Лекція 2. Травматизм та професійні захворювання в галузі

Сільське господарство –одна з головних складових народно-

господарського комплексу, на яку припадає 14% внутрішнього продукту держави. Стабільний розвиток сільського господарства визначає основу добробуту населення кожної країни. Не є

винятком і Україна. Процес реформування сільськогосподарсього сектора, який відбувається в Україні, дає певні результати. За 13 років пореформеного періоду (2000–2013 р.) середній річний

приріст сільськогосподарсього виробництва становить 6% [12]

.Успіх аграрних перетворень очевидний та незаперечний, але інтенсивне нарощування обсягів виробництва потребує нових підходів до питань прмислової безпеки в галузі. Аналіз

практичної діяльності органів управління та нагляду за охороною праці свідчить, що ефективність і своечасність профілактичних заходів і управлінських рішень стосовно безпечних умов праці значною мірою залежить від складу та обсягу інформації щодо об’єкту управління та рівня цих засобів і заходів.

Виробничий травматизм, професійні та професійно зумовлені захворювання наносять не лише соціальні, а й економічні збитки, тому виявлення причин виникнення і попередження їх є важливим і актуальним в сучасному виробництві. Особливо це стосується

сільського господарства, яке завжди посідало особливе місце серед інших галузей економіки країни щодо умов та безпеки праці. Складність і особливість цього виробництва полягає в

сезонності і польовому виконанні робіт в рослинництві, певна циклічність в тваринництві, експлуатація застарілих засобів механізації без належних засобів безпеки, в багатьох випадках недостатній рівень кваліфікації працівників –все це та інші обставини характеризують сільське господарство як галузь, де умови праці потребують належної уваги і подальшого поліпшення.

Планування профілактичних, організаційно-технічних та інших заходів з охорони праці має базуватися на системі даних про наявні небезпеки і ступінь ризику виникнення нещасних

випадків та професійних захворювань на виробництві. Таке прогнозування діяльності з охорони праці в сільськогосподарському підприємстві, яке закріплене в локальних

нормативних актах, має вирішальне значення для підвищення ефективності її роботи.

Наступним важливим принципом охорони праці в сільському господарстві є врахування особистісних якостей працівника

в процесі його взаємодії з живими організмами

(насамперед тваринами) при здійсненні трудової діяльності. Виробництво сільськогосподарської продукції являє собою складну систему, основою якої є тісний і нерозривний контакт працівника з об’єктами рослинного та тваринного світу.

Це висуває на перший план роль людського фактору в забезпеченні високого рівня охорони праці. Зауважимо, що людський фактор визначають як складну внутрішню програму людини, представлену консервативною базисною програмою і динамічною соціальною частиною, які є мірилом оцінки людиною всіх явищ природного світу. Це фільтр, через який кожна людина по-різному оцінює одне й те ж явище.

На етапах формування і налагодження роботи нещодавно створені сільгосппідприємства різних форм власності відвели охороні праці залишкові позиції. У переважній більшості таких господарств не має посади з охорони праці та відсутній

контроль за станом цієї роботи з боку керівних органів. Фактично, фермерські господарства та такі, щоне використовують найману працю, виведено за межі функціонального управління районних управлінь сільського господарства.

Реформування аграрного сектора економіки не лише суттєво вплинуло на структуру та виробничі відносини, а й ускладнило роботу з охорони праці, особливо за умов, коли роботодавець перебуває в одному регіоні, а саме виробництво –в іншому.

Аналіз травматизму показав, що найбільша кількість нещасних випадків пов’язана з

організаційними (64%), технічними (27%), психофізіологічними (9%) причинами.

Особливо важливо з’ясувати причини смертельних травм в галузях виробництва.

Наприклад, в агропромисловому комплексі основними причинами є:

невиконання вимог посадових інструкцій та інших нормативних актів з охорони праці –21,3%;

порушеннятрудової і виробничої дисципліни –19%;

порушення вимог безпеки під час експлуатації транспортних засобів, устаткування машин і механізмів –9%.

Разом з недостатньою технічною оснащенністю багатьох сільськогосподарських

господарств причиною травматизм

у є і низький рівень технології виконанння робіт, та

загальне відношення до охорони праці, як власників підприємств, так і безпосередніх виконавців.

Аналіз причин нещасних випадків свідчить, що роботодавці приділяють недостатню увагу питанням профілактики

виробничого травматизму. Так, із 225

травмованих за 9 місяців 2013 року, 56 осіб (25%), отримали травми внаслідок невиконання

вимог інструкцій з охорони праці, 40 (18%) внаслідок незадовільного технічного стану виробничих об’єктів, 14 (6,2%)

–внаслідок недоліків під час навчання безпечним прийомам

праці, 13 (6%)

–у результаті порушення трудової і виконавчої дисципліни [10].

