліку згідно з цими Правилами, реєструється в журналі (книзі) за формою, встановленою МВС за погодженням з Мінстатом.

10. На кожну дорожньо-транспортну пригоду, відомості про яку заносяться до державної статистичної звітності, заповняєть­ся картка обліку. Форма карт і порядок збирання і узагаль­нення статистичних даних установлюються МВС за погоджен­ням з Мінстатом.

11. На дорожньо-транспортну пригоду з потерпілими, що сталася з вини водія транспортного засобу підприємства, установи або організації, зареєстрованого на території іншої області, міста, району, заповнюється додатковий примірник картки обліку, що надсилається до органу внутрішніх справ за місцем ре­єстрації транспортного засобу.

12.Облік і аналіз дорожньо-транспортних пригод із матеріаль­ними збитками без потерпілих здійснюють чергові частини органів внутрішніх справ і підрозділи дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції.

13.Органи внутрішніх справ після отримання повідомлень про дорожньо-транспортні пригоди з участю транспортних засо­бів, зареєстрованих на території, яку вони обслуговують, пере­дають відомості про них підприємствам, на балансі яких перебувають транспортні засоби, а також відповідним дорож­нім або комунальним організаціям.

14. Органи внутрішніх справ щомісяця дають можливість пред­ставникам підприємств звіряти відомості про дорожньо-транс­портні пригоди за показниками, передбаченими формою звіт­ності про ці пригоди, і засвідчують правильність проведення звірення.

15. Керівники міськорганів внутрішніх справ, Державтоінспекції щомісяця організують звіряння відомостей про дорожньотранспортні пригоди з даними лікувально-профілактичних за­кладів, моргів і страхових організацій. Облік дорожньо-транспортних пригод, виявлених внаслідок звірення, і занесення відомостей про них до державної статистичної звітності здій­снюються відповідно до цих Правил.

Відомчий облік дорожньо-транспортних пригод

16. Підприємствами беруться на облік усі дорожньо-транспортні пригоди за участю транспортних засобів, власниками яких

вони є незалежно від місця скоєння пригоди, її наслідків і вини водіїв.

17. Облік на підприємствах ведеться працівниками служби без­пеки руху або іншими посадовими особами, на яких покладе­но ці обов'язки наказом по підприємству (із обов'язковим зазначенням шифру міністерства, відомства, об'єднання, підприємства).

18. Підприємства надсилають повідомлення про дорожньо-транс­портні пригоди за участю транспортних засобів, що перебувають на їхньому балансі, органам, до сфери управління яких вони належать, із зазначенням усіх відомостей про ці пригоди., Повідомлення надсилаються після звірення відомостей про дорожньо-транспортні пригоди з даними відповідних органів Державтоінспекції.

Форма повідомлення затверджується органом, якому подаєть­ся повідомлення.

19. Відомості про дорожньо-транспортні пригоди з потерпілими підприємства звіряють з міськрайорганами внутрішніх справ, органами Державтоінспекції Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя до 5 числа місяця, що настає за звітним.

20. Підприємства зобов'язані негайно повідомити органи внутрі­шніх справ про всі дорожньо-транспортні пригоди за участю транспортних засобів, що перебувають на їхньому балансі, а також про повернення до автогосподарства транспортних за­собів із зовнішніми пошкодженнями.

21. Дорожні та комунальні організації, крім обліку дорожньо- транспортних пригод за участю транспортних засобів, влас­никами яких вони є, ведуть облік усіх дорожньо-транспорт­них пригод, скоєних на ділянках доріг і вулиць, що ними обслуговуються.

22. Дорожньо-транспортні пригоди, скоєнню яких сприяли неза­довільні дорожні умови, реєструються в окремому журналі (кни­зі). Дорожні та комунальні організації про кожну таку при­году з потерпілими надсилають повідомлення органу, до сфери управління якого вони належать.

Норма повідомлення і журналу (книги) встановлюється орга­ном, якому подається повідомлення. Журнал (книга) повинен бути пронумерований, прошнурований, скріплений печаткою і зберігатися протягом трьох років з дня останнього запису.

