Підзаконні нормативно-правові акти в системі джерел екологічного права

Серед джерел екологічного права важливу роль відіграють підзаконні нормативні акти. До підзаконних нормативно-правових актів належать укази Президента України, нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, а також нормативні акти місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Групу підзаконних нормативних актів поділяють на види за таки-ми критеріями: за зовнішньою формою вираження (наприклад, поста-нови, накази, рішення, правила та ін.); за суб’єктами (наприклад, нор-мативні акти уряду, центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування тощо); за часом дії (постійні і тимчасові).

Особливе місце серед джерел екологічного права посідають нормативні правові акти Президента України. Президент є гарантом прав і свобод людини та громадянина, забезпечує узгоджене функ-ціонування і взаємодію органів державної влади. Сфера відносин, що її регулюють нормативні правові акти Президента України, дуже велика — від регулювання загальних питань охорони довкілля до затвердження положень про спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади у сфері екології. Серед них можна виокремити Указ Президента «Про заходи щодо підвищення ефективності державного управ-ління у сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів»; Указ Президента України від «Про затвердження положення про Міністер-ство охорони навколишнього природного середовища України»².

Значна питома вага серед джерел екологічного права належить постановам Кабінету Міністрів України. Серед передбачених у Конституції повноважень Кабінету Мі-ністрів необхідно виокремити такі, що належать до регулювання і реалізації екологічних відносин: забезпечення політики у сфері охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; забезпечення рівних умов розвитку всіх форм власності; вживання заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина і деякі інші. Серед нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, слід виокремити: постанову «Про затверд-ження Типового договору оренди землі»³; постанова «Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки»⁴; постанову «Про затвердження Програми повод-ження з твердими побутовими відходами»⁵; постанову «Питання Міністерства охорони навколишнього при-родного середовища»⁶.

Різновидом джерел екологічного права є нормативні правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. До підзаконних актів належать накази, інструкції, правила тощо, прийняті центральними органами виконавчої влади. До системи центральних органів виконавчої влади України вхо-дять міністерства, державні комітети (державні служби) та цент-ральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Мініс-терство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди України) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього при-родного середовища, екологічної безпеки, а також гідрометеоро-логічної діяльності. Одним із основних завдань Мінприроди України є забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, проведення моніто-рингу навколишнього природного середовища, поводження з відходами та інше.

Джерелами екологічного права є нормативні правові акти органів місцевого самоврядування (постанови, рішення, нормативні нака-зи) та місцевих органів виконавчої влади (постанови, рішення).

Відповідно до Конституції України органи місцевого самовря-дування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, що є обов’язковими до виконання на відповідній території. Так, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає повноваження органів місцевого самоврядування, що в межах своєї компетенції організовують розробку екологічних програм; збір, переробку, утилізацію і поховання відходів на своїй території; регулювання планування і забудови; інше. Пе-релічені напрямки діяльності реалізовуються за допомогою прий-няття нормативних правових актів.

Слід зазначити, що значну роль у правовому регулюванні еко-логічних відносин відіграє діяльність судів. Особливо велику роль мають відігравати постанови вищих судових органів, в яких містять-ся узагальнення судової та господарської практики, указівки з пи-тань застосування чинного екологічного законодавства України.

Керівні роз’яснення Пленумів Верховного Суду і Вищого господарського суду України впливають на удосконалення екологічних відносин та належать до числа документів правозастосовного нор-мативного тлумачення. Так, наприклад, з метою однакового і пра-вильного застосування у вирішенні спорів законодавства, яке ре-гулює земельні відносини, дано роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України¹ від 27 червня 2001 року «Про деякі пи-тання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом права власності на землю і землекористування».

Разом із тим, необхідно підкреслити, що керівні постанови Пле-нумів Верховного Суду України та Вищого господарського суду Укра-їни не є джерелом екологічного права, оскільки суди не наділені правотворчою функцією.