Слід зауважити, що до цього часу не відбулось покращення фінансування

профілактичних заходів з охорони праці і зараз це здійснюєть

ся, як і раніше за залишковим

принципом. Тобто використовуються на охорону праці фінанси в господарстві, що

залишились після сплати внесків у Фонд соціального страхування.

Специфіка технологій виникнення виробничих небезпек і їх аналіз показує, що типовимидля тваринництва небезпечними факторами і умовами і просто небезпеками є:

рухомі машини, механізми та їх окремі деталі;

підвищена вологість, запиленість чи загазованість повітря робочої зони;

підвищена чи понижена температура повітря робочої зони; електричний струм небезпечних параметрів (електроприводи, освітлювальні установки, опромінювачі, водонагрівники тощо); біологічна небезпека: тварини,

мікроорганізми, гриби та продукти їх життєдіяльності;

термічна небезпека (нагрівники, гаряча вода, пара);

небезпека падіння на слизькій підлозі, східцях трапах;

наявність хімічних речовин (консерванти, вітаміни, миючі засоби, зооциди тощо);

вибухонебезпека (компресорні установки, органічний пил); пожежонебезпека;

нервово-психологічні перевантаження та інше.

При догляді за тваринами ряд небезпек походять безпосередньо від тварин

(травмування людей, можливість зараження інфекційними захворюваннями),

машин імеханізмів, електричної енергії, будівель тощо.

У тваринництві мають місце і професійні захворювання, спричине

ні різними мікроорганізмами, основним джерелом яких є хворі та заражені тварини.

До поширених захворювань належать бруцельоз, туберкульоз, туляремія, сальмонельоз, лептоспіроз, токсоплазмоз, орнітоз, ліптостеріоз, трихофітія та інші.

Основними травмами

у тваринництві є забиття, порізи, переломи кісток, опіки,

отруєння, ураження електричним струмом тощо.

Аналізом випадків травматизму встановлено, що при експлуатації машин для тваринництва і кормовиробництва відносно загальної кількості травм, які виникають щороку у тваринництві, на машини які агрегатуються з трактором, припадає 64% травм, при обслуговуванні стаціонарного обладнання –29%, самохідних машин для кормовиробництва –7%.

Аналіз травматизму при виробництві молока показує, що найбільше травм трапляється при роздаванні корму, доїнні, догляду за тваринами. Вивчення обставин травматизму доярок показали, що більше третини з них одержали травми безпосередньо у процесі доїння від ударів корів задніми кінцівками.

Значна кількість нещасних випадків відбувається при роботі машин для видалення гною з тваринницьких приміщень. На гноєтранспортерах може статися захват людей елементами похилого транспортера через відсутність огорож, а також травмування електричним струмом при доторканні до корпуса транспортера (за умови експлуатації живильного кабеля з пошкодженою ізоляцією на вході у клемну коробку двигуна).

Серед несприятливих факторів у промисловому птахівництві є біологічні шкідливості

(бактеріальні та пилові аерозолі, грибкова мікрофлора, пташиний послід), а також різні біоактивні речовини, переважно мікробіологічного синтезу (вакцини, вітаміни, антибіотики).

Це особливо характерно при групових методах обробки птиці препаратами: аерозольні

вакцинації та імунізації, уведення антибіотиків та інших лікувальних препаратів.

Захворюванність в птахівництві у два рази перевищує захворюваність працівників інших професій сільського господарства за відносними показниками. Наприклад, пташниці

хворіють у 2,5 рази частіше ніж доярки чи механізатори, і в 1,5 рази частіше ніж працівники ремонтних майстерень.

Птахівникам загрожує також небезпека ураження професійними захворюваннями, які можуть виникнути в результаті контакту з хворою птицею або інфекційним матеріалом (трупами

птиці, пташиним послідом, пухом, підстил

кою) такими як орнітоз, актиномікоз, аспергільоз тощо.

Зважаючи на досить серйозні небезпечні умови, персонал, що доглядає тварин,

повинен бути проінформований про засоби особистої гігієни, а також правила поводження з тваринами взагалі і заразнохворими тваринами особливо.

Безпека процесів, пов’язаних з виробництвом продукції тваринництва повинна відповідати вимогам державних стандартів, технологічних процесів.

До виконання робіт на машинах і обладнанні допускаються працівники, які пройшли навчання, склалиіспити кваліфікаційній комісії та одержали відповідне посвідчення, з ними

проведено вступний і первинний інструктажі з питань охорони праці, з пожежо-технічного мініму та які не мають медичних протипоказань.

Усі працівники згідно з чинним законодавством

України підлягають загальнообов’язковому соціальному страхуванню від нещасних випадків на виробництві та

професійних захворювань, які можуть спричинити втрату працездатності.