23. Дорожні та комунальні організації звіряють із даними орга­нів внутрішніх справ відомості про дорожньо-транспортні

пригоди, скоєнню яких сприяли незадовільні дорожні мови, до 5 числа місяця, що настає за звітним. 24. У лікувально-профілактичних закладах обліку підлягають усі особи, які звернулися чи були доставлені для надання медич­ної допомоги у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою. 26.Облік осіб, які потерпіли при дорожньо-транспортних приго­дах, ведеться за формою, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінстатом і МВС.

26. Медичні працівники лікувально-профілактичних закладів зо­бов'язані негайно повідомити органи внутрішніх справ про, осіб, які:

• звернулися до них за допомогою з приводу тілесних пошкод­жень, одержаних під час дорожньо-транспортних пригод;

• померли від поранень, одержаних під час дорожньо-транспортної пригоди, протягом 30 діб.

У разі доставлення осіб, які загинули під час дорожньо-транс­портних пригод, до моргів для проведення судово-медичної експертизи їх адміністрація зобов'язана негайно повідомити про це органи внутрішніх справ.

27. Лікувально-профілактичні заклади зобов'язані видавати за письмовими запитами працівників органів внутрішніх справ довідки про госпіталізацію потерпілих під час дорожньо-транспортних пригод, втрату ними працездатності чи призначення амбулаторного лікування після надання першої медичної до­помоги.

28. Форма звітності лікувально-профілактичних закладів про за­значених потерпілих установлюється МОЗ і затверджується Мінстатом.

Порядок службового розслідування і розбору дорожньо-транспортних пригод

РД-238УССР 222-90

Цей нормативний документ встановлює єдиний порядок прове­дення службового розслідування і розбору дорожньо-транспорт­них пригод (надалі ДТП) для підприємств, їх об'єднань, установ і організацій (надалі підприємств) незалежно від форм власності та господарювання, що мають транспортні засоби, які беруть участь у дорожньому русі.

1. Загальні положення

1.1. Службовому розслідуванню підлягають усі ДТП за участю рухомого складу підприємств.

1.2. Мета проведення службового розслідування полягає у з'ясу­ванні організаційно-технічних, інженерно-економічних та ін­ших недоліків у роботі підприємств, які стали однією з при­чин чи умов скоєння ДТП, встановлення посадових осіб, дії яких вплинули на їх виникнення.

1.3. Результати службового розслідування ДТП є основою для розроблення заходів щодо попередження аварійності.

1.4. Службове розслідування ДТП проводиться у взаємодії з ро­бітниками ДАІ, органів дізнання, слідства, експертизи і в не­обхідних випадках - організацій, відповідальних за стан до­ріг і дорожніх споруд, державними інспекторами з охорони праці.

1.5. Службове розслідування проводиться:

1.5.1. Керівниками підприємств - усіх ДТП протягом 3 діб.

1.5.2. Керівниками об'єднань - ДТП, при яких один і біль­ше чоловік загинуло або три і більше травмовано, протягом п'яти діб.

1.5.3. Міністерством або іншою уповноваженою на це орга­нізацією - ДТП, при яких 5 чоловік і більше загинуло або 10 і більше чоловік постраждало (загинуло, поранено).

1.5.4. Для проведення службового розслідування створю­ється комісія на чолі з фахівцями служб та відділів під­приємства (безпеки дорожнього руху, перевезень, кадрів, інженерно-технічного, планово-економічного та інших).

1.6. Після закінчення розслідування акт службового розсліду­вання складається тільки з тих ДТП, де є постраждалі, і передається у вищестоящу інстанцію з додатками, зазначе­ними в пункті 2.9 даного нормативного документа.

1.7. Матеріали службового розслідування направляються об'єд­наннями у вищестоящу інстанцію з ДТП, при яких три і більше загинуло і п'ять і більше чоловік постраждали (за­гинули і поранені).

Матеріали службового розслідування інших ДТП направля­ються у вищестоящу інстанцію тільки за її запитом.

2. Порядок службового розслідування дорожньо-транспортної пригоди

2.1. Відповідальний черговий (диспетчер) по підприємству, який отримав повідомлення про ДТП, негайно доповідає керівни­кові і його заступнику з безпеки дорожнього руху. Якщо повідомлення про ДТП надійшло не від працівників ДАІ, то той, хто отримав повідомлення, інформує органи ДАІ.

