Специфіка словотворення запозичених слів у мові українських ЗМІ

Надзвичайно важливим чинником ефективності медіа-текстів є мо­­­ва за­собів масової інформації, адже журналістський текст живе ли­­­­ше в мо­ві та реалізується саме в ній. Мова газети є багатогранним поняттям, оскільки на сторінках преси пред­ставлені всі функціональні стилі української мови. Звернення до ма­­сового читача, орієнтація на найрізноманітніші мовні смаки, публі­­ци­с­тичність визначають мову газети як засіб масової комунікації, для яко­­го характерні соціальна оцінність, комунікативна загальнозна­­чимість, а також особливий характер експресивності. Основу газетного словника становить суспільно-політична, кон­­­цептуальна лексика, яка безпосередньо по­­в’язана з функцією впливу на читача.

Мова ЗМІ, зокрема її лексична база, – надзвичайно чутлива до змін і зовнішніх впливів підсистема сучасної української мови, яка по­­стійно еволюціонує. Вона пов’язана з процесами, що відбуваються у політиці, суспільстві, науці чи культурі, розвивається разом із технічним прогресом. Мова ЗМІ повинна бути актуальною, простою та зрозумілою.

Домінантною тенденцією в лексиці сучасних друкованих ЗМІ є кількісне поповнення її складу словами іншомов­но­го похо­дження, зумовлене як екстралінгвістичними, так і внутрі­шньомов­­ни­ми чин­никами. Новації мови сучасних мас-медіа охоплю­ють зде­більшого суспільно-політичну, економічну, науково-тех­ніч­ну, спор­­тивну, побутову галузі.

Активною в мові сучасних медіа є тенденція до детермінологіза­ції спеціальної лексики. Залучення широких верств населення в про­цес розбудови політичної та економічної системи України, посилена ува­га до політико-економічних подій у державі зумовлюють ак­тив­не використання термінологічних слів за межами їх термі­но­си­с­тем. Широковживаними стали суспільно-політичні терміни (імпіч­мент, референдум, парламент, олігарх); спеціальні слова з галузі економіки (бартер, акція, патент, субсидія); спортивні терміни (раунд, тайм-аут, аутсайдер). При цьо­му, термін втрачає такі основні властивості, як системність, одно­зна­чність, стилістична нейтральність.

З погляду походження неологічна лексика, що функціонує в сучасних укра­їн­ських ЗМІ, поділяється на дві групи: лексика іншомовного походження і новотвори, що виникли на власне ук­раїнському ґрунті. Важливими стимулами засвоєння ін­шо­мов­ної лексики носіями сучасної української мови стали переоцінка цінностей та орієнтація на За­хід у багатьох галузях громадського життя.

Залежно від сфери вживання сучасні запо­зи­чення у ЗМІ поділяються на суспільно-політичну лексику ( мас-медіа, мо­­ніторинг, паблік рилей­шнз), економічну лексику ( бонус, євро, консал­­тинг),спеціальну лексику зі сфери інформатики, високих технологій ( Інтернет, провайдер, сайт), новації з галузі культури й мистецтва ( блокбастер, кліп, промоушн), неологізми зі сфери спорту ( аквабайк, дайвінг, плеймейкер) та побутову інноваційну лексику ( бутик, лейбл, ноут­бук).

Помітною тенденцією розвитку словника мови сучасних мас-ме­діа є збільшення кількості варваризмів (іншомовних слів або зворотів, що суперечать нормам мови) на зразок Green Card, happy end, McDonald’s, non-stop, second hand, public relations, week-end тощо.

З-поміж основних причин активізації процесу запозичення в мові сучасних ЗМІ слід зазначити потребу в номінації, необхідність роз­ме­жування близьких за змістом слів, спеціалізацію понять щодо сфе­ри й мети їх використання та популярність вживання іншомовних слів.

Одним із найпотужніших джерел поповнення лексичного фонду кож­ної мови є деривація, чи словотворення. Переважну більшість нових словотворів становлять по­­­хідні, утворені морфологічним способом із власне українських сло­во­­творчих компонентів. Ці лексеми можна проаналізувати за способа­ми словотворення.