Безпека машин та обладнання забезпечується до стадії постачання на заводі–виробнику, при придбанні, експлуатації, проведенні ремонту та технічного обслуговування і

має бути орієнтованою суто на споживача.

Має бути обмежено використання машин і обладнання, що пов’язано з особливими ризиками для працівників, а ремонти та обслуговування цих машин і обладнання повинні проводити тільки спеціально підготовленні фахівці.

Робочі операції під час приготуванні кормів повинні відповідати технологічним картам, інструкціям з експлуатації кормоприготувальних машин. Завантаження кормів у машини повинно бути механізоване. Корми, які підлягають подрібненню, в подрібнювальну камеру повинні подаватися рівномірно.

Під час автоклавної обробки грубих кормів повинні виконуватися вимоги експлуатоційної документації до автоклавів. Їх встановлюють в окремому приміщенні з температурою повітря не нижчою 50С.

Керування операціями приготування комбікормів –подрібненням, сушінням, екструдуванням, тепловою та хімічною обробкою, дозуванням, змішуванням, гранулюванням (брикетуванням) тощо

–повинне бути дистанційним.

При хімічній обробці кормів безпека під час роботи з аміачною водою, рідким (безводним) аміаком та іншими хімічноактивними речовинами повинна відповідати вимогам чинного законодавства. Працівники, які працюють з рідким (безводним) аміаком, повинні

мати посвідчення на право ослуговування посудин, що працюють під тиском.

Під час зберігання, навантаження і транспортування кормів не можна допускати потрапляння в них сторонніх предметів, які мож

уть викликати поломку обладнання, створити аварійні та травмонебезпечні ситуації.

До роботи на мобільних кормороздавачах допускаються працівники, які мають посвідчення водія відповідного транспортного засобу.

На вагонетці роблять напис про допустиму вантаж

опідйомність. Не допускається її перевантаження. Забороняється експлуатація підвісної дороги зі зношеними підвісками,

кріпленнями, підіймачами, запірними пристроями кузова і підіймача, звареними котками, а також прогнутими рейками та розходженнями їх у місцях стиків.

Роздавати корми вручну із тракторного причепа, саней, возів можна тільки при остаточній їх зупинці.

Тваринницькі приміщення, ветиринарні об’єкти, кормоцехи, склади та інші виробничі приміщення, споруди не можна будувати на заболочених землях, на ділянках з високим стоянням

підгрунтових вод, на місцях колишніх гноєсховищ, шкіросировинних підприємств тощо.

Дороги, проїздні та пішохідні проходи на території ферм огороджують, щоб в них не могли впасти люди і тварини.

Люки повинні виступати над рівнем землі не менш як на 0,8 м

і бути постійно закриті кришками. Огородженню підлягають також пожежні водойми,силосні ями і траншеї, з яких вибирали силос.

Доїльні установки, годівниці для рідких кормів, обладнання для приготування вологих мішанок і первинної переробки тваринництва, обладнують пристроями механізованого або автоматизованого миття водою або мильними розчинами.

Монтаж та експлуатація електрообладнання повинні виконуватися згідно зі стандартами і з нормативно-правовими актами з охорони праці та експлуатаційної документації на нього.

Безпечність електорустановок повинна забезпечуватися: надійністю ізоляції;

безпечним розміщенням струмових частин; заземленням або зануленням струмових частин;

попереджувальною сигналізацією, блокуванням, знаками безпеки.

Виробничі, допоміжні і складські будівлі й приміщення потрібно обладнувати блискавкозахистом відповідно до інструкції з улаштування.

При нещасних випадках у першу чергу усувають небезпечний фактор (подача парихімічного розчину, зупинка механізмів, що рухаються тощо), надають потерпілому першу

(долікарську) допомогу і відправляють його в медичний заклад.

За можливості, зберігається до розслідування на робочому місці обстановка і стан обладнання такими, якими вони були

на момент випадку (якщо це не загрожує життю і здоров’ю оточуючих і не порушує безперервність технологічного процесу).

Аналіз стану охорони праці в галуззі тваринництва АПК дозволяє визначити пріоритетні напрямки працеохоронної роботи:

–ліквідувати одну з основних причин високого рівня виробничого травматизму і профзахворюванності

–недостатню навченість працівників з питань охорони праці через

неякісне (формальне) проведення інструктажів та інших видів навчань;

–покращити організацію робочих місць і безпечне виконання робіт,уникати порушення технологічної та трудової дисципліни, посилити відповідальність керівників виробництва і безпосередніх виконавців у питаннях дотримання вимог діючих нормативних

актів та інструкцій з охорони праці;

–притягати до адміністративної відповідальності керівників і посадових осіб у разі виявлення порушення норм охорони праці;

–забороняти експлуатацію обладнання, яке загрожує безпеці працівників;

–необхідно розширити співпрацю служб охорони праці різних рівнів з Держсільгоспінспекцією та працівниками соціального захисту, з питань профілактики виробничого травматизму та профзахворювань;