2.2. Керівник підприємства, який отримав повідомлення про ДТП, при якій постраждали люди, повинен негайно доповісти в службу безпеки дорожнього руху вищої організації і з поса­довими особами служби безпеки дорожнього руху та інши­ми фахівцями виїхати на місце ДТП для проведення служ­бового розслідування.

2.3. Не пізніше 2 годин після пригоди, при якій постраждали люди, незалежно від ступеня вини водія, керівник підприєм­ства доповідає у вищу інстанцію за встановленою формою.

2.4. Керівник об'єднання і посадові особи служби безпеки доро­жнього руху, які отримали повідомлення про ДТП, при якій загинуло один і більше або травмовано три і більше чоловік, негайно по телефону доповідає у вищу інстанцію. Якщо вна­слідок пригоди загинуло два і більше або постраждало (за­гинуло та поранено) п'ять і більше чоловік, вони обов'язко­во виїжджають на місце її скоєння для проведення службо­вого розслідування.

2.5. Посадові особи, які прибули на місце ДТП раніше пред­ставників ДАІ, повинні надати першу медичну допомогу пораненим, доставити їх у найближчу медичну установу, організувати охорону місця ДТП, транспортного засобу і вантажу, вжити заходів щодо пошуку свідків і запобіган­ня повторній ДТП.

Якщо рух інших транспортних засобів неможливий, звіль­нити проїзну частину, попередньо зафіксувавши положення транспортного засобу і предметів, що стосуються ДТП.

2.6. У ході службового розслідування ДТП необхідно:

2.6.1. Оглянути місце ДТП і транспортні засоби, в тому числі: розташування транспортних засобів, сліди їх руху і гальмування, а також волочіння, траєкторію і характер цих слідів, предмети, що знаходяться на ділянці пригоди, деталі від автомобілів, уламки скла, слідів ніг людини,

паливомастильних матеріалів, охолоджувальної рідини, еле­ктроліту, гальмівної рідини, обсипаних частин ґрунту, по­шкодження і різні сліди на машинах. Все це повинно бути старанно зафіксовано.

2.6.2. За необхідності сфотографувати загальний вигляд мі­сця ДТП, транспортні засоби, сліди гальмування, а також об'єкти, які могли вплинути на появу ДТП. Уточнити необхідні дані у водіїв та інших осіб, пояснення яких мо­жуть мати значення для конкретизації обставин ДТП.

2.6.3. З дозволу працівників дізнання або слідства познайо­митись з протоколом огляду і схемою місця ДТП (зняти копії), перевірити у водія, який причетний до ДТП, посвід­чення на право керування транспортним засобом, реєст­раційні документи, дорожній лист, товарно-транспортні документи на вантаж, що перевозиться, ліцензію на право здійснення перевезень та інші.

2.6.4. Встановити: дату, годину і місце ДТП (вулицю, район, дорогу), категорію дороги; у випадках, коли ДТП пов'яза­не з незадовільними дорожніми умовами, організацію, яка експлуатує дорогу; модель і держномери транспортного засобу, його технічний стан; кількість загиблих і поране­них (водіїв, пасажирів, пішоходів тощо); основні дані про них, у т.ч. ступінь травмування; пошкодження транспор­тного засобу і вантажу; основні відомості про водія: прі­звище, ім'я та по батькові, класність, рік присвоєння кваліфікації, стаж роботи (загальний, на цьому підприємстві, на даному транспортному засобі); стан водія - здоровий, хворий, тверезий, стомлений (за висновком медпрацівни­ка); на якій годині роботи сталася ДТП; погодні умови (дощ, сніг, туман тощо); умови видимості (ступінь освітлен­ня) дороги, відстань видимості, час доби (темний, світлий); дорожні умови (характеристика покриття, якість проїзної частини, підйом, спуск, закруглення дороги, наявність до­рожніх знаків, сигналів, розмітки); явні причини ДТП.

2.6.5. Вияснити обставини ДТП, що викликали ці фактори або сприяли її появі. Щодо водія, який перебуває в нетве­резому стані, необхідно з'ясувати, чи з'являвся він нетве­резим на роботу, чи приймав спиртні напої на маршруті, хто перевіряв його стан перед виїздом, чи не пов'язане прийняття спиртних напоїв з використанням транспорт­ного засобу в корисливих цілях.

