Оказіоналізми як засіб творення актуалізованого контексту

Мовлення дітей характеризується значною кількістю інновацій та оказіоналізмів; сюди зараховують, з одного боку, унікальні слова, яких немає в нормативній мові та створені дитиною на основі комбінації відомих кореневих й афіксальних морфем за продуктивними словотвірними моделями (або за схожістю звукового складу) з чіткою внутрішньою формою, а з іншого боку, оказіоналізмами вважають загальновживані слова літературної мови, що набули в дитячому мовленні свого змістового наповнення, своїх семантичних характеристик, які виходять за межі традиційно закріплених [10; с. 34-43].

Дитячі оказіоналізми характеризуються спільною рисою, що вирізняє ці слова за ознакою своєрідного сприйняття, усвідомлення, пошуків внутрішньої форми слова, його формальної й змістової мотивованості у співвідношенні з відомими словами чи значеннями слів [1; с. 54].

Приклади оказіоналізмів ми простежили у творчості Миколи Воробйова:

1. «…крапотить ізраночка…» цей оказіоналізм є наслідком орієнтованості індивідуально-авторської мови на живу розмовну;

2. «…сховаюсь у дімочок…» новаторська авторська пестлива форма загальновживаного слова «дім»;

3. «…нехотячи збила…» калькування з російської мови (відповідник – ненароком);

4. «…така золотонитка…» композити відносного прикметника;

5. «…ходить горбунько…» логічно-змістові кореляти атрибутивних сполук.

Активне використання оказіоналізмів є доцільним і навіть ефективним. Переходячи на мову дитини, що базується на асоціаціях реалій за тими чи іншими ознаками, їх співвіднесеність за цими ознаками, ми можемо наголосити в ігровій формі на найголовнішому. Такий метод ефективний для дошкільного й молодшого шкільного віку читачів.

Читацька аудиторія журналу «Барвінок» – діти віком від 6 до 12 років, тому активне використання оказіоналізмів доцільне. Їх вживають переважно для назв рубрик чи підрубрик.

Наприклад:

· «Калиндарик нагадайлик» – заголовок рубрики-звернення до читачів
[2. – № 1. – с. 4];

· «Свинобанк» – підзаголовок пізнавальної рубрики «Хто? Що? Як? Де? Коли? Чому?» [2. – № 6. – с. 29];

· «Мультляндія» – назва пізнавальної рубрики [2. – № 3. – с. 22];

· «Країна вигравалія» – заголовок конкурсу [2. – № 4. – с. 13];

· «Посірятко Мося» – підзаголовок розважальної рубрики «А мій може…» [2. – № 5. – с. 19];

· «Подобраніч» – підзаголовок розважальної рубрики «Перехрестя веселих забав» [2. – № 6. – с. 29];

· «Сміхотунчики» – звертання до читачів у розважальній рубриці «Веселий кіш» [2. – № 7. – с. 28];

· «Розсипанка» – назва ігрової рубрики [2. – № 8. – с. 16];

· «Хованець ховає» – назва ігрової підрубрики [2. – № 8. – с. 22];

· «Бабугорлиця, бабоквітка, бабулесенька, бабуляля, бабурибонька» – звертання до бабусь в ігровій рубриці «Бабусі України» [2. – № 9. – с. 4];

· «Дідечко, дідко, дідунець» – звертання до дідусів у ігровій рубриці «Бабусі України» [2. – № 9. – с. 5];

· «Мамоясочко, мамунятко» – звертання до матусь у ігровій рубриці «Бабусі України» [2. – № 9. – с. 5];

· «Реготальні ліки» – підзаголовок пізнавальної рубрики «Секретні файли про тебе» [2. – № 10. – с. 20];

· «Цілющі коротульки» – підзаголовок пізнавальної рубрики «Секретні файли про тебе» [2. – № 10. – с. 21];

· «Конкурс для читайликів» – заголовок конкурсу [2. – № 11. – с. 4];

· «Читальня барвінкоманія» – заголовок конкурсу [2. – № 12. – с. 13];

Оказіоналізми впадають в око, роблячи назви рубрик, підрубрик, конкурсів більш помітними для читачів. Крім того, оказіоналізми свідчать про авторську небайдужість. Тому використання такого мовного засобу в журналі «Барвінок» викликає лише схвалення.