Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
В цьому розділі проекту студенту пропонується розробити наступні питання за одним з двох напрямків.
За першим напрямком розглядаються питання розробки дільниці (відділення) для ремонту вузла (агрегату, деталі) в умовах локомотивного депо, а саме:
а) організація ремонту і поточного утримання тепловозів в депо;
б) організація робочого місця з ремонту вузла (агрегату, деталі) на дільниці;
в) технологічний процес ремонту вузла (агрегату, деталі) за існуючою і за запропонованою технологіями;
г) забезпечення дільниці (відділення) електроенергією, опаленням, вентиляцією, стиснутим повітрям, паром.
За другим напрямком розглядаються питання організації дільниці (відділення) для ремонту вузла (агрегату, деталі) в умовах тепловозоремонтного заводу, а саме:
а) організація ремонту тепловозів на заводі і цеху, де ремонтується вузол (агрегат);
б) технологічний процес ремонту вузла (агрегату, деталі) за існуючою і за запропонованою технологіями;
в) організація робочого місця для ремонту вузла (агрегату, деталі);
г) забезпечення дільниці (відділення) електроенергією, опаленням, вентиляцією, стиснутим повітрям, паром.
При розгляді одного з напрямків необхідно всі ці питання об’єднати і описати під одним заголовком, а саме пункт 6.1.
6.1 Організація і технологія ремонту вузла (агрегату, деталі) за існуючою і за запропонованою технологіями
Описати існуючу технологію ремонту вузла (агрегату, деталі) в локомотивному депо або тепловозоремонтному заводі. Описати запропоновану технологію ремонту вузла з урахуванням запровадженого стенду, пристосування, тощо в технологічний процес.
6.2 Визначення витрат електроенергії на освітлення і виробничу діяльність дільниці (відділення) з ремонту вузла
Штучне освітлення. Для цього застосовуються лампи накалювання і газорозрядні люмінесцентні лампи. Електричне освітлення влаштовується загалом, коли
освітлюється вся площа дільниці, відділення рівномірно і комбіновано, коли загальне освітлення поєднується з місцевим, влаштованим для підвищення освітлення безпосередньо на робочих місцях.
Розрахунок загального штучного освітлення приміщення проводиться за методом коефіцієнта використання. Кількість світильників, в одиницях, визначається за формулою
N = Е O К O S / η O F O η ср, (63)
де F - світловий потік лампи, береться з таблиці 16;
Е - найменша освітленість робочого місця в люксах, береться з таблиці 17;
К - коефіцієнт запасу, що враховує зменшення світлового потоку світильника,
К = 0,7... 0,8;
S - площа приміщення, що освітлюється, м ²;
η - коефіцієнт використання світлового потоку, η = 0,6... 0,8;
η ср - коефіцієнт корисної дії світильника, η ср = 0,55... 0,73.
Таблиця 16 - Характеристика джерела світла
Тип ламп | Потужність | Світлова віддача F, лм / Вт |
Газонаповнена вольфрамова Газонаповнена вольфрамова Газонаповнена вольфрамова Газонаповнена вольфрамова Газонаповнена вольфрамова Люмінесцентна лампа | 60 Вт 200 Вт 300 Вт 500 Вт 2000 Вт | 13,5 17,5 21,2 40... 60 |
Таблиця 17 - Норми освітленості на робочих поверхнях в виробничих приміщеннях
Роз- ряд робіт | Під- роз- ряд | Характер роботи, яка виконується в приміщеннях або найменування приміщення | Характеристика фона і деталі | Найменша освітленість в люксах | |||
при лампах накалювання | при люмінес- центних лампах | ||||||
Ком- біно- ване | Одне загальне | Ком- біно- ване | Одне загальне | ||||
I | а б в | Роботи, які вимагають різниці деталей розміром менш 0,2 мм. | Темні деталі на темному фоні Світлі деталі на любому фоні Темні деталі на світлому фоні | ||||
II | а б в | Роботи, які вимагають різниці деталей розміром від 0,2 до 1 мм. | Темні деталі на темному фоні Світлі деталі на любому фоні Світлі деталі на світлому фоні | - | |||
III | а б в | Роботи, які вимагають різниці деталей розміром від 1,0 до 100 мм. | Темні деталі на темному фоні Світлі деталі на любому фоні Темні деталі на світлому фоні | - - | - - - | ||
IV | а б | Роботи, які вимагають різниці деталей розміром від 10 до 100 мм. Роботи, які вимагають різниці предметів розмі - ром більш 100 мм, а також загального спостереження за ходом виробничо - го процесу. | Незалежно від коефіцієнта ві- дображення фо- на чи деталі незалежно від коефіцієнта відображення фона чи деталі | - - | - - |
Висота підвіски світильників в виробничих приміщеннях приймається:
а) при лампах накалювання потужністю 200 Вт і більше від 3 до 6 м;
б) при люмінесцентних лампах потужністю 400 Вт і менше - 4 м, потужністю 400 Вт і більше - 6 м.