1. Особливою продуктивністю в мові сучасної української преси від­значається суфіксація. За цим способом утворилися та­кі лексико-граматичні групи нових слів:

– Іменники: а) назви осіб за фахом, характером діяльності, що мо­ти­вуються переважно іменниковими основами й утворені за участю су­фіксів ‑ник, -іст (-ист), -ець, -ик: комп’ютерник, грантист, податківець, силовик, тіньовик тощо; б) відабревіатурні най­ме­ну­вання людей за їх приналежністю до певної політичної партії, гро­мад­ської організації, руху, а також різних установ та інституцій, ут­во­рені за допомогою вищеназваних формантів, а також суфіксів -івець, -овець: пеерпіст, євросоюзівець, піарник та ін.; в) іменники – назви осіб, утворені на основі ан­тро­­по­ні­мів із тим самим словотвірним значенням, що й лексеми поперед­ньої гру­пи: кучмівці (кучмісти), морозівці, тимошенківці; г) нео­ло­гічні віддієслівні іменники середнього роду на позначення опредме­че­ної дії, що утворилися за допомогою форманта -н’н’: ін­те­грування, імплементування, клонування; ґ) назви різних предметів і явищ переважно на позначення опредме­че­ної дії, які виникли на базі дієслів недоконаного виду за допомогою над­зви­чайно продуктивних запозичених формантів -ізацій-/-изацій-, -ацій-: бартеризація, європеїзація, ком­п’ю­теризація; д) відприкметникові та відсубстантивні іменники – абстрактні назви різних явищ і процесів з інтернаціональним суфік­сом -изм / -ізм: євроатлантизм, ізоляціонізм, бі­сек­суалізм; е) відсуб­стантивні іменники середнього роду – назви аб­страк­тних і збірних понять – із суфіксом -ств(о): віде­о­кліпмейкерство, відеопі­ратство, президент­ство.

– Дієслівні словотвірні новації, утворені шляхом додавання до іменникової твірної основи суфік­сів -ува-, -ізува-: демпінгувати, інвестувати, презентувати, спонсорувати.

– Прикметники: а) прикметникові новації, що мотивуються імен­­ни­­ковими основами й утворені за допомогою суфіксів -ськ-, -н-, -ов-: промоутер – промоутерський, тендер – тен­­­дер­­­ний, бізнес – бізнесовий та ін.; б) прикметники, утворені на базі влас­­­них назв та абревіатур шля­хом додавання формантів -івськ-, -овськ-, які характеризуються у мові ЗМІ певним розмовним забарвленням: єв­­­ро­­союзівський, кабмінів­ський, піарівський.

2. Значною продуктивністю в мові сучасних українських медіа відзначається префіксальний спосіб словотворення. Су­­часні неологізми, утворені за цим способом, мають такі розряди лек­­­сем: а) похідні прикметники, що виникли шляхом додавання до мо­­ти­вуючої основи (зазвичай прикметникової) префікса про-: проєвропейський, прозахідний, пропрезидент­­­­ський і под.; б) лексичні новації, утворені за допомо­­­гою активних загальноєвропейських префіксів і префіксоїдів де- (де­­при­ватизація, декриміналізація, департизація), ре- (ре­­при­ватизація, реструктуризація, реорганізація), пост- (постви­бор­ний, пост’єльцинський, пост­­то­­­та­лі­тарний), екс- (екс-пре­зи­дент, екс-спікер, екс-чемпіон); віце- (віце-президент, віце-пре­­м’єр, віце-спікер), супер- (суперакція, суперприбутко­­вий, суперінфляція), анти- (антидем­­пін­говий, антимонопольний, антинародний, ан­ти­­­ук­раїн­сь­кий).

