Причини вибухів парових потлів та заходи до їх запобігання

Головним джерелом забезпечення виробництва тепловою енергією у вигляді пари і підігрітої води с парові та водогрійні котли, експлуатація яких відноситься до робіт підвищеної небезпеки Найбільшу небезпеку являють собою вибухи парових котлів.

Організаційними причинами вибухів котлів є порушення правил технічної експлуатації, режимів їх роботи, посадових інструкцій та вимог техніки безпеки обслуговуючим персоналом.

Основними технічними причинами вибуху котлів можуть (бути: різке зниження рівня води в барабані котла, перевищення робочого тиску, незадовільний воді;

- режим котла, що приводить до утворення накипу, накопичення вибухонебезпечних паливних газів;

- дефекти конструкційних елементів і виготовлення основних вузлів та зниження їх механічної міцності і надійності у процесі експлуатації.

Для попередження можливих аварій котли оснащуються

пристроями автоматичного контролю рівня води та припинення подачі палива до горілок, водомірним склом, манометрами та запобіжними клапанами, термометрами та термопарами, апаратурою контролю тяги у топці котла, запірною і регулюючою арматурою.

Котли встановлюють у спеціальних приміщеннях, які не прилягають до виробничих та інших будов. Як виняток допускається їх розміщення у прилеглих будовах за умови відокремлення їх протипожежною стіною. з межею вогнестійкості не менше 4 год.

Приміщення котельні будується з неспалимих матеріалів. Воно повинно мати два виходи і бути обладнане вентиляцією та аварійним освітленням.

Сумський технікум харчової промисловості

Національного університету харчової промисловості

ЛЕКЦІЯ

Тема. Безпека при вантажно–розвантажувальних роботах

План

1. Правила переміщування вантажів.

2. Вимоги безпеки до місць здійснення робіт.

3. Класифікація підйомно-транспортувальних улаштувань.

4. Вимоги до виконання робіт вантажопідйомними машинами.

5. Вантажозахоплювальні пристрої.

Література

1. В.Ц.Жидецький та ін. "Основи охорони праці", Львів, 1999. Стор. 298-307.

2. М.П.Гандзюк "Основи охорони праці", Київ, 2000. Стор. 310-328.

1. Правила переміщування вантажів.

Вантажно–розвантажувальні роботи потрібно виконувати відповідно з вимогами:

1) ДОСТ 12.3.009-86. Роботі вантажно–розвантажувальні. Загальні вимоги безпеки.

2) ДОСТ 12.3.010-82. Тари виробнича. Вимоги безпеки при експлуатації.

3) ДОСТ 12.3.020-80. Процеси переміщування вантажів на підприємствах. Загальні вимоги безпеки.

4) Правила та устрою і безпечної експлуатації вантажних кранів.

5) Галузевої та заводської нормативно–технічної документації.

Вантажно–розвантажувальні роботи для вантажів масою більше 50 кг., а також при підніманні вантажів на висоту більше 3 м дозволяється виконувати механізованими способами. Відповідно з ДОСТ 12.3.020-80переміщення вантажів з масою більше 20 кг або з іншою на відстань більше 25 м у технологічному процесі, треба виконувати з допомогою підйомно-технічних улаштувань або засобів механізації. Маса вантажів, які переносяться або пересовуються, підлітками або жінками обмежується спеціальними нормами, наприклад, переноска вантажів підлітками від 16 до 18 років чоловічої статі ≤16,4кг, жіночої статі ≤10,25кг.

Вантажно–розвантажувальні роботи повинні виконуватись під керівництвом відповідальної особи, яка призначається адміністрацією підприємства або організації. При виникненні небезпечних обставин він зобов’язаний негайно прийняти міри обережності, а якщо це неможливо, припинити роботу до усунення небезпеки. Відповідальна за виконання вантажно–розвантажувальних робіт особа зобов’язана перевірити працездатність вантажно підйомних механізмів, такелажного та іншого інвентарю.