Наприклад: визначити природне і загальне штучне освітлення для відділення з ремонту паливної апаратури, якщо відомо:
а) площа паливного відділення, S = 144 м ²;
б) світловий коефіцієнт S св. пр. / S підл. = 1 / 4,
де S св. пр. - площа світлових прорізів вікон в стінах (природне освітлення);
S підл. - площа підлоги приміщення.
Визначаємо величину світлових прорізів вікон в стінах, в м ², за формулою
S св.пр. = S підл. O 1 / 4 = 36 м ².
Визначаємо кількість світильників, в одиницях, загального штучного освітлення за формулою
N = Е O К O S / η O F O η св. (64)
З таблиці 17 приймаємо за умови роботи, що вимагають розрізнювання деталей на любому фоні розміром від 0,2 до 1 мм при комбінованому освітленні найменшу освітленість Е = 150 люкс.
З таблиці 16 вибираємо характеристику джерела світла - газонаповнену вольфрамову лампу потужністю 300 Вт зі світловою віддачею 14 лм/Вт. Світловий потік, в люменах, складатиме F = 300 O 14 = 4200.
Підставляючи значення в формулу, отримуємо
N = 150 O 0,75 O 144 / 0,7 O 4200 O 0,62 = 8,9.
Приймаємо 9 ламп.
Таким чином, у відділенні повинно бути встановлено 9 газонаповнених вольфрамових ламп, кожна потужністю 300 Вт (загальна потужність буде 2700 Вт) з висотою підвіски від 3 до 6 метрів.
Добові витрати електроенергії на виробничі потреби в кВт. годинах визначається за формулою
Рр = Р вст. O К с O t, (65)
де Р вст - встановлена потужність на дільниці (відділенні), кВт;
К с - коефіцієнт попиту, береться з таблиці 18;
t - кількість годин роботи обладнання за добу.
Таблиця 18 - Коефіцієнт попиту К с для тепловозних депо
Встановлене обладнання | Може бути прийнято К с |
Індивідуальні приводи верстатів. Помпи, двигуни, генератори. Крани і інші підйомні пристрої. Печі і інші пристрої, які гріють. Зварювальні машини і механізми. | 0,2 0,7 0,3 0,75 0,35 |
Добові витрати електроенергії на внутрішнє освітлення дільниці (відділення) в кВт. годинах визначається за формулою
Р осв. = Р пит O S O К с O t, (66)
де Р осв. - добові витрати електроенергії, кВт. годин;
Р пит. - питома потужність (освітлення), Вт / м ²;
S - площа дільниці (відділення), м ²;
К с - коефіцієнт попиту, береться з таблиці 18.
Велике значення в енергозабезпеченні ремонтних робіт має також використання стисненого повітря.
Стиснене повітря використовується для очищення електричних машин і апаратури, перевірки їх роботи, ремонту приладів гальм, для різноманітного пневматичного інструмента і пристосувань. Стиснене повітря виробляється компресорами на окремих дільницях одночасно для потреб всього локомотивного депо чи заводу.
Пар і гаряча вода в депо і на заводі використовується не тільки для опалення, але і для виробничих і санітарно-гігієнічних цілей.
