Ціноутворення в АПК

Центральною проблемою ціноутворення в АПК є пробле­ма ціни землі. У суспільстві, де панує приватна власність на зем­лю, остання стає об'єктом купівлі—продажу. Земля купується як для виробництва сільськогосподарських продуктів, так і для видобутку корисних копалин, для забудови, спорудження транспортних магістралей, аеропортів, спортивних споруд і т.д.

Як же визначається ціна землі, коли вона не має вартості, тобто не є результатом людської праці? Ціна на землю спираєть­ся не на вартість, а на доход, який приносить власнику її вико­ристання, тобто ренту. Отже, ціна землі - це капіталізована земельна рента. Це сума грошей, яка, якщо її покласти в банк, принесе своєму власнику доход у вигляді відсотка, що дорівнює земельній ренті, яку приносить така земельна ділянка. Вона пря­мо пропорційна розміру ренти й обернено пропорційна банківсь­кому відсотку:

З розвитком суспільства ціна на землю має тенденцію до зростання. Чинниками, що зумовлюють цю тенденцію, є:

а) зростання пропозиції позикових коштів;

б) зростання земельної ренти;

в) зростання попиту на ділянки для несільськогосподарського призначення (для забудови);

г) зростання попиту на ділянки у районах, де знайдені корисні
копалини, і т.д.

Другою проблемою у ціноутворенні в АПК є проблема па­ритету (співвідношення) цін на продукцію сільського господар­ів пін та цін на засоби виробництва (трактори, комбайни, мінеральні добрива тощо), які виробляються для сільського господарства. Найсприятливішим є такий паритет, за якого сільгоспвиробник на одну і ту саму кількість своєї продукції може придбати одну і ту ж кількість засобів виробництва. Якщо сьогодні трактор "коштує" 10 т пшениці, то потрібно, щоб він коштував стільки ж і завтра, після 5 років, після 10 років і т. д. 11 а жаль, практика свідчить про постійне порушення цього па­ритету в бік подорожчання засобів виробництва: завтра вже по­трібно за трактор "заплатити" 12 т пшениці, післязавтра— 15 т, а через певний час — 20 т (тобто у два рази більше). Таке співвідношення цін є виявом механізму нееквівалентного об­міну між основними сферами АПК — виробниками сільгосппродукції і виробниками засобів виробництва для них.

У зв'язку з цим з'являється проблема науково обґрунтованої ціни на продукцію сільського господарства. Вважається, що та­кою може бути лише біржова ціна, тобто ціна, за якою сільськогосподарська продукція продається та купується на агропромбіржі.