Дисиміляція за способом творення

1. У слові КЪТО після занепаду короткого голосного Ъ два

проривні приголосні дисимілювали у групу: щілинний +

проривний (кт > хт): ХТО.

2. Група чн змінилася у шн тільки у деяких словах:

рушник, соняшник, сердешний, мірошник, рушниця.

Але значний, помічник, сонячний т. ін.

3. У формах вищого ступеня прикметників дисимілювали такі групи приголосних:

шш > шч високий > висший > вишший (асим.) > вишчий (дисиміляція);

жш > жч вузький > вузший > вужший (асим.) > вужчий (дисиміляція).

Спрощення

1. здн > зн проїздити – проїзний;

2. ждн > жн тиждень – тижневий;

3. стн > сн радість – радісний;

4. слн > сн ремесло – ремісник;

5. стл > сл щастя – щасливий;

6. стц > сц місто – місце;

7. скн > сн тиск – тиснути;

8. лнц > лц рос. солнце – сонце;

9. рдц > рц рос. сердце – серце;

10. зкн > зн брязкіт – брязнути;

11. рнч > нч горн – гончар;

12. сткл > скл рос. стекло – скло;

13. стск > ск місто – міський.

Завдання для виконання

Завдання 1. Поставити наголос у словах, з’ясувати особливості вимови наголошених і ненаголошених звуків. Які фонетичні процеси відбуваються з голосними звуками, чим вони викликані?

Березень, колобок, писемний, розумник, починати, безпомилково, попелище, бережливість, зозуля, височінь, обернутися, коричневий, сполучення, розформувати.

Завдання 2. У поданих словах знайдіть явища асиміляції, визначте її різновиди. Об єднайте слова в групи у відповідності з типами асиміляції.

Могутній, розкусити, засніжений, зважся, безхребетний, листя, якби, вогкість, розшукати, у пачці, п’ятдесят, берегти, анекдот, сусідній, відчути, сподівається, кутній, ворітця, просьба, стільки, з ким, от десь, цвях, розповість, поріжся, пругкий, сміх, у ложці, схопити, якже, безодня, згризши, зчистити, миєшся, навстіж, молотьба, слівце, розжитися, кузня, матч, узбіччя.

Завдання 3. З’ясуйте, який фонетичний процес привів до фонетичних змін поданих слів. Розділіть ці лексеми відповідно до сфери вживання (літературна мова, просторіччя).

Хто, плести, лицар, трахтор, рушниця, транвай, повість, секлєтар, соняшник, дохтор, пропасниця.

Завдання 4. Порівняйте подані слова з однокореневими в україн-ській і російській мовах, поясніть фонетичні зміни та написання.

Злісний, проїзний, студентство, шелеснути, випускний, жалісливий, кожний, опонентський, млосний, плелися, блиснути, пропагандистський, ненависний, пестливий, перехресний, контрастний, кістлявий, пізній, форпостний.

Завдання 5. Поясніть наявність подвоєних букв, що вони позначають: результат словотворення чи результат фонетичного процесу. Запишіть їх у дві групи. Що спостерігається у відповідних словах російської мови?

Відданість, розуміння, підніжжя, нескінченний, пристанню, камінний, заввишки, військкомат, життєздатність, розкішшю, спросоння, донісся, звеличення, ллються, щоденно, оббілити, законно, навмання, знаряддя, підданство, заметіллю, співвласник.

Завдання 6. Які звукові вияви фонем [ в ] і [ j ] спостеріга-ються у наведених прикладах? Від чого це залежить?

Вагомий, рівний, гадаю, війни, вівці, переходив, слово, словник, течія, інфінітив, воля, вдосвіта, вночі, буяє, співайте, співають, вовк, відбувався, ім’я, наймення.

Завдання 7. Знайдіть (підкресліть) у поданих словах усі чергування голосних та приголосних звуків. Відокремте фонетичні чергування від історичних.

Просити – просьба – прошу, стерегти – стеріг – сторож, сто – сотня – сотень, любов – люблю, жоден – жодні, княгиня – князь – княжий, купити – куплю, серце – сердець – сердешний.

Завдання 8. Прочитайте текст, знайдіть і випишіть усі випадки модифікацій голосних та приголосних у мовленні.

Степ – як розгорнута на півсвіту книга. І на ній можна прочитати все – його минуле, сучасне і навіть майбутнє… І, як це не дивно, особливо виразно та книга читається вночі. Коли заходить ніч, тоді дивосвітами цвіте степ, і, здається, небо спирається на вогненні стовпи (І. Цюпа).

Тема 3: «Орфоепія. Графіка. Орфографія. Транскрипція»

Питання для вивчення

1. Основні орфоепічні норми сучасної української літературної мови стосовно вимови голосних, приголосних, груп приголосних, слів іншомовного походження.

2. Сучасна українська графіка, її походження. Український алфавіт та інші графічні засоби письма.

3. Співвідношення між буквами українського алфавіту та звуками.

4. Принципи українського правопису.

5. Фонетична та фонематична транскрипції, їх призначення.