2.6.6. Вивчити причини ДТП, оцінити дії водія і їх відпові­дність Правилам дорожнього руху. Виявити осіб, які по­рушили вимоги правил, інструкцій, наказів, що стали при­чиною або сприяли виникненню ДТП.

2.7. Встановити наявність причинного зв'язку між ДТП і пору­шеннями в роботі щодо забезпечення безпеки руху на під­приємстві. Для чого:

2.7.1. Перевірити режим праці і відпочинку водія напередо­дні ДТП, наявність випадків ДТП і порушень трудової і транспортної дисципліни, кількість і характер стягнень.

2.7.2. З'ясувати, як на підприємстві організовано навчання водіїв для підвищення їх професійної майстерності, ста­жування, інструктажі, яких заходів впливу вживають до водіїв, що порушили Правила дорожнього руху.

2.7.3. Оцінити технічний стан автомобіля після ДТП і пе­ред виїздом на лінію, встановити, хто проводив технічний контроль автомобіля, коли останній раз проводилось про­філактичне обслуговування і хто конкретно його викону­вав, які заявки були зроблені водієм, які дефекти були виявлені і ким усувались. Виявити, як на даному підпри­ємстві організовано профілактичне обслуговування і ре­монт транспортних засобів.

2.7.4. Вияснити, чи обстежувались дорожні умови на маршру­тах і яких заходів вжито для ліквідації виявлених недоліків.

2.7.5. З'ясувати якість та ефективність контролю за робо­тою водіїв на лінії, оформленням подорожньої документа­ції і роботи комісії з запобіганню аварійності.

2.8. На основі аналізу всіх обставин ДТП, у яких були постраждалі, і стану роботи щодо запобігання аварійності на автопідприємстві (об'єднанні) складається акт службового розслі­дування.

2.9. Акт підписується головуючим і членами комісії, які брали участь у службовому розслідуванні ДТП.

До акта додаються:

1. Схема ДТП та фотографії місця ДТП і транспортних засобів.

2. Списки постраждалих (загиблих, поранених), де зазначені прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, місце робо­ти, посада, місце проживання, назва лікувальної установи, у яку він потрапив, діагноз, сімейний стан і склад сім'ї.

3.Матеріали обслідування автопідприємства, пояснення пра­цівників підприємства, копії наказів по автопідприємству (об'єднанню) з висновками і конкретними заходами щодо запобігання ДТП.

2.10. У разі ДТП, внаслідок якої потерпіли працівники підпри­ємств Міністерства транспорту України, і їх непрацездат­ність становила більш ніж одну добу або їх необхідно пе­ревести за станом здоров'я на іншу роботу, та в разі їх смерті, крім службового розслідування, проводиться розслі­дування нещасного випадку і оформлення акта за формою Н-1 (ДНАОП 0.00-4.03-01)

3. Аналіз дорожньо-транспортної пригоди

3.1. За підсумками службового розслідування, на підставі зібра­них матеріалів і з метою запобігання ДТП розробляються конкретні заходи, спрямовані на посилення профілактичної роботи з питань попередження порушень Правил дорожньо­го руху України, Правил технічної експлуатації рухомого складу, інших нормативних актів з безпеки дорожнього руху і охорони праці, а також проводиться аналіз кожної ДТП, при якій постраждали люди.

3.2. На підприємстві аналіз ДТП проводиться керівником під­приємства сумісно з працівником служби безпеки дорож­нього руху, як правило, у триденний термін після складання акта службового розслідування ДТП: на засіданнях комісій з попередження аварійності чи на нараді керівників функці­ональних підрозділів і всіх інженерно-технічних працівни­ків, які пов'язані з експлуатацією транспортних засобів, чи на зборах трудового колективу. До водіїв результати служ­бового розслідування доводяться на чергових чи додаткових інструктажах.

