Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь

Облік якості земель відображає відомості, які характеризують земельні угіддя за природними властивостями та набутими властивостями, що впливають на їх родючість, а також за ступенем забруднення ґрунтів.

Земельно-облікові роботи як складова частина земельного кадастру ви­конують свою особливу і надзвичайно важливу місію, що полягає в ураху­ванні землі як просторового базису і його окремих частин через площу. Якщо, наприклад, земельно-реєструвальні роботи включають до своєї сфери лише ті земельні ділянки, що мають правові ознаки власності або користування, то земельно-облікові роботи, спираючись на правовий ста­тус земель,поглиблюють їх вивчення, враховуючи значно ширше коло ознак, усю різноманітність земельних структур, усі їх чисельні елементи та одиниці.

Важливо відзначити, що на вході до системи обліку кожна земельна одиниця є нічим не примітною земельною площею, але будучи урахова­ною і визначеною, вона автоматично потрапляє до складу земельного банку даних, посідаючи там своє належне місце у відповідності до розмірів призначення і набуваючи, таким чином, нової якості.

Завдяки земельному облікові держава має можливість визначити кіль­кісно склад свого земельного фонду за правовими, якісними, господарсь­кими та іншими ознаками, незалежно від категорії чи призначення, окре­мо чи сукупно, в межах будь-якого територіального утворення або по країні в цілому. Дані про стан земельного фонду, цього найважливішого стратегічного ресурсу, дозволяють державі будувати свою нинішню політику у сфері земельних відносин і прогнозувати майбутню.

Земельно-облікові роботи складаються з двох етапів: кількісного облі­ку земель і обліку земель за якістю.

Кількісний облік продовжує розпоча­те реєструвальними роботами кадастрове висвітлення земель, в основно­му торкаючись їх як просторового базису суспільства.

Що стосується об­ліку земель за якістю, то його завдання полягає в урахуванні земель та їх грунтів переважно за природними ознаками і властивостями.

Облік земель слід розглядати, як державний захід щодо накопичення, систематизації й аналізу всебічних відомостей про кількість, розміщення, господарське використання земельних ресурсів та їх природний стан.

Земля є загальною умовою процесу будь-якого виробництва, забезпечує умови проживання людей і виступає територіальним базисом розміщення природних ресурсів, тому обліку підлягають усі землі в межах території України. Облік ведеться з необхідною повнотою і детальністю залежно від певних груп ознак земель.

Основне завдання обліку кількості земель полягає в тому, щоб дати характеристику кожній земельній ділянці, землеволодінню і землекористуванню щодо їх розмірів, складу угідь, їх підвидів відповідно до прийнятої класифікації.

Земельно-облікові роботи, вивчаючи землі, дають про них у заверше­ному вигляді тільки кількісну характеристику. Природний та господарсь­кий стан цих земель висвітлюється ними лише у першому наближенні. Завдання повного вивчення природного та господарського стану земель виконується земельно-оцінювальними роботами.

Земельно-облікові роботи вимагають детального, наполегливого і ціле­спрямованого вивчення земельного фонду в усіх його структурних підроз­ділах за всіма одиницями і елементами і, незважаючи на строкатість і розміри одиниць обліку, виключно уважно враховувати окремо кожну із них в документах обліку. Цю особливість земельно-облікових робіт в сучас­них умовах обов'язково слід пов'язувати з комп'ютеризацією облікового процесу як єдиного засобу надання кадастровій інформації конкурентноспроможного характеру.

Для того, щоб мати найбільш вірогідні дані про стан своїх земель у різ­них регіонах, держава застосовує єдину методику обліку, визначаючи:

- зміст земельно-облікової інформації та форму необхідної документації;

- строки подання інформації та відповідальні за її представлення державні структури;

- контролюючі заходи за веденням обліку.

Важливе завдання полягає в забезпеченні актуальності земельно-облікової інформації, воно вимагає будувати процес обліку земель на за­садах невпинності і систематичності, бо тільки у такий спосіб може бути своєчасно врахованою динаміка змін земельної поверхні, наслідки нев­пинного моніторингу земель.

