На сьогодні виділяють біля 1000 визначень культури

Культуру можна ви­значити як сукупність матеріальних і духовних цінностей, систем та об'єктів, створених людством, продукт спільної життєдіяльності людей, узгодженої виробленими правилами, технологіями, нормами моралі з метою подальшого спільного існування, удосконалення, розвитку задля досягнення справед­ливості, спільного блага й усвідомлення необхідності збере­ження життя на Землі. (Українська та зарубіжна культура/ Кер. Авт. кол. Р.М.Вечірко. – К., 2003. – С. 53)

Творцем, об'єктом і суб'єктом культури, її носієм, її змістом і її результатом є людина. Людина, будучи біологічною істотою, творить інший світ, переробляючи першу природу, укладаючи в цей процес свою не тільки фізичну силу та енергію, а й культур­ну, розумову, вольову енергію, які, як і матеріальні цінності, тво­рились, накопичувались під Сонцем тисячоліттями, збагачуючи людські гени, створюючи колективний розум, культуру і ство­рюючи одночасно себе.

Структура культури. Світ культури всеосяжний, багатоеле­ментний, складний, багатофункціональний, він становить орга­нічне цілісне єство. Структура — означає порядок, будова, зв'я­зок. Це сукупність стійких зв'язків об'єкта, які забезпечують йо­го цілісність, збереження основних властивостей. І все ж дослід­ники вивчають цей світ, розкладають, ділять його на частини. Виділяють певні види, типи, форми (статичні і динамічні, пред­метні й особистісні, суспільні й особистісні й т. ін., спеціалізова­ні і побутові рівні), ділять за певними ознаками. Кожен з елемен­тів культури може ділитися, у свою чергу, на дрібніші складові. Найчастіше бачимо поділ: за носієм, змістом, роллю, принципа­ми, функціями, організацією, формою існування, цінностями, мо­вою. За носієм культуру підрозділяють на: світову, загальнолюд­ську, національну, етнічну, міську, сільську, молодіжну, особистісну, сім'ї і т. ін. Структуру культури ділять за багатьма ознаками. За змістом і впливом: на прогресивну і реакційну. За організаційними форма­ми: держава, школа, церква. Є поділ за ознакою актуальності куль­тури, яка характерна для кожної окремої епохи.

Історична логіка розвитку поняття “ культура “ відбувалася від ототожнення культури з усім, що зроблено людством, до аналізу людської діяльності, завдяки якій створюється надприродна сфера людського буття. Вперше поняття культура щодо духовної сіери життя людини вжив Цицерон у 45 р. до н.е., як науковий термін поняття культура почало вмкористовуватися з 17 століття. Сьогодні провідним є діяльнісний підхід, який включає ідеї, теорії систем інформатики, сімеотики (науки про знаки) тощо. Цей підхід дозволяє розділити поняття “ культура “ та “ суспільство “.

Вивчення походження, сутності культури має свою історію. Воно передусім пов'язане з такими галузями знань, як етнографія, мистец­твознавство, історія і філософія, і знайшло свій вияв у різних теоріях культури. Серед них найбільш ти­повими є:

- Філософська (погляди на культуру філософів 18-поч.20 ст., зокрема представників Просвітництва (Вольтер, Кондорсе пов’язують розвиток культури з розумом людини), класичної німецької філософії(ототожнення культури і моральності у І.Канта));

- циклічна концепція або концепція циклічних круговоротів (М.Данилевський, О.Шпенглер, А.Тойнбі,): історія культури як історія окремих локальних культур, що проходять у своєму розвитку кілька періодів – дитинство (бездержавний період), юність (формування держави), зрілість (відносини регулюються совістю та усвідомленням свого обов’язку), падіння на нищий щабель, загибель – а потім зникають, залтшаючи сліди у формі цивілізацій, а на їх місці виникають нові культури;

- еволюціоністська (Л.Морган, Е.Тейлор): принцип єдності людського роду, існування єдиної світової культури, прямолінійність культурного прогресу і обов’язкова вимога для кожного народу пройти три стадіїі розвитку: дикість, варварство і цивілізація;

- антропологічна або функціональна (Б.Малиновський, К.Леві-Стросс, А.Кребер): виникнення і розвиток культури пов’язується з потребами людини, так освіта у продовженні роду стимулювала виникнення освіти, знань. Відмінності між культурами обумовлені способами задоволеня потреб.