Гаряча вода гріється в бойлерах, відцентровими помпами подається до миючих машин, душових, умивальників. Холодна вода подається в депо або завод двома вводами.
6.3 Опалення і вентиляція дільниці (відділення)
В цехах і відділеннях локомотивного депо, тепловозоремонтних заводів використовується один з трьох типів систем опалення: водяне, парове і теплим повітрям. Система водяного опалення застосовується в адміністративних і конторських приміщеннях, а система парового опалення - в цехах, відділеннях, дільницях. Повітряне опалення у вигляді теплого повітря струменю, спрямованої і не спрямованої дії, застосовуються як короткочасні засоби для нагріву повітря, який заходить при відкриванні воріт локомотивного депо або цехів ТРЗ.
В стійловій частині депо застосовується повітряна система опалення, яка поєднується
з припливною вентиляцією. При такій системі нагріте повітря від опалювальних агрегатів повітроводами подається до розподільчих тумбочок, встановлених за периметром цеху для обігріву нижньої зони будівлі. Нагріте припливне повітря подається і в оглядові канави через гратки, які встановлені над вхідними ступінями дробин, які ведуть в ці канави. Температура нагрітого повітря залежить від клімату району і призначення стійл і коливається від 40 до 65ºС. Припливні агрегати, через які поступає свіже повітря, встановлюється на спеціальних площадках, розташованих на висоті не менш 4,5м від підлоги цеху.
В тих депо, де для реостатних випробувань відводяться спеціальні криті стійла, вони повинні бути обладнані також саме, як і ремонтні стійла: агрегатами опалення нижньої зони і припливно-витяжною вентиляцією, агрегатом повітряної завіси, аварійними агрегатами, а також димовитяжними трубами гнучкої тканини, безпосередньо насунутими на випускні труби тепловозів. Така складна система опалення і припливно-витяжна вентиляція пояснюється виділенням в цих стійлах великої кількості шкідливих газів.
Майстерні депо обігріваються центральним паровим опаленням. В якості нагрівальних приладів центрального опалення використовують ребристі труби довжиною 1-1,5м з поверхнею нагрівання 2-3м². Для підтримання нормальної температури в службово-побутових приміщеннях (контора, кімната для прийому їжі, душові, вбиральні) використовують опалення низького тиску. В цих приміщеннях в якості нагрівальних приладів використовуються гладенькі радіатори, які встановлюються під вікнами приміщень. Далі приводиться методика розрахунку типу систем опалення, яка складається з кількох етапів.
Розрахунок системи опалення складається з наступних етапів:
а) визначення максимальних витрат тепла в опалювальних приміщеннях;
б) вибір типу системи опалення;
в) вибір типу нагрівальних елементів і визначення їх кількості.
Максимальні годинні витрати тепла Q в приміщеннях, в кілокалоріях за годину, визначається за формулою
Q = δ O q O V (t в - t а), (67)
де δ - надбавка до тепловтрат за нещільність, %;
q - величина питомої теплової характеристики будівель, ккал/м год.ºС (береться з таблиці 19);
V - зовнішня величина будівельної кубатури будівель, м ³;
t в - температура повітря всередині приміщення, ºС;
t а - розрахункова зовнішня температура, ºС. Приймається t а = -30 ºС.
Таблиця 19 - Приблизні значення питомих теплових характеристик для деяких будівель (відповідних -30 ºС)
Найменування будівель | Темпе- ратура ºС | Питома теплова характеристика при будівельній кубатурі, тис.м ³. | |||||
до 3 | |||||||
Службово - побутові приміщення. Ремонтні цехи | 0,45 0,65 | 0,43 0,60 | 0,38 0,50 | 0,32 0,45 | - - | - - |
Додаткові витрати тепла на нагрівання холодного зовнішнього повітря залежить від кількості мілких щілин і нещільностей, які маються в зовнішніх огородженнях, висоти будівлі і режиму відкривання воріт. Ці витрати приймаються для промислових будівель як відсоток надбавки до розрахункових витрат тепла за даними таблиці 20.
