Визначення та практичне використання

Прямий постріл - постріл, при якому траєкторія не піднімається над лінією прицілювання вище цілі на усьому своєму протязі.

Простір за укриттям, який кулею не вражається, від його гребеня до точки зустрічі, називається прикритим простором. Прикритий простір буде тим більше, чим більше висота укриття і чим настильніше траєкторія.

Частина прикритого простору, на якому ціль не може бути вражена при даній траєкторії, називається мертвим простором. Мертвий простір буде тим більше чим більше висота укриття, менше висота цілі і настильніше траєкторія. Іншу частину прикритого простору, на якому ціль може бути вражена складає простір, що вражається.

Знання величини прикритого і мертвого простору дозволяє правильно використовувати укриття для захисту від вогню супротивника, а також вживати заходів для зменшення мертвих просторів шляхом вибору вогневих позицій і обстрілу цілі зі зброї з більш навісною траєкторією.

4. Прийоми та правила стрільби зі стрілецької зброї.

Влучний, уміло організований вогонь усіх видів зброї механізованих підрозділів у сполученні з вогнем доданих і підтримуючих вогневих засобів є основою досягнення успіху в бою.

Способи і види ведення вогню повинні передбачати нанесення противнику найбільшої поразки в найкоротший час і з найменшою витратою боєприпасів. Організація такого вогню потребує від командирів мотострілкових підрозділів, всього особового складу свідомого розуміння і твердого знання прийомів та правил стрільби з усіх видів зброї.

Для конкретних видів стрілецької зброї прийоми та правила стрільби наводяться у відповідних настановах зі стрілецької справи.

Розглянемо основні прийоми та правила стрільби із автомата.

Прийоми стрільба із автомата, що наводяться в настанові стосуються підготовки до стрільби, здійснення стрільби і припинення стрільби.

Підготовка стрільби включає прийняття положення для стрільби і заряджання автомата.

Стрільба може вестися із різних положень і з будь якого місця, звідки видно ціль або ділянку місцевості, на якій очікується поява противника.

Під час ведення вогню з місця у пішому порядку автоматник приймає положення для стрільби стоячи, з коліна і лежачи в залежності від умов місцевості та вогню противника. Під час руху автоматник може вести вогонь на ходу і з короткої зупинки.

Під час пересування на БТР, БМП, автомобілі, танку автоматник для ведення вогню приймає зручне для нього положення, дотримуючись правил безпеки.

Для заряджання автомата потрібно: приєднати споряджений магазин; зняти автомат з запобіжника; відвести затворну раму назад і відпустити її; поставити автомат на запобіжник, якщо не передбачається негайного відкриття вогню.

Здійснення стрільби включає установку прицілу і цілика, перевідника на потрібний вид вогню, прикладку, прицілювання, спускання курка і утримання автомата під час стрільби.

Припинення стрільби буває тимчасовим (автомат встановлюється на запобіжник) і повним (автомат встановлюється на запобіжник і розряджається).

При розряджанні автомата необхідно:

від’єднати магазин;

зняти автомат з запобіжника;

повільно відвести затворну раму назад, вийняти патрон з патронника і відпустити затворну раму;

натиснути спусковий гачок; поставити автомат на запобіжник; підібрати вийнятий із патронника патрон;

вийняти патрони із магазина і приєднати його до автомата.

В настанові розглядаються прийоми при стрільбі з опори та укриття (з-за дерева, кута будівлі, із окопу або траншеї), на ходу (на вскидку, з притиснутим до боку прикладом), з лиж, під час пересування (на БМП, БТР, автомобілі), по повітряних цілях. При цьому даються пояснення щодо положення автоматника при відкритті вогню, утримання автомата, установлення автомата в бійницю БМП і т. п.

В правилах стрільби викладаються положення щодо:

спостереження за полем бою і цілевказання;

вибору цілі, прицілу, точки прицілювання;

вибору моменту відкриття вогню;

ведення вогню, спостереження за його результатами і коректування;

стрільби по нерухомих цілях і цілях, що з’являються, що рухаються та по повітряних цілях;

стрільби в горах, в умовах обмеженої видимості, радіоактивного, хімічного та біологічного зараження;

стрільби під час руху автоматника та з вертольоту.

Спостереження за полем бою ведеться з метою своєчасного виявлення розташування і дій противника. Крім того, у бою необхідно спостерігати за сигналами та знаками командира. Спостереження ведеться неозброєним оком у вказаному секторі обстрілу. При виявленні на полі бою цілі необхідно своєчасно доповісти командиру і правильно вказати її розташування. Цілі вказуються усною доповіддю або трасуючими кулями. Цілевказання трасуючими кулями здійснюється у напрямку цілі одною або двома короткими чергами.

Автоматник у бою веде вогонь, як правило, у складі відділення або взводу. Якщо йму ціль не вказана, то він вибирає її сам. У першу чергу необхідно вражати найбільш небезпечні і важливі цілі, наприклад обслуги кулеметів і гармат, командирів противника. Із двох рівних за важливістю цілей вибирають для обстрілу ближчу і найбільш уразливу.

5. Визначення відстані до цілі Міра вимірювання кутів – “тисячна”та її практичне значення.

При виборі прицілу автомата необхідно визначити відстань до цілі.

Відстань до цілі, як правило, визначається окомірно по відрізках місцевості, що добре відмітились у зоровій пам'яті або по ступені видимості й уявній величині цілей (предметів), а також шляхом сполучення обох способів.