3. Одним із найактивніших сучасних засобів словотворення є ком­­позиція, що спричиняє широке функціонування в мові ЗМІ слів-композитів. Зокрема, численними стали утворення з препозитивним незмінним компо­нен­­том, які виникли під впливом англійської мови й стосуються сфер, що зазнають найбільшого розвитку й активізації: арт-: арт-бізнес, арт-менеджер, арт-ринок, арт-фестиваль, арт-­фо­рум; бізнес: бізнес-еліта, бізнес-­ло­бі, бізнес-клас, бізнес-план, біз­нес-центр; євро: євроінтеграція, єврокомі­сія, єврокор­пус, євроструктури; медіа: медіа-гігант, медіа-імперія, медіа-інвестор, медіа-магнат, медіа-простір, медіа-текст; інтернет: інтернет-біз­нес, інтернет-видання, ін­тернет-журналіст, інтер­нет-компанія, інтернет-маг­нат тощо.

4. Потужним і ефективним способом творення нових слів у медіа­текс­тах аналізованого періоду є абревіація. У сучасних українських мас-ме­діа широко вживані такі типи абревіатур: 1) ініціальні: а) буквені: КМ, ЦВК, АП, ДПУ, ПЗУ, НДП, НРУ, СПУ; б) звукові: ОДА, НАН, КУН, ПЕК, в) буквено-звукові: РБ ООН, ПАРЄ, ЄЕСУ; 2) уламкові: Мінфін, Держ­­­ком­­стат, Центрвиборч­­ком, Кабмін; 3) усічено-словесні: Держбюджет, Нацбанк, Держскарбниця, Ген­­­прокуратура; 4) слово­фор­­мні: Міноборони, Мінагрополітики; 5) ініціально-цифрові: С-17, Г-20, АН-124. Найбільш численними у мо­ві мас-ме­­діа є ініціальні буквені абревіатурні утворення.

5. У мові сучасної преси спостерігаємо процес розширення зна­чен­ня слова, що є результатом семантичного способу словотворення, тобто розширення семантики лексичної одиниці. Це дає мож­­ли­вість використовувати її на позначення ширшого кола понять і явищ. На­приклад, лексема формат у сучасних медіа-текстах позначає не ли­­ше розмір книги, газети, аркуша, ілюстрації, довжину і висоту полоси на­бору, довжину рядка, а набуває нового значення – «своєрідність, сут­ність певних явищ, відповідність певній ситуації; концепція», не за­кріплене жодним словником: формат відносин, формат фестиваль­­ної публіки, формат передачі.

Таким чином, найпродуктивнішими способами творення неологіз­­мів іншомовного походження у сучасному медіа-тексті є суфіксація, префіксація, осново- та сло­во­складання, семантичний та лексико-семантичний способи.

5.2. Використання лексики іншомовного походження у газеті «День»

Іншомовні слова найчастіше використовуються у статтях суспільно-політичної тематики. В основному це політичні та економічні терміни, які міцно увійшли до лексичного складу української мови та активно використовуються не тільки в публіцистиці, а й у розмовному стилі:

«Отже, Верховна Рада ухвалила допрацьований Закон про державний бюджет на 2007 рік, в якому були збережені всі базові показники ветованого раніше варіанта бюджету й не враховані основні пропозиції Президента» [Україна молода – 2008. –№ 158. – С. 20-21].

Іншомовні терміни зустрічаються і в наукових статтях, в яких йдеться про чергове відкриття вчених, нову розробку чи діяльність, пов’язану з передовими технологіями: «На цьому етапі проводиться первинний відбір негабаритних відходів, де працюють два оператори, які руками витягують залишки меблів, пінопласт. Після цього сміття потрапляє в барабан – основний апарат, який може відсортовувати органіку від неорганіки. Він діє за принципом центрифуг и, де сміття перекручується і через сито з невеликими отворами йде на нижній конвеєр, який знаходиться під барабаном. Непотрібні відходи відбирають у баки й так само вивозять на полігон» [День – 2008. – № 141. – С. 27].