Таблиця 20 - Відсоток надбавки до розрахунків витрат тепла
Найменування і характеристика цехів і відділень | Надбавка до розрахункових витрат тепла, % |
Для цехів висотою до 4,5 м: - при одиночному заскленні; - при подвійному заскленні |
Останнім часом найбільш уживаними приладами є радіатори типу,, Гамма ” № 1 і
№ 4, чавунні ребристі труби з круглими ребрами, а також гладенькі стальні труби.
Опалювальні прилади перших двох типів частіше всього встановлюються в адміністративних будівлях і конторах. Чавунні ребристі труби використовуються в приміщеннях з великими віконними прорізами і не з пиловим сухим повітрям.
Гладенькі стальні труби є гігієнічними в пилових і вологих приміщеннях
Число секцій опалювальних приладів, в одиницях, що встановлюються в приміщеннях, визначається за формулою m = Q / Fпр. O К пр. (t пр. - t в), (68)
де F пр. - поверхня нагріву однієї секції приладу, м ²;
К пр - тепловіддача одного кв. метра поверхні нагріву приладу, ккал/м ² год. ºС, береться з таблиці 21;
t пр. - середня температура теплоносія в приладі, ºС.
Таблиця 21 - Основні дані про нагрівальні прилади
Тип нагрівального приладу | По- верх- ня на- гріву, м ² | Дов- жина при- ладу, мм | Тепловіддача приладу - К з теплоносієм | ||||||
вода з температурою, º С | пар з тиском, кГс / см ² | ||||||||
1,6 | 2,0 | 5,5 | |||||||
Радіатори чавунні: ,, Москва 132 ” ,, Гамма № 1 ” ,, Гамма № 4 ” Чавунні труби з круглими і прямокутними ребрами: одна труба дві труби три труби Стальна одиночна гладка труба з зовнішнім діа- метром до 33 мм від 33 до 100 мм від 125 до 150 мм Кілька рядків горизонтальних труб, розташова- них одна під другою в верти- кальній площині з зовнішнім діа- метром до 32 мм більше 32 мм | 0,25 0,25 0,46 | 6,4 6,8 6,0 4,5 4,0 3,5 11,0 9,5 9,5 10,0 8,4 | 6,8 7,3 6,2 4,5 4,2 4,0 11,5 10,0 10,0 10,0 8,5 | 7,2 7,7 7,2 5,0 4,5 4,0 12,0 10,5 10,5 11,0 9,0 | - - 7,6 5,5 4,5 4,0 12,5 11,0 10,5 11,0 9,0 | 8,0 8,5 7,7 6,0 5,0 4,5 13,0 12,0 11,5 12,5 11,0 | - 9,0 8,2 6,4 5,4 4,8 13,9 12,8 12,3 13,4 13,4 | - 9,5 8,6 6,8 5,7 5,0 - - - - - |
Наприклад: розрахувати максимальний годинний видаток тепла системи опалення для відділення з ремонту паливної апаратури і визначити число секцій опалювальних приладів, встановлених в цьому відділенні, якщо відомо:
а) система опалення - водяна;
б) площа відділення - 144 м ²; в) розрахункова зовнішня температура - максимальна; г) висота відділення до стелі - 6 м.
Максимальний годинний видаток тепла Q в кілокалоріях за годину визначається за формулою
Q = δ O q O V (t в - t а), (69)
де δ, q, V, t в, t а - за попереднім.
З таблиці 19 питомих теплових характеристик вибираємо температуру заготівельного цеху, яка складає 16 ºС. Будівельна кубатура для даного відділення в тис. м ³ складає 144 O 6 O 10 ־³ = 0,864.
Тоді питома теплова характеристика будівлі в ккал/м³ годин ºС з таблиці 19 складатиме 0,65. З таблиці 20 вибираємо надбавку до витрат тепла на нещільності при подвійному заскленні віконних рам. Тоді
Q = 0,15 O о,65 O 864 O [16 - (- 30)] = 3880 ккал/год.
Вибираємо для опалювання гладкі стальні труби як гігієнічні для вологих приміщень.