3.3. Керівник об'єднання в семиденний термін із кожної ДТП з вини водія, при якій два і більше чоловік загинуло або п'ять і більше чоловік постраждало (загинуло та поранено), а та­кож усіх пригод, незалежно від наслідків, скоєних у нетверезому стані, особисто проводить розбір, як правило, на підприємстві, водій якого його допустив, із залученням керівників усіх під­приємств об'єднання. Якщо з вини водія скоєно ДТП і при цьому один загинув або три чи чотири чоловіки травмовано,

тоді аналіз причин і обставин проводиться на засіданні ко­місії об'єднання з попередження аварійності, на яке також запрошують керівників і інженерно-технічних робітників цього підприємства. 3.4. Аналіз ДТП містить інформацію: про дату, годину, місце ДТП, її вид, наслідки; докладні дані про водія; особисті і профе­сійні показники, його стан у період здійснення ДТП; відомо­сті про марку транспортного засобу і його технічний стан до скоєння ДТП; опис і докладний аналіз обставин і умов, що сприяли ДТП; про обставини на місці скоєння ДТП; дорож­ні і погодні умови, ситуацію, яка склалась на дорозі, тощо; недоліки профілактичної роботи щодо запобігання ДТП, які безпосередньо або побічно сприяли виникненню ДТП; осно­вні і побічні причини ДТП. Оголошується наказ, який підго­товлений на основі матеріалів службового розслідування і результатів перевірок роботи щодо попередження аварій­ності в автопідприємстві (об'єднанні).

Підприємства повинні інформувати працівників про стан охо­рони праці, причини аварій, нещасних випадків і професійних захворювань та про заходи, яких вжито для їх усунення та за­безпечення умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог.

1.3. Відповідальність за порушення законодавства та нормативних актів про охорону праці

Кодекс України про адміністративні правопорушення

Стаття 80. Випуск в експлуатацію транспортних та інших пе­ресувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забрудню­вальних речовин у викидах.

Випуск в експлуатацію автомобілів, літаків, суден та інших пересувних засобів і установок, у яких вміст забруднюючих речо­вин у викидах, а також рівень шуму, утворюваного ними під час роботи, перевищують установлені нормативи, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від одного до трьох неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 81. Експлуатація автомототранспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруд­нюючих речовин у викидах.

Експлуатація громадянами автомототранспортних та інших пересувних засобів і установок, у яких вміст забруднюючих речо­вин у викидах, а також рівень шуму, утворюваного ними під час роботи, перевищують установлені нормативи, - тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мі­німумів доходів громадян.

Стаття 121. Порушення водіями правил експлуатації транс­портних засобів, правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Керування водіями транспортними засобами, що мають не­справності гальмової системи або рульового управління, або пе­реобладнаними з порушенням відповідних правил, нормативів і стандартів, або такими, що своєчасно не пройшли державного технічного огляду, - тягне за собою попередження або накладен­ня штрафу від 0,2 до 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Керування водіями транспортними засобами з технічними несправностями, за винятком несправностей, зазначених у час­тині першій цієї статті, з якими згідно з встановленими прави­лами експлуатація їх забороняється, - тягне за собою накла­дення штрафу від 0,5 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу від 0,5 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Керування водіями транспортними засобами, не зареєстрова­ними (перереєстрованими) у встановленому порядку, з підробле­ним номерним знаком, без номерного знака або з номерним зна­ком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандарту, а так само з умисно прихованим номерним знаком - тягне за собою накладення штрафу від двох до п'яти неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 121і. Експлуатація водіями транспортних засобів, номери агрегатів яких не відповідають записам у реєстраційних документах

Експлуатація водіями транспортних засобів, номери агрегатів яких не відповідають записам у реєстраційних документах, - тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неопода­тковуваних мінімумів доходів громадян.

Експлуатація водіями транспортних засобів, номери агрегатів яких знищені або підроблені, - тягне за собою накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 122. Перевищення водіями транспортних засобів швидкості руху, невиконання сигналів регулювання дорожнього руху, порушення правил перевезення людей та інших правил дорожнього руху

Перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху більш як на 20 кілометрів на годину, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальни­ка, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, проїзду пере­хресть, зупинок транспортних засобів загального користування, початку руху, зміни напрямку руху, проїзду спеціальних транспортних засобів - тягнуть за собою попередження або накладання штрафу від 0,5 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Недодержання водіями вимог дорожніх знаків, розмітки про­їзної частини шляхів або безпечної дистанції, порушення правил зупинки і стоянки, розташування транспортних засобів на проїз­ній частині, руху автомагістралями, пріоритету транспортних за­собів загального користування, користування зовнішніми освіт­лювальними приладами, попереджувальними сигналами, букси­рування механічних транспортних засобів, перевезення людей або руху тротуарами чи пішохідними доріжками - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від 0,2 до 0,5 неоподат­ковуваного мінімуму доходів громадян.

