Державна підтримка сільського господарства

Економічна теорія володіє аргументами щодо підтримки дер­жавою сільськогосподарських виробників. Один із них: особ­ливість еластичності попиту на сільськогосподарську продук­цію. Доведено, що цей попит нееластичний, коефіцієнт елас­тичності становить приблизно 0,25, що означає: щоб продати сільськогосподарської продукції більше ніж на 10%, слід зни­зити ціни на неї на 40%. Таке співвідношення між обсягами реалізації і ціною лежить в основі такого судження: фермерові (сільгоспвиробнику) невигідно нарощувати виробництво своєї продукції, тому що реалізація більшого обсягу продукції буде приносити йому менший доход. (Зниження ціни при нееластичному попиті веде до зниження доходу фермера). Однак суспіль­ство, носієм інтересів якого є держава, потребує збільшення об­сягів виробництва сільськогосподарської продукції. Таким чи­ном, щоб зацікавити фермера виробляти продукцію у більшому обсязі, держава змушена покривати його збитки від цього, тобто надавати йому дотацію.

Тому існує об'єктивна потреба у підтримці державою сільськогосподарських виробників. Форми такої підтримки різні. Серед них можна виділити: а) встановлення граничних цін (нижньої межі) на окремі види сільськогосподарської про­дукції. Це — так звана політика "підлоги - ціни"; б) виділення коштів із бюджету безпосередньо для сільгоспвиробників; в) надання пільгових кредитів фермерам; г) списання (реструк­туризація) їхніх боргів; д) безоплатне наукове обслуговування сільськогосподарських виробництв (дослідницька робота щодо створення високоврожайних культур та високопродуктивних порід худоби) тощо.

Державна підтримка сільського господарства існує в усіх краї­нах, незалежно від їх соціально-економічного розвитку, загаль­ного стану економіки взагалі, в тому числі аграрного сектору.