–усунути ризики, що властиві роботам з небезпечними або шкідливими для здоров’я

умовами праці, а у випадках, коли усунути, або достатньою мірою зменшити такі ризики ще неможливо, встановити для працівників, зайнятих на таких роботах, скорочену тривалість робочого часу, або додаткові оплачувані відпустки, забезпечити профілактичним

харчуванням;

–систематично аналізувати інформаційні дані, сформовані шляхомсистемного дослідження статистичних показників, що дають повне і глибоке уявлення про стан травматизму, обставини та причини його винекнення, найбільш травмонебезпечні професії

працівників, їх вік, стаж роботи, рівень профпідготовки та інші показники.

Практичне заняття 2. Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві.

З 1 січня 2012 року вступив в дію новий Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. В цьому Порядку є деякі зміни порівняно з попереднім.

Так, у п. 7 Порядку дається визначення нещасного випадку – це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися в процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок як МХ зафіксовано шкоду здоров'ю від одержаного поранення, травми, у тому числі внаслідок нанесення тілесних ушкоджень іншою особою через конфлікт з виробничих питань, що призвело до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше.

У п. 8. Порядку є вимоги до лікувальнопрофілактичного закладу на випадок, коли потерпілий самостійно звернувся в лікарню без направлення підприємства, але з посиланням на нещасний випадок на виробництві. Тоді лікарня повинна протягом доби засобами зв'язку повідомити про нещасний випадок на виробництві підприємство, де працює потерпілий, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та територіальне управління Держгірпромнагляд.

На жаль, до сьогодні такі екстренні повідомлення надходять з лікарні до Фонду через тиждень або два, коли вже неможливо встановити достовірні причини та обставини нещасного випадку, а може травму працівник отримав в побуті в позаробочий час.

У п. 11. Порядку йде мова про склад комісії з розслідування нещасного випадку. Окремим абзацом виділено права потерпілого чи уповноваженої ним особи, які мають право брати участь у засіданнях комісії, вносити пропозиції, подавати документи щодо нещасного випадку та одержувати від голови комісії інформацію про хід проведення розслідування. При цьому голова комісії зобов'язаний письмово проінформувати потерпілого або уповноважену особу, яка представляє інтереси потерпілого, про його права, і з початку роботи комісії запросити його до співпраці.

Такі вимоги, на мою думку, викликані тим, що упродовж останнього десятиріччя, коли утворився Фонд і взяв на себе від підприємств всі витрати по відшкодуванню шкоди травмованим чи хворим через професійне захворювання, підприємства не несли належної відповідальності за допущені нещасні випадки та їх об'єктивне розслідування.

Майже завжди комісія з розслідування в причинах вказує вину потерпілого і майже ніколи не вказує вину керівника робіт чи іншого посадовця підприємства, де працівник був травмований. Якщо вникнути в склад комісії, то всі вони, – голова комісії, представник профспілки, представник підприємства, представляють інтереси роботодавця, вони там працюють, отримують зарплату, а представник Фонду – страховий експерт може написати лише окрему думку, яка додається до акта, але при цьому зобов'язаний підписати акти форми Н5, Н1.

У п. 74 Порядку є нововведення щодо розслідування професійних захворювань, а саме: головний санітарний лікар міста, отримавши повідомлення форми П3 про професійне захворювання, протягом трьох днів створює комісію, яка протягом десяти днів проводить розслідування.

Є надія, що зміни в новому Порядку розслідування нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань з нового2012го року дадуть можливість потерпілому надійніше захищати свої права, зобов'яжуть роботодавця більш відповідально відноситися до кожного нещасного випадку, спонукають лікувальнопрофілактичний заклад своєчасно, протягом доби, повідомляти Фонд про звернення потерпілого в лікарню з посиланням на виробничу травму і централізувати під егідою головного санітарного лікаря міста (району) хід розслідування професійних захворювань.

Питання до самоконтролю:

1.Обставини, за яких проводиться розслі­дування. Встановлення зв’язку нещасного випадку з виробництвом.

2.Розслідування та облік нещасних випадків, хронічних професійних зах­ворювань і отруєнь на виробництві.

3.Спеціальне розслідування нещасних випад­ків. Розслідування професійних захворювань. Організація розслідування, склад комісій з розслідування, основні документи.

4.Розслідування та облік аварій. Розслідування та облік нещасних випадків невиробничого характеру.

5.Звітність та інформація про нещасні випадки, аналіз їх причин.

6. Основні причини виробничих травм і професійних захворювань робітників тварин­ництва та м’ясної промисловості.

7.Основні технічні та організаційні заходи щодо профілактики травматизму та професійної захворюваності в галузі.

Тема5. «Загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання на виробництві.»

Самостійна робота 2. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання на виробництві.