Ненадання водіями транспортних засобів переваги в русі пі­шоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само інші порушення правил проїзду пішохідних переходів - тягнуть за собою накладення штрафу від 0,5 до одного неоподатковува­них мінімумів доходів громадян.

Порушення, передбачені частинами першою або другою чи третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстано­вки, тобто примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вживати інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших грома­дян, - тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортним засобом на строк від шести мі­сяців до одного року.

Стаття 122і. Участь водіїв мотоциклів та інших транспор­тних засобів у групових пересуванні, зупинці чи стоянці

Участь водіїв мотоциклів та.інших транспортних засобів у групових (більше двох) пересуванні, зупинці чи стоянці, що ство­рюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху у містах та інших населених пунктах, - тягне за собою накладен­ня штрафу від одного до двох неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або позбавлення права керування транспортни­ми засобами на строк від трьох до шести місяців.

Ті самі порушення, що спричинили створення аварійної об­становки, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Стаття 1222. Невиконання водіями вимог про зупинку, за­лишення місця дорожньо-транспортної пригоди

Невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу, а також залишення ними на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої" вони причетні, - тягнуть за собою накладення штрафу від восьми до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на строк від одного до трьох років.

Стаття 1223. Перешкоджання проведенню огляду транспо­ртних засобів

Перешкоджання проведенню працівником міліції огляду транспортних засобів у передбачених законом випадках - тягне за собою накладення штрафу від чотирьох до шести неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 123. Порушення водіями транспортних засобів пра­вил проїзду залізничних переїздів

В'їзд водіїв на залізничний переїзд на заборонений сигнал світлофора або жест регулювальника чи чергового по переїзду, при закритому шлагбаумі або коли до переїзду наближається поїзд, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Інші порушення правил проїзду залізничних переїздів, крім передбачених частиною першою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мі­німумів доходів громадян.

Порушення, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки або по­шкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд, - тягнуть за собою накладення штрафу від чотирьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян або позбавлення права керування всіма видами транспорт­них засобів на строк від шести місяців до одного року.

Стаття 126. Керування транспортними засобами особами, які не мають права керування, або водіями, які не мають при собі чи не пред'явили для перевірки відповідних документів

Керування транспортними засобами особами, які не мають права керування цими засобами, або передача керування транс­портним засобом особі, яка не має права керування, - тягне за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковува­них мінімумів доходів громадян.

Ті самі порушення, що спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд чи іншого майна, - тягнуть за собою накладення штрафу від чоти­рьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування транспортними засобами, водіями, які не мають при собі або не пред'явили чи не передали для перевірки посвід­чення, реєстраційних та інших документів, що підтверджують право на керування чи розпорядження транспортним засобом, дорож­нього (маршрутного) листа та документів на вантаж, що перево­зиться (крім власників транспортних засобів, які використову­ють їх й індивідуальних некомерційних цілях), талона про про­ходження державного технічного огляду, - тягне за собою на­кладення штрафу від 0,5 до одного неоподатковуваного мініму­му доходів громадян.

Стаття 127. Порушення правил дорожнього руху пішохо­дами, велосипедистами, возіями та іншими особами

Непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або без­посередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від 0,1 до 0,5 неоподат­ковуваного мінімуму доходів громадян.

Порушення правил дорожнього руху особами, що керують транспортними засобами, обладнаними двигуном з робочим об'є­мом до 50 куб. см, велосипедами, а також возіями та іншими

особами, які користуються шляхами, - тягне за собою накладен­ня штрафу від 0,2 до 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Ті самі порушення, вчинені особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті, які перебувають у стані сп'яніння, - тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що спричинили пошкодження транспортних засобів, ван­тажів, шляхів, шляхових та інших споруд або іншого майна чи створення аварійної обстановки, а так само залишення особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті, на пору­шення встановлених правил місця дорожньо-транспортної при­годи, учасниками якої вони є, - тягнуть за собою накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів дохо­дів громадян.

