Держава як суб'єкт ринку фінансових послуг

Державний сектор пов'язаний з усією економічною системою наступними трьома способами: через податки, державні закупки і, нарешті, через позики. Останній спосіб зв'язку держави в особі уряду з усією економічною системою – державні позики, що здій­снюються на фінансових ринках.

Державні витрати не завжди співпадають (точніше – ніколи) із податковими надходженнями. Бюджетний дефіцит, що виникає, покривається за рахунок позик, які здійснюються на фінансових ринках. Ці позики здійснюються шляхом продажу урядових облігацій та інших цінних паперів як фінансовим посередника, так і безпосередньо домашнім господарствам. Якщо у держави виникає надлишок фінансових ресурсів, то уряд стає “чистим” постачальником грошових коштів на фінансові ринки.

Вплив держави на процес кругообігу фінансових активів на ринку фінансових послуг позначається через таке джерело, як фіскаль­на політика. Від ступеня досконалості податкової системи вели­кою мірою залежить ефективність заходів щодо виходу еконо­міки із системної кризи. В Україні непродумана фіскальна політика призвела до посилення приховування національним виробником своїх доходів і перекачування грошей на зовнішні фінансові ринки. Коли економіка знаходиться в депресивному стані, фіскальна політика держави повинна бути спрямована на зниження податкового тиску.

Збільшуючи прямі податки, уряд може збільшити і об'єм грошових коштів, що вилучаються з домашніх господарств. До­машні господарства, в свою чергу, в цій ситуації змушені урізати або заощадження, або витрати на споживання. У будь-якому випадку результатом буде зменшення національного продукту. Це може статися як безпосередньо, тобто через скорочення доходів, що отримують фірми від продажу споживчих товарів, так і опосередко­вано, з огляду на зменшення об'ємів заощаджень, а це означає, і об'ємів інвестиційних засобів, які фірми можуть витратити на придбання капітальних благ. Зниження прямих податків стимулює як ріст заощаджень, так і ріст споживання, позитивно впливаючи на ріст національного продукту.

Перераховані вище проблеми прямо або опосередковано впливають на розвиток ринку фінансових послуг, запровадження нових фінансових інструментів, на обсяги операцій та ліквідність ринку цінних паперів.

Як показує світовий досвід, зниження ставок податків сприяє пожвавленню підприємницької активності на ринку фінансових послуг і в підсумку не зменшує, а, навпаки, збільшує податкові надходження до бюджету. Кроком у напрямі стимулювання розвитку ринку фінансових послуг повинно стати звільнення від оподаткування (часткове або повне) доходів від інвестицій, зокрема, у цінні папери виробничих підприємств. Крім того, режим пільгового оподаткування і сприяння притоку іноземних інвестицій доцільно встановити і для самих підприємств, що стали точками зростання.

При стимулюванні розвитку інфраструктури ринку нерухо­мості центральні органи влади та органи місцевого самоврядуван­ня повинні керуватись наступними положеннями: податки на операції з нерухомістю поповнюють дохідну частину місцевих бюджетів; деякі фінансові установи страхують як саме нерухоме майно, так і операції з ним (тобто розвиток ринку нерухомості корелюється з розвитком страхового ринку); державні органи контролю матимуть можливість відслідковувати великі суми “тіньового” капіталу в регіонах, що активно “відмивається” на нині діючому (так званому) ринку нерухомості; під заставу неру­хомого майна банки надають кредити (так звана іпотека, що широко розповсюджена в країнах з ринковою економікою); вкла­дення коштів у нерухоме майно є одним із фінансових інструментів, який мас свою дохідність і може приваблювати (враховуючи недовіру до інших ринкових інститутів) як юридич­них, так і фізичних осіб.

Розглянемо ще декілька аспектів впливу регуляторної функ­ції держави, що впливає на ринок фінансових послуг і діяльність суб'єк­тів економіки. При інфляційних тенденціях в економіці облікова ставка (рефінансування) збільшується. У такому випадку кредит, який отримують комерційні банки, стає дорогим. Це викликає збільшення вартості кредиту, який комерційні банки надають суб'єктам економічних відносин. У результаті відбувається зни­ження залучених інвестиційних ресурсів. Дані обставини гальму­ють збільшення об'ємів виробництва, зменшуючи, таким чином, інфляційні тенденції в економіці. У випадку економічного застою ставка рефінансування знижується. Кредит стає більш дешевим, що викликає збільшення попиту на нього. При цьому збільшу­ється обсяг інвестиційних засобів, що забезпечує розширення виробництва. При інфляції НБУ збільшує норми резервування. У такому випадку зв'язуються грошові кошти комерційних банків. Обсяг грошової маси стає меншим, її інфляційний тиск знижу­ється. Коли в економіці спостерігається зниження обсягів вироб­ництва, НБУ зменшує норми резервування. Грошові засоби ви­вільняються, що призводить до росту інфляції, розвитку вироб­ництва і збільшення зайнятості.