Багато запозичених неологізмів у статтях про культурне життя. Вони позначають нові напрями у мистецтві, останні досягнення технічного плану для обробки музики, це може бути також молодіжний сленг, який є частиною лексичного запасу як молоді, так і старшого покоління, та не потребує пояснень: «Влас­не, 23 сер­пня (чис­ло ще мо­же змі­ни­ти­ся, але це точ­но бу­де на­пе­ре­дод­ні Дня Не­за­леж­нос­ті) ми пред­став­ля­ти­ме­мо CD у виг­ля­ді на­род­но­го ка­ра­о­ке у цен­трі Ки­є­ва.

…Але що­до все­о­хоп­ної екс­пан­сії фес­ту... Бо­ю­ся, од­ні­єї на­шої енер­гії за­ма­ло, як­що це не бу­де спів­пра­ця із людь­ми на міс­цях» [Україна Молода – 2008. – № 163. – С. 29-30].

Слова іншомовного походження є невід’ємною складовою сучасної публіцистики. Кожне з них має свою історію та свій шлях потрапляння до української мови. Деякі стали загальновживаними за кілька місяців, інші – за кілька років, а то й більше. Мовний аналіз запозичення може дати інформацію щодо походження, розвитку та адаптації слова в мові-реципієнті.

Розглянемо, наприклад, слово «абітурієнт». Газета «День» подає його у такому контексті: «Вони відверто зізналися, що й не сподівалися, що їхня дитина зможе поставити такий своєрідний рекорд під час вступу до Тернопільського педуніверситету. Раніше абітурієнти там пробували свої сили на двох-трьох факультетах» [Україна Молода – 2008. – № 163. – С. 29-30].

Слово «абітурієнт» сьогодні означає «той, хто вступає до вищого навчального закладу; вступник». Це значення з’явилося у слова зовсім недавно. Раніше воно означало у німецькій мов «той, хто складає випускні екзамени; випускник». Утворене слово було від латинського абітуріенс (родовий відмінок – абітуріентіс), що означало «той, хто збирається йти». Воно було запозичене з німецької мови в середині ХІХ ст. і вийшло з ужитку в перші революційні роки, повернулося до активного словника у 20-30-х роках ХХ ст. у новому значенні – «випускник школи, що вступає до вищого навчального закладу».

Аналіз: слово розпочинається з літери а, що є характерною ознакою іншомовного слова. Про це ще свідчить сполучення двох голосних у корені – іе. Слово пройшло фонетичну адаптацію – замість звука [е] ми промовляємо [є], а також словотвірну – доданий суфікс -ент на позначення особи, що має певний рід діяльності (також диригент, опонент).

Слово «аварія» має корені у морській термінології, хоч сьогодні й не викликає таких асоціацій. Арабські купці мали на увазі тільки пошкодження корабля чи вантажу (слово аварія утворене від арабського авар – «шкода, пошкодження»). Від арабів слово запозичили італійці, а від них воно дійшло і до нас, розширюючи у процесі своє первинне значення. Сьогодні аварія – це непередбачене значне пошкодження якогось пристрою (машини або транспорту тощо).

Аналіз: слово розпочинається з літери а, при цьому буква повторювана, що сигналізує про арабське походження слова. Закінчення -ія теж не є характерним для української мови.

Газета «День» пропонує такий контекст слова:

«Держава- аварія. Реформація політичної системи почнеться з масового руху середнього классу» [День – 2006. – № 223. – С. 10]

Часто в сучасній періодиці зустрічаємо слово «бізнес». У газеті «День» слово вживане у такому реченні:

«За кадром» лишається середній клас: менеджери, працівники інтелектуальної та інформаційної сфери, студенти, малий і середній бізнес, кваліфіковані спеціалісти» [День – 2006. – № 223. – С. 10].

Слово «бізнес» прийшло з США, де воно позначало назву підприємницької діяльності, що дає прибуток. У 20-х роках ХХ століття слово з’явилося і в українській мові, але мало негативне забарвлення – вигідна справа, але водночас нечесний шлях добування грошей. Сьогодні слово вживається в обох значеннях, але найчастіше у першому [6].