Стаття 128. Випуск на лінію транспортних засобів, техніч­ний стан яких не відповідає встановленим вимогам

Випуск на лінію транспортних засобів, технічний стан і обла­днання яких не відповідають вимогам стандартів, правил дорож­нього руху і технічної експлуатації, переобладнаних без відповід­ного дозволу, не зареєстрованих у встановленому порядку або таких, що не пройшли державного технічного огляду, - тягне за собою накладення штрафу на керівників підприємств, установ, організацій або інших посадових осіб, відповідальних за техніч­ний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 129. Допуск до керування транспортними засобами або суднами водіїв чи судноводіїв, які перебувають у стані сп'яніння, або осіб, які не мають права керування транспортним засобом

Допуск до керування транспортними засобами водіїв, які пе­ребувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'я­ніння або у хворобливому стані, або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або та­ких, що не пройшли у встановлений строк медичного огляду, - тягне за собою накладення штрафу на керівників підприємств, установ, організацій або інших посадових осіб, відповідальних за допуск водіїв до. керування транспортними засобами, від чоти­рьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Допуск до керування транспортними засобами осіб, які не мають права на керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу на керівників підприємств, установ, організацій або інших посадових осіб, відповідальних за допуск водії до керування транспортними засобами, від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 130. Керування транспортними засобами або судна­ми особами, які перебувають у стані сп'яніння

Керування транспортними засобами особами в стані сп'янін­ня, передача керування транспортним засобом особі, яка перебу­ває в стані сп'яніння, а так само ухилення осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встано­вленого порядку огляду на стан сп'яніння, - тягнуть за собою - накладення штрафу на водіїв від п'ятнадцяти до двадцяти не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на строк від одного до двох років і на інших осіб - накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень: керування транспортними засобами особами в стані сп'яніння, ухилення осіб, які керують транспортними засобами, від прохо­дження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'я­ніння, - тягне за собою накладення штрафу на водіїв від двадця­ти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з сплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або позбавлення права керування всіма видами транспортних засо­бів на строк від двох до трьох років з сплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з сплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Стаття 132. Самовільне використання транспортних засо­бів, машин чи механізмів або зберігання транспортних засобів у невстановлених місцях

Самовільне використання з корисливою метою транспортних засобів, машин чи механізмів, що належать підприємствам, уста­новам, організаціям, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян і на посадових осіб - від трьох до чотирьох

неоподатковуваних мінімумів, доходів громадян, а на водіїв транс­портних засобів - накладення штрафу від двох до чотирьох не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

Зберігання транспортних засобів, що належав підприємст­вам, установам і організаціям, поза встановленими місцями їх стоянки - тягне за собою попередження або накладення штрафу на водіїв чи посадових осіб, відповідальних за зберігання і вико­ристання транспортних засобів, від 0,5 до одного неоподаткову­ваного мінімуму доходів громадян.

Стаття 133. Порушення правил перевезення небезпечних речовин і предметів, великогабаритних та великовагових ванта­жів на транспорті

Порушення правил перевезення небезпечних, великогабарит­них та великовагових вантажів на автомобільному транспорті - тягне за собою накладення штрафу на водіїв транспортних засо­бів від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян і на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 133і. Порушення правил надання послуг пасажир­ського автомобільного транспорту

Здійснення регулярних перевезень пасажирів на постійних маршрутах без укладення договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом або без паспорта маршруту - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб, громадян - су­б'єктів підприємницької діяльності в розмірі двадцяти неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення правил надання послуг з перевезення організова­них груп дітей або туристів - тягне за собою накладення штрафу на водіїв транспортних засобів від одного до трьох неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб, грома­дян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'яти до деся­ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відхилення від визначеного маршруту руху автобуса або мар­шрутного таксомотора, незаїзд на автостанцію (автовокзал), якщо такий заїзд передбачений розкладом руху автобуса або маршру­тного таксомотора, - тягне за собою накладення штрафу на воді­їв транспортних засобів у розмірі двох неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян. Здійснення перевезень пасажирів таксі,