Виробничі відносини, їх суть, система і структура

Сукупність економічних виробничих відносин у широко­му розумінні представлена соціально-економічними, т ехніко- економічними та організаційно-економічними відносинами.

Соціально-економічні — це відносини з приводу різних форм власності, розподілу доходів і багатства в цілому, відтво­рення суспільного виробництва. Вони зумовлюють систему зв'язків «людина — людина» в процесі суспільного відтворення.

Соціально-економічні відносини вказують нате, хто реаль­но володіє засобами виробництва та фінансами, привласнює їх, тобто в чиїх інтересах відбувається розподіл вироблених про­дуктів та послуг, і, нарешті, як і скільки робітник працює на себе та на інших членів суспільства.

Техніко-економічні - це відносини спеціалізації, кооперу­вання, комбінування виробництва, рівня концентрації його та інших предметів і явищ, зумовлених розподілом праці.

Техніко-економічні відносини включають також відноси­ни обміну результатами діяльності між людьми.

Конкретні організаційно-економічні відносини відображені в господарських системах окремих галузей суспільного вироб­ництва — економіка промисловості, сільського господарства, торгівлі, охорони здоров'я тощо. їхню специфіку вивчають кон­кретні економічні науки. До загальних організаційно-економіч­них відносин належать форми і методи господарювання, харак­терні для всіх галузей економіки. Серед останніх сьогодні виді­ляють, по-перше, ринкову систему, у центрі якої - товарно-грошові відносини; по-друге, підприємництво, засноване на ефективному веденні господарства. Це і відносини в сфері грошового обігу, ціно­утворення, фінансів, кредиту, маркетингу, менеджменту, біржової справи тощо.

Економічні (виробничі) відносини відповідають певній формі власності на засоби виробництва, що склалася історич­но, та діалектично взаємодіють із продуктивними силами як чинниками виробництва, його ресурсами.

У теоретичній економіці виділяють виробничі та економічні відносини. Під економічними розуміють ширше поняття, по­в'язане з відносинами не лише в процесі виробництва, а й у розподілі, обміні та споживанні. На перший план у характери­стиці економічних відносин ставлять відносини в процесі об­міну. Тому такі відносини описують категоріями товар, гроші, ціна, вартість, фінанси, бюджет тощо. Під власне виробничи­ми відносинами розглядають відносини в сфері виробництва, тобто ті, що описують такими категоріями, як розподіл праці, спеціалізація, кооперування, оплата праці, продуктивність праці тощо.

Однак слід зауважити: переважає думка про тотожність ви­робничих та економічних відносин.

Існують різні погляди щодо співвідношення виробничих (економічних) відносин та відносин власності. Згідно з однією думкою - економічні відносини зводяться до відносин власності, згідно з іншою — відносини власності є основною, системосполучною ланкою економічних відносин. Тобто виробничі (еко­номічні) відносини — ширше поняття, ніж відносини власності. Зв'язок між ними можна умовно показати на мал. 3.2.

Мал. 3.2. Місце власності в системі економічних відносин

Відносини власності "роблять" відносини у виробництві, розподілі, обміні і споживанні єдиним цілим, тобто системою.

Отже, виробничі відносини — це суспільна форма розвитку продуктивних сил у процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних і духовних благ. Основою виробни­чих відносин є відносини власності.