Земельно-обліковою одиницею є земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правилами, яка має ідентифікаційний (кадастровий) номер.(ст.79 ЗКУ)

Порядок ведення обліку земель визначається Положенням про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженим Урядом України.

Облік земель ведеться за окремими земельними ділянками, власниками землі і землекористувачами, у тому числі орендарями.

При обліку земель виділяють землі населених пунктів, які є просторовим операційним базисом для житлового, адмі­ністративного, культурно-побутового та виробничого будів­ництва в містах, селищах міського типу і сільських населених пунктах з густою забудовою дрібними ділянками, та землі поза ними. Це переважно землі сільськогосподарського призначення, лісового фонду, які виступають головним засобом виробництва відповідно в сільському й лісовому господарстві та інші.

Кожна земельна ділянка характеризується відповідною сукупністю земельних угідь за категоріями земель, в основі яких лежить її цільове призначення. При цьому слід мати на увазі, що цільове призначення земельної ділянки може уточнюватися або змінюватися обмеженнями прав на неї, внаслідок чого може змінюватися склад земельних угідь.

Обліком передбачена кількісна характеристика земель, що перебувають у власності, зокрема в державній, приватній і комунальній, а також земель, які перебувають в оренді. Виділяється також інформація про землі, що оподатковуються і не оподатковуються.

Особлива увага надається обліку зрошуваних і осушуваних земель. Він ведеться за загальноприйнятою класифікацією угідь, за фактичним станом і використанням меліоративних земель. Однак цей облік ведеться не тільки за угіддями та їх підвидами, але й за ступенем зрошуваності й осушуваності, способами зро­шення й осушення, станом зрошувальної й осушувальної мережі.

Для кількісного обліку земель застосовується найбільш поширена оди­ниця виміру площі - гектар (1 гектар = 10 000 м2). Точність урахування площ пов'язується з інтенсивністю використання земель та їх призначен­ням, а також залежить від вимог до точності звітної документації, За існуючою практикою землі приватної власності та ті, що перебувають у ко­ристуванні громадян, ураховують з точністю до 1 м², інші до - 0,01 га.

Дані обліку кількості земель відображають фактичний стан їх використання і щорічно доводяться до відома всіх загальногоспо­дарських і державних органів управління земельними ресурсами.

Облік кількості земель забезпечується проведенням кадас­трових зйомок. Основним чинником, що визначає всі параметри кадастрових зйомок, є вимоги до точності та детальності відоб­раження земельно-облікових одиниць, які зумовлені зростанням ролі землі в ринковій економіці, особливо при оподаткуванні ЇЇ власників і землекористувачів та при купівлі-продажу землі. Ці вимоги, у свою чергу, визначаються цільовим призначенням, якістю і максимальними можливостями відображення на плані земельно-облікових одиниць та інформації.

Дисципліна «Облік земель» тісно зв’язана з такими дисциплінами: геодезія, земельний кадастр, картограафія, управління земельних відносин, державний контроль за використанням та охороною земель та їх моніторинг, оцінка земель, грунтознавство, меліорація, землевпорядне проектування, економіка, статистика та іншими.

КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД ЗЕМЕЛЬ УКРАЇНИ, ОБЛАСТІ.

Земельний фонд України складає 5,7% територій Європи. Про це йде мова в матеріалах, підготовлених до дня уряду у Верховній Раді "Про стан дотримання законодавства України щодо видачі державних актів на право приватної власності на землю, сертифікатів на земельну частинку (пай) і їх зверненні, про дотримання законодавства України щодо виділення в натурі, використання і звернення земельних ділянок сільськогосподарського призначення".

За інформацією КМУ, сільськогосподарські угіддя України складають 18,9% загальноєвропейських, а рілля, відповідно, 26,9%.

У складі земель країни сільськогосподарські угіддя займають 41,8 мільйона гектарів, або 69,2% її територій, зокрема 33,2 мільйона гектарів ріллі (55%), 7,63 мільйона гектарів природних кормових угідь - сінокосів і пасовищ (12,6%).

З розрахунку на одного жителя України доводиться 0,8 гектара сільськогосподарських угідь, зокрема 0,65 гектара ріллі, тоді як в середньому в Європі ці показники складають, відповідно, 0,44 і 0,25 гектара.

