Студопедия.Орг Главная | Случайная страница | Контакты | Мы поможем в написании вашей работы!  
 

Ст.18. Працівники під час прийняття на роботу і в процесі здійснення трудової діяльності повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж та навчання з питань охорони праці



Посадові особи під час прийняття на роботу та періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок.

Порядок проведення навчання та перевірки знань визначається типовим положенням, що затверджується уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Не допускаються до роботи працівники, утому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

Статтею 19 передбачено, що фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем, а витрати на загальнодержавні, галузеві та регіональні програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища реалізується за рахунок державних та місцевих бюджетів. Так, для підприємств незалежно від форм власності або фізичних осіб, витрати на охорону праці становлять неменше 0,5% суми реалізованої продукції. На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевому бюджеті й становлять не менше 0,2% фонду оплати праці.

Ст.20 висвітлює питання щодо регулювання питань охорони праці у колективному дговорі (угоді), за яким сторони зобовязані забезпечити соціальні гарантії.

Ст.22 розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій передбачає, що роботодавці мають організувати розслідування та облік таких відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням із всеукраїнським обєднанням профспілок, та за підсумками розслідування повинні скласти акт згідно зі встановленою формою.

У разі відмови роботодавця скласти акт або незгоди потерпілого з його змістом питання вирішується посадовою особою органу Державного комітету України з нагляду за охороною праці, рішення якої обовязковим для роботодавця.

Рішення посадової особи вище названого органу може бути оскаржене у судовому порядку.

Ст.23 про обовязковість звітності про стан охорони праці. Роботодавець зобовязаний інформувати працівників або осіб, уповноважених на здійснення громадського контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів з охорони праці, та Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань про стан охорони праці, причини аварій, нещасних випадків і професійних захворювань, а також про заходи, яких вжито для їх усунення.

З метою обєднання зусиль для поліпшення умов праці у ст.24 передбачено створення добровільних обєднань громадян, працівників і спеціалістів з охорони праці.

У розд. ІV "Стимулювання охорони праці" визначено низку питань стосовно економічного стимулювання охорони праці:

- до працівників можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці;

- роботодавець зобов’язаний відшкодовувати збитки, завдані внаслідок порушення вимог з охорони праці, іншим юридичним та фізичним особам, а також державі;

- роботодавець відшкодовує витрати на проведення робіт з рятування потерпілих під час аварії та ліквідації наслідків, нещасного випадку або професійного захворювання, на складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці осіб, які проходять обстеження на наявність професійного захворювання.

Розд. V "Нормативно-правові акти з охорони праці". Нормативно-правові акти – це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та ін. документи, обов’язкові для виконання. Санітарні правила та норми затверджуються уповноваженим органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Нормативно-правові акти з охорони праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше одного разу на 10 років.

Стандарти, технічні умови та ін документи на засоби праці і технологічні процеси мають включати у свою структуру вимоги щодо охорони праці і погоджуватися з органами Державного комітету з нагляду за охороною праці.

У розд. VI "Державне управління охороною праці" передбачено, що до числа головних органів управління охороною праці слід відносити (ст..31):

- Кабінет Міністрів України;

- уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

- міністерства та ін. центральні органи виконавчої влади;

- місцеві державні адміністрації;

- органи місцевого самоврядування.

Розд. VII "Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці" визначає структуру і особливості діючих органів, до сфери яких входить здійснення нагляду за створенням безпечних та нешкідливих умов праці.

Державний нагляд за дотриманням законів та ін. нормативних актів про охорону праці здійснюють:

- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

- спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;

- спеціально уповноважений орган з питань пожежної безпеки;

- спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.

Діяльність цих органів регулюється законами (див. на початку лекції).

У ст..39, 40 викладено права та встановлено відповідальність посадових осіб з нагляду за охороною праці. Мають право:

- безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства та здійснювати у присутності роботодавця або його представника перевірку дотримання законодавства;

- одержувати від роботодавця письмові або усні пояснення, звіти тощо;

- видавати обов’язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень у галузі охорони праці;

- забороняти, зупиняти, припиняти або обмежувати експлуатацію підприємств;

- притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства про охорону праці;

- передавати матеріали органам прокуратури.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють профспілки (ст. 41 і 42).

Профспілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, ін. засобами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров'ю працівників вони мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях на період, необхідний для усунення такої загрози.

Профспілки мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві.

У разі відсутності профспілки на підприємстві громадський контроль про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.

У розділі VIII "Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці" визначено низку адміністративних та ін. заходів до юридичних або фізичних осіб, винних у порушенні нормативно-правових актів про охорону та безпеку праці: штрафні санкції, дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальності.





Дата публикования: 2015-01-15; Прочитано: 595 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!



studopedia.org - Студопедия.Орг - 2014-2024 год. Студопедия не является автором материалов, которые размещены. Но предоставляет возможность бесплатного использования (0.008 с)...