Участь громадськості в управлінні природокористуванням й охороною довкілля

Конституцiя України i нормативнi акти екологiчного законодавства визнають громадське управлiння природокористуванням i охороною навколишнього природного середовища важливим конституцiйним принципом екологiчного права. Вiн ґрунтується на декiлькох конституцiйних нормах. По-перше, природнi багатства України є об’єктами права власностi Українського народу а кожний громадянин має право користуватися цими природними об’єктами вiдповiдно до закону. По-друге, кожен має право на безпечне для життя i здоров’я довкiлля та на вiдшкодування завданої порушенням цього права шкоди. По-третє, громадяни зобов’язанi, у свою чергу не за-подiювати шкоду природi та вiдшкодовувати завданi ним збитки. По-четверте, громадяни України мають право на свободу об’єднання в полiтичнi партiї та громадськi органiзацiї для захисту своїх прав i свобод та задоволення iнтересiв, в тому числi i еко-логiчних. Отже, наведенi норми свiдчать, що кожний громадянин як вправi, так i зобов’язаний робити свiй особистий внесок в рацiональ-не природокористування i охорону довкiлля, дiючи самостiйно або в складi громадського об’єднання екологiчного напряму. Екологiчна ситуацiя та зростання свiдомостi i активностi населення обумовили те, що в Українi iснує понад 20 екологiчних ор-ганiзацiй, асоцiацiй та груп нацiонального рiвня та понад 300 — мiсцевого. Серед них Українське товариство охорони природи, Українське товариство мисливцiв i рибалок, асоцiацiя «Зелений свiт», республiканськi ботанiчнi, орнiтологiчнi, географiчнi, гiдро-екологiчнi товариства, Українська молодiжна екологiчна лiга, Нацiональний екологiчний центр, Українська екологiчна академiя наук, Всеукраїнська екологiчна лiга та iн. Для взаємодiї з ними при Мінприроди створено Громадську екологiчну раду. Для досягнення своїх статутних цiлей i завдань, залучення ши-роких верств населення до охорони довкiлля та формування належ-ної екологiчної свiдомостi вiдповiднi громадськi органiзацiї мають право: вiльного доступу до iнформацiї про стан довкiлля, джерела його забруднення, захворюванiсть населення. Така інформація нiким не може бути засекречена; розробляти i пропагувати свої природоохороннi програми; брати участь у розглядi радами, iншими органами мiсцевого самоврядування питань охорони навколишнього природного сере-довища, використання природних об’єктiв i забезпечення еко-логiчної безпеки або виступати з iнiцiативою винесення цих питань на мiсцевi i республiканськi референдуми; проводити громадську екологiчну експертизу в будь-якiй сферi дiяльностi, що потребує екологiчного обґрунтування, i пуб-лiчнi слухання або вiдкритi засiдання щодо оцiнки екологiчної без-пеки об’єктiв експертизи; виконувати за власнi кошти та з трудовою участю членiв ор-ганiзацiй роботи по охоронi i вiдтворенню природних ресурсiв, збереженню i покращенню стану навколишнього природного середо-вища; брати участь у проведеннi державними органами спецiальної компетенцiї перевiрок дотримання пiдприємствами, установами, органiзацiями та громадянами екологiчного законодавства та по-передження вiдповiдних правопорушень. Громадський екологiчний контроль здiйснюється громадськими iнспекторами з охорони нав-колишнього природного середовища. пред’являти до суду позови про вiдшкодування шкоди, за-подiяної внаслiдок порушення екологiчного законодавства, в тому числi здоров’ю громадян та майну громадських об’єднань; здiйснювати спiвробiтництво з мiжнародними та iноземними неурядовими екологiчними органiзацiями, якi, до речi, вiдiграють значну роль i мають великий вплив на суспiльнi процеси в розви-нутих країнах¹.