Аналіз: слово однокореневе, має незвичну для української мови вимову. Існують похідні, що складаються з двох основ, – бізнесмен, бізнесвумен (люди, що займаються бізнесом), друга частина яких свідчить про американське походження слова.

Усі вже звикли до слова «гараж» та не вважають його іншомовним, але це слово колись в Україні було невідоме.

Слово «гараж» походить із французької мови і має наголос на останньому складі. Французьке garage – це суфіксальне утворення від слова garer – прикрити, захистити, помістити під прикриття. Спочатку гаражами називали звичайні сараї, куди ставилися машини. Сьогодні це і комплекси споруд для збереження та ремонту автомобілів.

Аналіз: слово закінчується на буквосполучення -аж та має наголос на останній склад, що є характерними ознаками французької мови.

Контекст газети «День»: «Вигляд зброї та кремезних парубків у одностроях на мить паралізував присутніх у гаражі людей, які отямилися вже з «браслетами» на руках» [День – 2004. – № 2. – С. 10].

Слово «епіцентр» позначає для сучасного українця мережу магазинів будматеріалів. Воно є іншомовним, але добре інтегрованим до складу української мови. Незважаючи на це, дехто й досі не може пояснити значення цього слова. Газета «День» пропонує такий контекст:

Про її матеріал«Епіцентр «пізнього брежнєвізму»(28 травня) один із читачів дотепно зауважив: «читаючи такі телеогляди, можна телевізор і не дивитись [34].

Слово «епіцентр» сьогодні вживається у багатьох випадках несвідомо. Дехто вважає,що це той самий центр, тільки «сильніше сказано». А насправді епіцентр – це геодезичний і метеорологічний термін, який позначає територію на поверхні землі, розміщену над або під осередком якихось руйнівних сил – землетрусу, поводі, сильного вибуху. У переносному значенні – місце, де з найбільшою силою виявляється або здійснюється щось, а також зосередження якихось подій.

Аналіз: про іншомовне походження слова свідчить префікс епі-
(грец. έπι...), що означає перебування над чимось або на чомусь, рух проти чогось чи до чогось, супроводження, додавання, надмірність, наступність, послідовність, причинність.

Дуже популярним в останні роки стало слово «мітинг». Слово походить з англійської мови (англ. meeting, від meet – зустрічатися, збиратися) та з’являється у російській мові у другій половині ХІХ ст. Особливої актуальності слово набуло під час революції 1917 року та в часи Великої Вітчизняної війни. Сьогодні воно вживане на позначення масових зборів для вирішення важливих соціальних або політичних питань.

Аналіз: закінчення -інг є характерним для англійської мови. Воно позначає дію, що відбувається впродовж певного часу.

Слово подається газетою «День» у такому контексті: «Проте політичних заяв на мітингу було більш ніж достатньо» [День – 2006. –
№ 146. – С. 28].

Шанувальникам мистецтва добре відомо слово «сопрано», яке позначає високий жіночий тембр голосу. Контекст слова у газеті «День»: «Володарка прекрасного колоратурного сопрано витончено балансує на стику різних жанрів» [День – 2008. – № 143. – С. 28].

Слово «сопрано» походить з середньовічної латинської мови (суперанус – верхній). Воно прийшло до нас з італійської (італ. soprano, від sopra – зверх, понад) та активно вживається в мистецьких колах.

Аналіз: закінчення іменника на -но не є характерною рисою української мови, слово незмінюване, що також є ознакою запозичення.

Слово «ювілей» пройшло доволі тривалий шлях перш, ніж потрапити до української мови. Латинське слово iubileus означало «ювілейний рік»; це був рік, який припадав раз на півстоліття. У ювілейні роки дарували борги, звільняли рабів і невільників, і навіть не обробляли землю, щоб вона відпочила. В основі слова лежить латинське юбіларе – «радісно кричати», від юбере – «радіти», звідси юбілеус – гучно-радісний [4]. У нас ювілей – урочисто відзначувала річниця якої-небудь події в діяльності певної особи, річниця існування установи, міста.

