Структура, основні функції і завдання управління охороною праці в медичній галузі

Положення Закону України "Про охорону праці", нормативні акти чинного законодавства України з питань охорони праці в повному обсязі регулюють ці питання в закладах охорони здоров'я. На їх підставі розроблені та затверджені МОЗ України нормативні документи з питань охорони праці для медичної галузі: з техніки безпеки і виробничої санітарії; про працю жінок та молоді; про спецодяг, санітарно-гігієнічний одяг та спеціальне мило; про відшкодування збитків працівникам у зв'язку з нанесеною шкодою їх здоров'ю; з нагляду та контролю за дотриманням законодавства про охорону праці.

Розроблені і діють: правила забудови, експлуатації і техніки безпеки фізіотерапевтичних кабінетів (відділень); правила забудови, експлуатації інфекційних закладів та охорона праці їх персоналу та ін. Дотримання цих правил є обов'язковим при проєктуванні, будівництві, експлуатації тих чи інших відділень або лікарень.

У 2001 р. набули чинності вітчизняні будівельні норми "Заклади охорони здоров'я" ДБН В.2.2.-10-2001. Вимоги цих норм є обов'язковими.

Система управління охороною праці вмедицині має відповідну державну структуру і характеризується певними особливостями.

МОЗ України, як і ін. міністерства:

- проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці;

- розробляють і реалізують комплексні заходи щодо поліпшення гігієнічних умов праці та дотримання її безпеки, гігієни праці і виробничого середовища в галузі загалом;

- здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств (установ) у галузі охорони праці;

- укладають з галузевою профспілковою організацією медичних працівників угоди з питань поліпшення умов і безпеки праці;

- фінансують опрацювання і перегляд нормативних актів з охорони праці;

- організовують навчання та перевірку знань норм і правил з охорони праці керівниками, працівниками та спеціалістами галузі;

- здійснюють внутрішньовідомчий контроль за станом охорони праці;

- створюють з метою координації та вдосконалення діяльності з охорони праці управління (відділи служби) охорони праці на місцях.

Більшість викладених положень поширюються і на управління охорони здоров'я обласних державних адміністрацій та їх відповідні відділи з охорони праці (відділи з технічного нагляду та охорони праці).

Адміністративний контроль з охорони праці в лікувально-профілактичному закладі (ЛПЗ) діє за схемою:

Медичні огляди працівників

Визначальне місце в системі заходів, спрямованих на запобігання виник­ненню професійних захворювань та охорону здоров'я працівників у цілому, у структурі лікувально-профілактичних заходів належить проведенню медич­них оглядів працівників. Метою цих оглядів є своєчасне виявлення захворю­вань або відхилень у стані здоров'я, що загрожують працівникові та його ото­ченню у конкретних умовах здійснення професійної діяльності. За своїм ха­рактером розрізняють запобіжні (попередні) і періодичні медичні огляди.

Запобіжні (попередні) медичні огляди проводять під час прийняття на роботу для встановлення фізичної, психофізіологічної та психологічної придатності осіб до роботи за конкретно обраними професією, спеціальністю або посадою. Періодичні медичні огляди проводять протягом часу виконання працівником трудовихобов'язків; вони забезпечують динамічне спостерігання за станом здоров'я працівників, виявлення ранніх ознак шкідливого впливу виробничих умов на організм, а також захворювань, наявність яких унеможливлює продовження роботи за певним фахом; запобігають виникненню нещасних випадків, поширенню інфекційних і паразитарних захворювань тощо.

Роботодавцю для проведення обов'язкових медичних оглядів працівників потрібно ознайомитися з такими документами, як:

— Кодекс законів України про працю (КЗпП), який затверджується Законом України № 322-УІІІ від 10 грудня 1971 р., зі змінами та доповненнями;

— Кодекс України про адміністративні правопорушення (КпАП) № 8073-Х від 7 грудня 1984 р., зі змінами та доповненнями.

— Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» № 4004-ХП від 24 лютого 1994 р., зі змінами та доповненнями;

— Закон України «Про захист населення від інфекційних захворювань» № 1645-III від 6 квітня 2000 р., зі змінами та доповненнями;

— Закон України «Про охорону праці» № 2694-ХІІ від 14 жовтня 1992 р., зі змінами та доповненнями;

— Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Переліку професій, виробництв і організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, Порядку проведення цих оглядів та видачі особових медичних книжок» № 559 від 23 травня 2001 р., зі змінами та доповненнями;

— Наказ Міністерства охорони здоров'я України «Щодо організації проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення й може привести до поширення інфекційних хвороб» № 280 від 23 липня 2002 р.

— «Перелік робіт, де є необхідність професійного добору», затверджений Наказом Міністерства охорони здоров'я України,Державного комітету України з нагляду за охороною праці № 263/121 від 23 вересня 1994 р.