Розораність сільськогосподарських угідь є найвищою в світі. Вона досягла 78% в середньому по Україні, у ряді регіонів досягаючи 90%.

У структурі земельного фонду території України переважають сільськогосподарські землі, якими зайнято 68,3%, з них: рілля - 53,2%, багаторічні насадження - 2%, сіножаті - 5,0%, пасовища - 8,1%. Під лісами і іншими лісовкритими площами зайнято 18,4% територій, забудовані землі займають близько 4,0% (див. "Карта індексу ступеня урбанізації"), болота - 2,3%, інші землі - 2,8%. (див. таблиці).

РОЗПОДІЛ ЗА ПРИЗНАЧЕННЯМ, УГІДДЯМИ,

ФОРМАМИ ВЛАСНОСТІ.

В Україні з 60,3 млн. га її території 41,8 млн. га (69,2 %) становлять сільськогосподарські угіддя, з них розорюється 32,5 млн. га земель, або 54,1 % території.

Розподіл земельного фонду України за формами власності:

- Приватна власність - 30 619,4 тис. га

- Власність юридичних осіб - 134,6 тис. Га

- Державна власність – 29600,8 тис. га

Оосновна кількість власників і користувачів (98,9%) припадає на категорію «Громадяни, яким надані землі у власність і користування», а кількість власників і користувачів земельних ділянок у інших категоріях не перевищує 1%. Загальна площа України знаходиться у власності і користуванні сільськогосподарських підприємств (32,3%), громадян (31,6), лісогосподарських підприємств (14,1), а 16,2%, поки що не передані у власність і користування. Переважна більшість сільськогосподарських земель України є у власності та користуванні сільськогосподарських підприємств (43,9%), громадян (43,2%), а 10,7% віднесені до категорії «Землі запасу...». Решта категорій землевласників і користувачів мають у користуванні незначні площі сільськогосподарських земель.меншу частку (63,8%) при меншій "участі" в структурі угідь ріллі (54,0%).

Із загальної площі Черкаської області (2091,6 тис. га) сільськогосподарські землі складають 1487,5 тис. га, в тому числі сільськогосподарські угіддя 1451,3 тис. га, з них: рілля - 1271,6 тис. га, перелоги – 8,8 тис. га, багаторічні насадження – 27,1 тис. га, сіножаті – 65,3 тис. га, пасовища – 78,5 тис. га, інші сільськогосподарські землі – 36,2 тис. га (площа сільськогосподарських угідь області, у порівнянні з минулим роком, зменшилась на 0,1 тис. га.).

Землі лісогосподарського призначення займають 338,5 тис. га, з них: полезахисні смуги та інші захисні насадження – 28,8 тис. га (площа земель лісогосподарського призначення, у порівнянні з минулим роком, збільшилася на 0,1 тис. га). З усіх лісів та лісовкритих площ виконують захисну функцію
318,3 тис. га, для виробництва деревини – 7,9 тис. га, для відпочинку – 1,1 тис. га..

Площа забудованих земель області складає 83,7 тис. га, в тому числі відкритих розробок, кар΄єрів, шахт та відповідних споруд – 2,5 тис. га, житлової забудови 11,2 тис. га, промисловості - 6,8 тис. га, транспорту та зв'язку 17,4 тис. га, технічної інфраструктури – 3,0 тис. га, земель, які використовуються для відпочинку - 34,6 тис. га, іншого використання – 8,2 тис. га.

В області нараховується 15,6 тис. га відкритих земель без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом, з них: кам`янисті місця –
0,4 тис. га, піски (включаючи пляжі) – 4,5 тис. га, яри – 5,6 тис. га, інші – 5,1 га (площа земель без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом зменшилася на 0,2 га).

Під водою знаходиться 135,9 тис. га, у тому числі під штучними водотоками – 2,5 тис. га, річками, струмками – 3,8 тис. га, озерами, замкнутими водоймами, ставками – 18,5 тис. га, штучними водосховищами – 111,1 тис. га (площа земель покритих поверхневими водами не зазнала змін).