Аналіз: слово починається з літери ю, що є нетиповим для української мови. Закінчення слова в називному відмінку на -ей є також ознакою запозичення.

Слово вживане у статті газети «День» так: «Тут уже йдеться не так про ювілей Івана Франка, як про щось більш фундаментальне, що мало б лежати в основі суспільних цінностей і що мало б знайти відображення в українському інформаційному просторі як система координат» [День – 2007. – № 120. – С. 6-7].

Іншомовні слова зустрічаються у газеті «День» у статтях будь-якої тематики. Вони вживані у правильному контексті, грамотно та доречно. Деякі були запозичені кілька століть тому (гараж, ювілей) та вже пройшли процес адаптації, деякі увійшли до складу української мови нещодавно (бізнес, мітинг), але вже набули поширення.

5.3. Використання лексики іншомовного походження у газеті «Україна Молода»

Тематика статей газети «Україна Молода» різноманітна. У виданні детально розглядаються проблеми культури, політики, міжнародних відносин, спорту, і в кожній з рубрик не обходиться без іншомовних слів.

У статті про футбольні змагання в Одесі зустрічаємо слово ЛОЗУНГ:

У турніру з’явився свій логотип, лозунг («Запалися грою!») і гімн, який написала популярна вітчизняна група «Танок на майдані Конго» [День – 1999. – № 100. – С. 23].

Слово «лозунг» – німецьке (від Los – «жереб»), вперше засвідчено в російських джерелах як лозонг, означало спочатку опізнавальний крик, слово-відгук. Поступово слово втрачає своє термінологічне значення та набуло нового – суспільно-політичного. У революцію та післяреволюційні часи воно потрапило в українську мову, стало паралеллю до гасла.

Аналіз: слово має типове для німецької мови закінчення -унг, що є характерним для іменників жіночого роду. При переході з однієї мови в іншу рід змінився, і в сучасній українській мові лозунг – іменник чоловічого роду.

Статті на економічну тематику насичені іншомовними термінами, які відомі не лише фахівцям економічної галузі, а й усім читачам, бо вони міцно увійшли до активного словникового запасу української мови: «Пинзеник вважає, що Україна повинна робити дуже консервативні кроки, зокрема, необхідно встановити дуже зважений дефіцит бюджету й уникати серйозних навантажень на економіку доти, доки світові процеси не стабілізуються» [День – 2003. – № 68. – С. 31].

Слово «бюджет» прийшло до нас через французьку мову (bougette – бужет) з англійської (budget – баджіт), де воно означало «шкіряний мішечок на гроші», «мішок скарбника». Сьогодні слово означає кошторис, зіставлення прибутків і видатків окремого підприємства на певний період. Це також сума прибутків окремої людини або родини на певний час.

Аналіз: слово закінчується на буквосполучення -ет, яке знаходиться під наголосом, що є ознакою французьких коренів слова.

Слово «дефіцит» прийшло до української на початку ХІХ ст. з німецької або французької мови. Розголосу воно набуло під час Французької революції 1789 р. та дуже швидко стало популярним не лише у Франції. Сьогодні слово означає «недостачу чогось порівняно з потребою, чи збитки».

Аналіз: закінчення -ит свідчить про латинське походження слова, за вимовою воно більше відповідає вимогам німецької, ніж французької мови.

Ситуація на фінансовому ринку завжди пов’язана з курсом долара.

Слово «долар» прийшло до нас з англійської та має свою історію. У ХІХ ст. українська монета вартістю 75 копійок називалася таляр, у голландській та англійській мовах ця монета називалась долар. Сьогодні в українській мові існують обидва слова, але позначають вони дві різних валюти. Таляр прийшов через польку мову раніше, а долар – через англійську й голландську пізніше (у ХІХ ст.).

Аналіз: слово має типову англійську вимову (закінчення -ар). В українській мові подвоєння лл з мови-оригіналу не залишилося.