Приймаємо діаметр труб 100 мм, довжину 10 м, так як відділення на зовнішній стіні має довжину 12 м. Залишаємо 1 м з кожного боку для уведення, тоді поверхня нагріву в м ² однієї труби складатиме Fпр = 2ПRL,
Fпр = 2 O 3,14 O 0,05 O 10 = 3,14.
З таблиці 21 вибираємо тепловіддачу труби, коли в якості теплоносія прийнята з температурою 55 ºС, при цьому Кпр = 10,0 ккал/м² год. град. Температура повітря всередині приміщення - 16 ºС. Тоді
m = 3880 / 3,14 O 10(55 - 16) = 3,17.
Приймаємо 4 труби.
В цехах і відділеннях локомотивного депо (ТРЗ) застосовується як загально обмінна вентиляція, так і місцеві відсмоктувачі від джерел газу і тепловиділення.
В цехах періодичних оглядів і поточних ремонтів локомотивів застосовується припливна вентиляція з підігрівом повітря в холодні часи року і природне витягання забрудненого повітря з верхніх зон цехів і відділень за допомогою дефлекторів, витяжних шахт і ліхтарів.
В відділеннях депо і цехах ТРЗ з ремонту акумуляторів, паливної апаратури, гальванічному і інших, а також в деревообробних і механічних цехах застосовують місцеві відсмоктувачі для локалізації газів в місцях їх утворення і припливна вентиляція з підігрівом повітря.
Розрахунок загальної обмінної вентиляції зводиться до визначення об’єму повітря, яке
повсякчасно замінюється в приміщенні, що вентилюється; вибору прохідних перетинань шахт.
Об’ємна витрата повітря в м ³ розраховується за формулою
Q = n O V, (70)
де n - кратність повітрообміну, яка регламентується СНіП;
V - внутрішній об’єм приміщення, що вентилюється, м ³.
Кратність повітрообміну деяких відділень і цехів приведена в таблиці 22.
Таблиця 22 - Кратність повітрообміну відділень і цехів
Найменування цехів і відділень | Кратність повітрообміну | |
приплив + | витягання - | |
Акумуляторне відділення Паливне відділення Слюсарно-складальний цех Механічний цех Склад матеріалів і запчастин |
Витягання завжди перевершує приплив внаслідок забруднення повітря сусідніх приміщень. Розрахунок місцевого відсмоктувача виконується за середньою швидкістю повітряного потоку в робочому отворі відсмоктувача в м ³/ с виконується за формулою
Q = F отв O V, (71)
де Q - об’єм повітря, що відсмоктується за одиницю часу, м ³/с;
Fотв - площа отвору відсмоктувача, м ² (розраховується за площею стенда або стелажа, звідки здійснюється відсмоктування з таким розрахунком, щоб не було викидання шкідливих речей в робочу зону);
V - середня швидкість повітряного потоку в робочому отворі, м/с. Приймається для відсмоктування локальних газів і теплових виділянь в межах 0,5...1 м/с, а для місцевого відсмоктування, коли захоплюються тверді частини або частини вологи, в межах 1,5...2 м/с.
При підборі вентилятора для системи вентиляції необхідно визначити втрати тиску Н в мережі системи.
Втрати тиску Н, в кГс/м ², визначаються за формулою
Н = С O p O V ² / 2, (72)
де С - коефіцієнт пропорційності, який залежить від довжини повітроводу і його складності (при довгому повітроводі і 3 - 4 колінах С=4...6, при коротких повітроводах С = 2...4, при роботі вентилятора у прорізу С = 1...1,5;
p - масова щільність повітря, p = 0,122 кг/м ³;
V - швидкість повітря в повітроводах, V = 15 м/с.
Знаючи Q і Н підбираємо за каталогом тип вентилятора. Осьовий вентилятор корисно використовувати при малому тиску і великих витратах. Відцентрований вентилятор забезпечує великий тиск в мережі (довга і складна мережа) і малі витрати.
Дата публикования: 2014-12-11; Прочитано: 267 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!