При визначенні відстаней по відрізках місцевості необхідна яка-небудь звична відстань, що міцно запам'яталася в зоровій пам'яті, наприклад відрізок у 100, 200 чи 300 м, думкою відкладати від себе до предмета (цілі).

При визначенні відстаней по ступеню видимості й уявній величині цілей (предметів) необхідно порівняти видиму величину цілі з видимими розмірами, що запам'яталися в пам'яті, даної цілі на визначених віддалях.

При визначенні відстані окоміром необхідно враховувати наступне:

— видима величина одного й того ж самого відрізка місцевості з віддаленням його від автоматника (у перспективі) поступово скорочується;

— яри, лощини, річки, що перетинають напрямок на місцевий предмет чи ціль, зменшують відстань;

— малі предмети (кущі, камені, окремі фігури) здаються далі, ніж ті, що знаходяться на тій же відстані великі предмети (ліс, гора, колона військ);

— предмети яскравого кольору (білого, жовтогарячого) здаються ближче, чим предмети темного кольору (синього, чорного, коричневого);

— однокольоровий, одноманітний фон місцевості (луг, сніг, рілля) виділяє і як би наближає предмети, що знаходяться на ньому, якщо вони інакше пофарбовані, а різноманітний фон місцевості, навпаки, маскує і як би віддаляє предмети, що знаходяться на ньому;

— у похмурий день, у дощ, у сутінках, у тумані відстані здаються збільшеними, а у світлий, сонячний день, навпаки, — зменшеними;

— у гірській місцевості видимі предмети ніби наближаються.

У стрілецькій практиці для вимірювання кутів корис­туються не градусами, а поділками кутоміра — тисячни­ми. Тисячною називається центральний кут, що спира­ється на дугу, яка дорівнює 1/6000 довжини кола.

Якщо коло довільного радіуса розділити на 6000 рів­них частин і з'єднати радіусами кінці дуг із центром кола, матимемо 6000 рівних центральних кутів. Довжину дуги 1/ 6000 частини кола АВ можна знайти:

2π R / 6000 = 6,28 R / 6000 = R / 955 ≈ R / 1000, R = Д

Якщо предмет видно під кутом У, який спирається на дугу (хорду) В, то можна знайти скільки в ній вміщується „тисячних”

У = В / Д / 1000 = В × 1000 / Д, звідси Д × У = В ×1000,

або Д = В × 1000 / У,

де: Д — дальність до об'єкта, що розглядається; В — лінійні розміри об'єкта, що розгля­дається; У — кут, під яким даний об'єкт спостерігається за допомогою приладів (у тисячних).

Д = В×1000 / У - формула тисячної, по якій можна знайти дальність до цілі, знаючи лінійні розміри цілі і величину кута в „тисячних” який спирається на видимі розміри цілі.

У бойовій обстановці завжди можна визначити даль­ність до об'єкта, за яким спостерігають, і встановити не­обхідний приціл зброї, що дає змогу точніше уражати ціль противника на полі бою, витрачаючи найменшу кількість боєприпасів. Для цього потрібно встановити кутову величину і знати лінійні розміри об'єкта (цілі). Середня висота людини — 1,7 м, ширина — 0,5 м. Висота танка — 2,8 м, ширина — З м. Середня ширина бронетранспортера — 2,5 м.

Кутові величини цілей ви­мірюються у тисячних за допомо­гою сітки польового бінокля, кутомірного круга бусолі або іншого приладу за кутомірними шкалами а також підручними предметами (лінійки, олівця, коробки сірни­ків), а також пальців руки. Для цього треба знати їх зна­чення в тисячних. (величина однієї великої поділки на шкалі бінокля дорівнює 10 тисячним, малої — 5 ти­сячним, 1 мм лінійки дорівнює 2 тисячним, круглий олівець має діаметр 12 тисячних, пальці руки: вели­кий - 40, вказівний -30, мізинець – 20 тисячних. Предмет слід тримати на відстані 50 см від ока).

Визначати дальність до цілей можна за допомогою прицільного пристрою автомата. Мушка автомата на певній відстані перекриває певний відрізок; це — кри­юча величина мушки. Мушка автомата на відстані 150 м перекриває 50 см, на 300 м — 100 см, на 450 м — 150 см і т.д. Використовуючи значення криючої величини мушки, можна визначити відстань до цілей противни­ка, наприклад: мушка автомата в 2 рази більша за ши­рину фігури людини (0,5 м), отже, мушка перекриває 1 м. Відстань у даному випадку до людини становить 300 м.

Наприклад: кутова величина танка (висотою В = 2,8 м), за яким спостерігають, дорівнює 2 тисячним (У =0-02). Визначити відстань до тан­ка.

Д = В×1000 / У = 2,8 x 1000 / 2 =1400 м

Величина кута в тисячних записується через дефіс і читається роздільно спочатку сотні, потім десятки і одиниці. При відсутності сотень або десятків записується і читається нуль. Наприклад: 1705 тисячних записується 17-05 і читається сімнадцять нуль п’ять, 130 тисячних – 1-30 – один тридцять, 1 тисячна -0-01 – нуль нуль один.

Для переходу від тисячних до градусів і навпаки використовують співвідношення:

1 тисячна 0-01 =3́,6, (360˚/6000=360×60́́ /6000 = 3́,6);

100 тисячних 1-00 = 6˚, (3́,6×100=360́́ = 6˚);