Контекст газети «Україна Молода»: «За рішенням уряду, Центральний банк Росії надасть Внєшекономбанку до 50 млрд. доларів на рефінансування кредитів компаній. Загальний зовнішній борг Росії на цей час становить 477,1 млрд. доларів» [Україна Молода – 2008. – № 174. – С. 3-4].

Слово «оркестр» сьогодні використовується не лише музикантами та шанувальниками музичної творчості – без нього не обходиться розділ газет під назвою «КУЛЬТУРА».

Слово «оркестр» має грецьке походження. Орхестра є похідним від дієслова орхеомай – «танцюю» і позначало майданчик перед сценою театру, призначений для співаків, музикантів, танцюристів. До нас слово йшло через латинську, італійську, німецьку мови, змінюючи й уточнюючи своє значення. «Оркестр» у сучасному розумінні – слово багатозначне. Воно має такі значення: «ансамбль музичних інструментів, які одночасно беруть участь у виконанні твору», «партія ансамблю в складному музичному творі», «місце перед сценою, де розміщуються музиканти».

Аналіз: про іншомовне походження свідчить буквосполучення з трьох приголосних -стр, що не є властивим українській мові.

Контекст слова у газеті «Україна Молода»: «Усі питання, які вчора обговорювали на засіданні уряду, – підкреслено аполітичні: про дипломатичний паспорт, духовий оркестр і навіть про козацтво» [День – 2003. – № 68. – С. 31].

Слово «портфель» походить від французького portefeuille та утворене аналогічно словам портсигар та портмоне. Частина porter означає «носити», а feuille – лист, тому портфелем зазвичай називають чотирикутну сумку з застібкою для ділових паперів [16].

Аналіз: про французьке походження слова свідчить м’яке закінчення ‑ ель, а також наголос на останній склад.

Газета «Україна Молода» вводить це слово у контекст так: «Тож варто дослухатися, який вона хоче портфель, яка форма їй більше до вподоби, і якщо ваш малюк хоче взяти з собою до школи щось нестандартне, скажімо, маленьку іграшку, – дозвольте» [День – 2008. – № 103. – С. 14-15].

Слово «фіаско» дуже мелодійне. Воно прийшло до нас з італійської мови, у якій воно позначає «звичайну пляшку». За історією, венеційські склодуви, коли в них не виходив коштовний келих чи ваза, робили з заготовки звичайну пляшку. У переносному значення слово почало вживатися як синонім до «невдача», «неуспіх» і поширилося в мові. Вважається, що звідси походить і звичай – вішати пляшку на шию невдахам-акторам.

Аналіз: у слові є характерне для запозичення сполучення голосних -іа, а також літера ф на початку. Закінчення слова на -о та його незмінюваність свідчать про італійські корені.

Газета «Україна Молода» подає це слово у такому контексті: «Зазнав фіаско й наш Анатолій Тимощук: його «Зеніт» поступився вдома московським армійцям – 1:3» [Україна Молода – 2008. – № 183. – С. 8-9].

У всіх статтях газети «Україна Молода» вживаються слова іншомовного походження. Вони надають експресивного забарвлення тексту рубрики «Культура», характеризують ситуацію в економіці держави та на політичній арені, дають оцінку спортивним досягненням. Усі запозичені слова на своєму місці і будуть зрозумілі пересічному читачеві.

ВИСНОВКИ

Процес запозичування з різних мов в українську не був одномінаітним і стабільним. Якщо раніше переважали запозичення німецької та французької мов, то протягом останніх років зростає лексична експансія з англійської. Проте це не означає, що нині, окрім англійської, лексичний склад української мови не поповнюється жодною іншою. Усі ці тенденції ми можемо спостерігати на сторінках сучасних українських періодичних видань.

Особливістю процесу запозичування в українську мову є тематична визначеність запозичень із різних мов, наприклад, з німецької: комерційна і військова термінологія, назви знарядь праці й виробничих процесів; з французької – побутова лексика, зокрема, термінологія сфери моди та косметології; з англійської – морська, спортивна, політична, комп’ютерна та соціально-економічна термінологія.

