Культура Середньовіччя Західної Європи і Візантії

З V по ХV ст. у країнах Західної Європи та Сходу розвивалася культура епохи Середньовіччя. Основними ідеями Cередньовіччя були:

• земне життя людини коротке, потойбічне вічне;
• земні страждання – шлях до вічного блаженства;
• сенс життя – у подвижництві, аскетизмі, жертовності;
• осуд мислення, сумнівів, знання, гордині, тілесної краси та плотських радощів;
• утвердження гуманізму, співчуття, милосердя до принижених та знедолених, безмежної віри в Бога.

Візантійська держава виникла у 4 столітті у Східній частині Римської імперії внаслідок її розпаду та руйнування та проіснувала до середини 15 ст. У своїй багатовіковій історії, від пізньої античності до Середньовіччя, вона пройшла три етапи:

Ø ранній (з 4 до середини 7 ст.);

Ø класичний(з 7 до 12 ст.);

Ø пізній (13-15ст.)

Слід підкреслити, що культура Візантії – це своєрідний міст від античності до Середньовіччя, одночасно цей міст з’єднував культури Заходу і Сходу; є особливим проявом її синтезу, зумовленого географічним положенням і багатонаціональним характером Візантійської держави. Переплетення європейських та азіатських впливів, греко-римських і східних традицій наклало відбиток на суспільне життя, релігійно-філософські ідеї, літературу та мистецтво Візантії. Своєрідність Візантійської цивілізації полягає в тому, що вона відрізняється від середньовічної культури Західної Європи елементами східних цивілізацій і спадкоємністю з культурою Стародавніх Греції та Риму.

Для мистецтва Візантії було характерно:

§ поширення купольного перекриття в будівництві храмів;

§ розквіт мистецтва мозаїки, фрески, книжкової мініатюри;

§ значні позиції іконопису за відносно слабкого розвитку скульптури;

§ візантійський художник вводив у образи свого мистецтва уявлення про відсторонене, не пізнане розумом, доступне лише сліпій вірі про божественне начало.

Серед найвідоміших пам’яток візантійської культури: Храм Святої Софії (532-537 р.р.) у Константинополі (55-метровий купол, фрески), трон архієпископа Максиміліана в Равенні, нікійські мозаїки з церкви Успіння у Нікеї (Мала Азія), мозаїки, а також фресковий портрет Христа Партократа монастирської церкви у Дафні, біля Афін; енциклопедії, політичні трактати, зокрема „Про управління імперією”, „Про церемонії візантійського двору” Костянтина Багрянородного, історичні праці Прокопія Кесарійського, Іоана Малала, Петра Патриція; спадщина математиків –механіків Ісидора Мілетського, Лева Математика; акафіст Богородиці патріарха Константинопольського Сергія.

Середньовічна культура Західної Європи тісно пов’язана з католицькою церквою, вплив якої відчувався в усіх галузях культури, особливо гальмувала розвиток культури, створена у 12-13 ст. інквізиція та орден ієзуїтів, що придушувала всі вияви вільнодумства.

Освіта цього періоду тісна пов’язана з церквою. Боецій та Варрон у 6 ст. обґрунтували важливість „семи вільних мистецтв”, а Боецій здійснив їх поділ на „тривіум”(граматика, риторика, діалектика або логіка) та квадривіум (арифметика, геометрія(до якої входила географія), астрономія, музика). Ці дисципліни вивчалися у середніх та вищих навчальних закладах. Виникають університети, найстарішим вважають Паризький(перша половина 12ст.), крім нього – Оксфордський, Кембриджський в Англії, Саламанський в Іспанії, Неаполітанський в Італії тощо. Мовою навчання була латина.

Література цього періоду поєднувала християнські та народні традиції, що яскраво виявилося у народному епосі „Пісня про Роланда”(Франція), „Пісня про Нібелунгів”(Німеччина), цикл романів про короля Артура та святий Грааль. Культ кохання, оспівування світського життя, викриття аскетизму та лицемірства церкви - це основні теми поезії вагантів(мандрівних акторів-мандрівних студентів, школярів, збіднілих лицарів)

У мистецтві доби Середньовіччя поширені романський та готичний стилі.

Для романського стилю характерні:

Ø напівкругла склепінчаста арка, стовпи, колони, масивні стіни,

Ø приземкуваті споруди, з монолітними стінами, невеликими вікнами-бійницями

Ø розписи вкривали стіни і склепіння храмів

Ø скульптура була зсередини (в інтер’єрі), менше назовні

Ø У плані більшість будівель – латинський хрест; у центрі – вежа зі шпилем.

У цю епоху складається тип феодального замку.

Пам’ятки романського стилю: Феодальний замок у Лоше (10 ст.); Собор Святого Марка у Венеції(11-13ст.).

Готика розвивала традиції романського стилю, тісно пов’язана з міським життям. Основною спорудою готики – собор, що був центром релігійного і світського життя. Простір та висота собору дають відчуття свободи, віри в людські можливості. Особливості готики:

Ø характерне устремління споруди вгору, зокрема, за рахунок гострих стрільчастих шпилів,

Ø нова конструкція склепіння, основою якого є каркасна система з нервюрами, які сходяться у пучки на опорних стовпах, на яких концентрується все навантаження перекриттів;

Ø вітражі - великі вікна з кольоровим, мальовничо розписаним склом,

Ø численні арки, багатство скульптури (особливо ззовні), оздоб.

Ø наявність розети (вікно у вигляді квітки над центральним входом до собору).

Такі елементи надають готичним спорудам динамічності, величі.

Пам’ятки готики: собор Паризької Богоматері(Нотр-Дам), Лондонське Вестмінстерське абатство, Кентерберійський собор, Міланський собор в Італії(найбільший храм Європи, вміщує 40 тис. чоловік), Собор у Шартрі у Франції(вітражі займали площу 2660 кв.км.).