Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні

***

1. Проголосити – означає офіційно виголосити, прилюдно (публічно) довести до загального відома відповідну інформацію, рішення тощо. У коментованій статті йдеться про порядок офіційного виголошення суддею (судом) й доведення до відома всіх присутніх у судовій залі ухвалених (постановлених) ним (у нарадчій кімнаті чи без виходу до нарадчої кімнати) судових рішень.

2. Проголошення судового рішення – обов’язкова дія суду. Навіть якщо судовий розгляд відбувся у закритому судовому засіданні (див. коментар до ч. 7 ст. 27 КПК),судове рішення проголошується прилюдно з пропуском інформації, для дослідження якої проводилося закрите судове засідання та яка на момент проголошення судового рішення підлягає подальшому захисту від розголошення. Також в обмеженому обсязі правило обов’язковості проголошення судового рішення поширюється на ухвали, що постановляються в порядку, передбаченому ч. 9 ст. 352 та ч. 2 ст. 353 КПК (забезпечення безпеки свідка, потерпілого, які підлягають допиту).

3. Судове рішення проголошується негайно після виходу суду з нарадчої кімнати, де це рішення було ухвалене (постановлене).Ухвали, постановлені в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, також оголошуються негайно після їх постановлення.

4. Проголошенню вироку закон надає певну урочистість, адже він ухвалюється іменем України (ч. 1 ст. 371 КПК). Цей фактор, а також прямий припис ч. 1 ст. 329 КПК зумовлює, щоб усі присутні в залі засідання заслуховували вирок суду стоячи. Відхилення від цих правил допускається з дозволу головуючого в судовому засіданні (наприклад, за відповідного дозволу особи, яким через поганий стан здоров’я важко стояти, можуть заслуховувати вирок сидячи).

5. Судове рішення, за загальним правилом, проголошується головуючим. Під час проголошення дуже великого за обсягом судового рішення і зачитування якого потребує декількох годин, у судовій практиці допускається проголошення його по черзі головуючим і суддями. Це слушно, але обов’язково необхідно, щоб текст судового рішення проголо­шувався чітко і в темпі, який можуть сприйняти як учасники судового провадження, так присутні в залі засідання суду. Крім цього, дозволяється робити невеликі перерви для відпочинку учасників провадження і суддів. У цей час судді можуть піти до нарадчої кімнати.

6. Проголошення вироку полягає у зачитуванні його повного тексту. Не можна проголосити лише окремі його частини ( наприклад,резолютивну частину) або не проголошувати якісь обставини тощо. Це правило не поширюється на складання і проголошення судового рішення у формі ухвали (ч. 2 коментованої статті).

7. Присутність обвинуваченого під час проголошення вироку або судового рішення, яким закінчено провадження в суді, обов’язкова, за винятком випадків розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні (ст. 382 КПК). У разі видалення обвинуваченого на весь час судового розгляду за порушення порядку судового засідання, судове рішення, яким закінчено провадження в суді, негайно оголошується обвинуваченому після його ухвалення (див. ч. 1 ст. 330 КПК). Такого ж порядку проголошення судових рішень суд дотримується і у випадку, коли на час проголошення рішення обвинувачений не може бути присутнім у залі засідання суду в зв’язку з хворобою. Якщо обвинувачений відмовився бути присутнім на проголо­шенні судового рішення, то воно проголошується без нього. Про це зазначають у журналі судового засідання.

8. Закон передбачає, якщо обвинувачений не володіє державною мовою, то після проголошення вироку перекладач роз’яснює йому зміст резолютивної частини судового рішення. Копія вироку рідною мовою обвинуваченого або іншою мовою, якою він володіє, у перекладі, що засвідчений перекладачем, вручається обвинуваченому. Отже, під час проголошення вироку в та­кому випадку присутність перекладача є обов’язковою. Суд не повинен проголошувати вирок у його відсутності.

9. Після проголошення судового рішення головуючий у судовому засіданні роз’яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. Якщо ж комусь з учасників судового провадження судове рішення є незрозумілим, він має право звернутись до суду з заявою про роз’яснення йому судового рішення. Порядок і форма цього роз’яснення закріплені в ст. 380 КПК.

Стосовно проголошеного вироку головуючий роз’яснює обвинуваченому, захиснику, його законному представнику, потерпілому, його представнику право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Крім цього обвинуваченому, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, роз’яснюється право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції. Якщо обвинуваченого вироком звільнено від відбування покарання з випробуванням, головуючий роз’яснює йому правові наслідки порушення ним випробувального строку.

Після проголошення виправдувального вироку головуючий роз’яснює виправданому порядок відновлення його порушених прав (див. коментар до ст. 130 КПК).

10. З моменту проголошення вироку починається строк, встановлений для апеляційного оскарження. Саме тому, копія вироку має бути вручена негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження також мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, не пізніше наступного дня після ухвалення також надсилається копія судового рішення.