Також можемо говорити про те, що використання запозичених слів призводить до поширення явищ синонімії та омонімії. Якщо ми маємо власне українське слово, то, запозичивши з певних причин подібне з іншої мови, маємо вже декілька відповідників.

В українській мові запозичення посідають важливе місце як засіб вираження окремих понять. Головною роллю запозичених слів є збагачування української лексики, коли слово входить до активного словникового складу і ми до нього повністю адаптуємося або ж воно стає незамінним для певної групи людей, наприклад, працівників окремої галузі.

На жаль, дуже часто запозичені слова на сторінках періодичних видань вживаються бездумно, лише задля їх наявності, коли певне поняття можна сміливо передавати своїм, українським відповідником. Це неправильно, адже ми маємо підвищувати мовну культуру громадян нашої держави за рахунок вживання власне українських слів. Проте нерідко слова іншомовного походження є в тексті необхідними й дуже влучними, адже яскравіше виражають те, що хоче донести автор. Подекуди запозичення вживають задля економії місця на сторінках видань. Отже, іншомовні запозичення – це невід’ємний пласт лексичного складу сучасної української мови, що й доводить проведене дослідження сучасних українських періодичних видань.

Матеріали зі сторінок видань зібрали Будько О. та Скрипник М.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Архипенко Л. М. Етапи і ступені адаптації іншомовних лексичних запозичень в українській мові (на матеріалі англіцизмів у пресі кінця ХХ– початку ХХІ століття) / Л. М. Архипенко – Х.: ХНЕУ,2008. – 167 с.

2. Вакуленко В. Ф. Запозичення з грецької і латинскої мов у мовній картині світу українців / В. Ф. Вакуленко – К., 2010 – 75 с.

3. Гаранін В. М. Не бійтеся заглядати у словник...[статті] / В. М. Гаранін: Астропринт, 2008 – 61 с.

4. Караман С. О. Сучасна українська літературна мова / С. О. Караман,
О. В. Караман, М. Я. Плющ. – К.: Літера ЛТД, 2011 – 560 с.

5. Крысин Л. П. Иноязычные слова в современном русском языке /
Л. П. Крысин. – М.: Наука,1968 – 207 с.

6. Мазуро Ж. Словарь лингвистических терминов / Ж. Марузо. – М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1960. – 436 с.

7. Нечволод Л. І. Сучасний словник іншомовних слів / Л. І. Нечволод. – Х.: Торсинг плюс, 2009. – 768 с.

8. Пономарів О. Д. Лексика грецького походження в українській мові /
О. Д. Пономарів. – К.: Вид.центр «Просвіта», 2005. – 127 с.

9. Розенталь Д. Э. Словарь-справочник лингвистических терминов /
Д. Э. Розенталь. – М.: Наука, 1976. – 375 с.

10. Розенцвейг В. Ю. Языковые контакты / В. Ю. Розенцвейг. – М.: Наука, 1972. – 178 с.

11. Серебренников Б. А. О взаимодействии языков // Вопросы языкознания. – М., 1955. – № 1. – С. 7–25.

12. Сімонок В. П Лексико-семантична рецепція іншомовної лексики в українській мовній картині світу / В. П. Сімонок. – Х.: Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого, 2002. – 478 с

13. Скачкова В. В. Немецкие лексические заимствования в современном украинском литературном языке / В. В. Скачкова. – Х.: Харьковский ун-т., 1990. – 16 с.

14. Ужченко В. Д. Актуальні питання розвитку української мови. Вступ. Лексикологія. Фразеологія: посіб. для магістрантів / В. Д. Ужченко. – Луганськ: Альма-матер, 2005. – 148 с.

15. Українська мова: енциклдопедія. – К.: Вид-во "Укр. енцикл."
ім. М. П. Бажана, 2004. – 824 с.

Завдання для самостійного виконання