— Наказ МОЗ України № 107 від 14 лютого 2012 р. зі змінами до Наказ МОЗ України «Про затвердження Порядку проведення медичних огляді працівників певних категорій» № 246 від 21 травня 2007 р.

— Наказ Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу № 528 від 27 грудня 2001 р.

Для проходження медичних оглядів працівникам потрібно за свій рахунок придбати особові медичні книжки (ОМК), їх видачу чи реалізацію можуть здійснювати:

— організації, уповноважені реалізовувати бланки суворої звітності;

— заклади та установи охорони здоров'я, що проводитимуть обов'язкові медичні огляди.

Далі ОМК зберігається в роботодавця. Вона може видаватися працівникові тільки для проходження медичного огляду, після чого підлягає поверненню роботодавцю. В окремих випадках, коли зберігання ОМК у роботодавця є недоцільним або неможливим, допускається її зберігання у працівника.

У разі звільнення працівника ОМК видається йому під розписку.

Крім того, роботодавець має забезпечити ведення журналу реєстрації ОМІ де зазначають номер, серію, дату видачі книжки, прізвище, ім'я, по батькові власника.

Після того як медичний огляд буде пройдено, комісія оформляє свої висновки про стан здоров'я працівника. Так, результати медичного огляду заносяться до Картки працівника (форма 246), що підлягає попередньому (періодичним) медичному огляду, та до Медичної картки амбулаторного хворого (форма 025/о). У Картці працівника зазначають скарги працівника на стан здорові анамнез, результати медичного огляду, лабораторних, функціональних та інших досліджень, діагноз, висновок про професійну придатність працівника.

Наявна в Картці інформація є конфіденційною, тому передбачено, що вона має зберігатися у штатного медпрацівника чи у відділі кадрів.

На підставі Картки працівника комісія видає працівникові медичну довідку про проходження попереднього (періодичних) медичного огляду.

У разі зміни місця роботи Картка працівника видається йому під розпис для пред'явлення на новому місці роботи (передбачено, що кожна сторінка Картки має засвідчуватися печаткою відділу кадрів, але у випадку з підпр’ємцем це може бути його печатка чи просто підпис, за відсутності печатки Копія Картки працівника зберігаєтьсяв роботодавця (за основним місцем р боти) протягом 15 років після звільнення працівника.

Крім того, роботодавцеві протягом місяця після закінчення медичної огляду комісія передає Заключний акт.

Результати медичного огляду може бути оскаржено роботодавцем або громадянином у лікувально-профілактичному закладі вищого рівня чи в судовому порядку.

Як адміністрація (роботодавець), так і лікувально-профілактичні заклад та працівники мають певні права й обов'язки, пов'язані з проведенням медичних оглядів. Так, роботодавець зобов'язаний зберегти за працівником на час проходження медичного огляду місце роботи (посаду) і середній заробіток. Ад­міністрація (роботодавець) несе безпосередню відповідальність за здійснення контролю за проведенням медичних оглядів.

Працівник має право одержувати інформацію про шкідливі та небезпечні виробничі фактори на робочих місцях і можливі наслідки їх впливу на здоров'я у процесі виконання професійної діяльності на підприємстві, про стан здоров'я на підставі висновків комісії, яка здійснює медичний огляд, тощо.

Лікувально-профілактичний заклад несе відповідальність за якість проведення медичних оглядів, достовірність медичних висновків, об'єктивність оцінення стану здоров'я, відповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника, повноту обліку осіб, які підлягають диспансерному спостеріганню, своєчасне виявлення професійних захворювань та отруєнь тощо.

Якщо роботодавець допускає до виконання обов'язків працівника, який обслуговує населення, без профогляду, результати якого вказані в ОМК, то він порушує санітарне законодавство, як і його працівник. Це порушення карається штрафом, який стягується як з найманого робітника, так і з роботодавця. У деяких випадках правопорушення підпадають під адміністративні і розглядаються представниками органів, установ та закладів державних установ лабораторних центрів Державної санітарно-епідеміологічної служби України, головними управліннями Державної санітарно-епідеміологічної служби України (ст. 236 КпАП).

З 13 по 20 листопада 2012 р. у МОЗ України тривала низка щоденних узгоджувальних нарад з головами обласних державних санітарно- епідеміологічних служб України з питань реорганізації санітарно-епідеміологічних служб, зокрема щодо стану виконання Наказу МОЗ України «Про ліквідацію бюджетних закладів і організацій, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я» № 176-0 від 21 вересня 2012 р. У 2013 р. створені заклади — головні управління Державної санітарно-епідеміологічної служби України та державні установи (обласні, районні), лабораторні центри Державної санітарно-епідеміологічної служби України.