Принципи юридичної практичної діяльності

Принципи юридичної практичної діяльності – це основні засади, вихідні положення, ідеї, які є орієнтирами, вимогами її здійснення, відбивають сутність властивості права. Принципи юридичної практичної діяльності похідні від принципів права, конкретизують і деталізують їх.

Принципам права притаманна властивість універсального та абстрактного відображення закономірностей соціальної дійсності, що зумовлює їх особливу роль у структурі правової системи, механізмі правового регулювання, правосвідомості і т. ін. Правові принципи є синтезуючими засадами, об’єднавчими зв’язками, ідеологічною основою виникнення, становлення і функціонування багатьох правових явищ. Ці принципи визначають основи не тільки юридичної практичної діяльності, а й нормоутворюючої і правозастосовної діяльності, координують функціонування механізму правового регулювання, є критеріями оцінки правності (правової природи) рішень органів держави і дій громадян, формують правове мислення і правову культуру, “цементують” систему права.

Принципи права:

- здійснюють універсальне й узагальнене закріплення основ суспільного ладу;

- забезпечують одноманітне формулювання форм права та їхній вплив на суспільні відносини у формі правового регулювання та інших видів правового впливу (інформаційного, ціннісно-орієнтаційного, психологічного, системоутворюючого і т. ін.);

- безпосередньо впливають на виникнення і стале існування конкретних правових відносин, природних прав і обов’язків людини;

- у розвинутих правових системах правові принципи найчастіше відіграють роль перехідної ланки від суспільних відносин до систем права і правового регулювання.

Принципи права за сутністю є узагальненими відображеннями об’єктивних закономірностей розвитку суспільства, людства в цілому.

Принципи права існують у вигляді вихідних засад правових теорій і концепцій або як правові орієнтації суб’єктів права, зміст правових норм чи їх угруповань, вимоги правового регулювання, правові цінності,а також набувають відображення у формально-юридичному аспекті в нормах права завдяки їх формулюванню в статтях нормативно-правових актів чи деталізацію у групі норм права і відображення у відповідних статтях нормативно-правових актів.

Принципи права поділяють на соціально-правові і спеціально-правові. Соціально-правові принципи відображають систему цінностей, що властиві суспільству і мають чи повинні мати правову форму вираження і забезпечення (домінування загальнолюдських цінностей над інтересами класів, націй і т. ін., єдність суспільних і особистих інтересів). Спеціально-правові принципи узагальнюють засади формування та існування власне права як специфічного соціального явища і поділяються на загально-правові, міжгалузеві, галузеві принципи, принципи інститутів, а також принципи правової діяльності, окремих її видів, зокрема юридичної практичної діяльності.

До загальноправових принципів належать:

Принцип гуманізму – домінування у формуванні та функціонуванні правової системи, правовій та юридичній діяльності невід’ємних природних прав і свобод людини;

Принцип рівності громадян перед законом – усі громадяни незалежно від національної, статевої,релігійної та іншої належності, службового становища мають рівні загальногромадянські права і обов’язки, несуть рівну відповідальність перед законом;

Принцип демократизму – право, законодавство адекватно відображають волю народу, формуються через безпосередню і посередню форми демократії, а інститути права повинні забезпечувати адекватну реалізацію волі народу;

Принцип правності (законності) – здійснення всіх правових форм діяльності держави, функціонування громадянського суспільства, громадян а основі та відповідно до норм права, природних прав і обов’язків людини;

Принцип взаємної відповідальності держави і особи – не тільки особа відповідальна перед державою, а й держава перед особою.

Принципи юридичної практичної діяльності, конкретизуючи принципи права щодо професійної діяльності юристів:

- у концентрованому вигляді визначають її основні властивості;

- відбиваються і конкретизуються у нормативно-правових актах, професійних деонтологічних кодексах, правосвідомості юристів і суспільства в цілому;

- є критеріями оцінки власне самої діяльності, її результатів, рівня професійної культури юристів, основою їх юридичного професійного практичного мислення;

- забезпечують результативний, ціннісно-орієнтаційний, інформаційний, психологічний вплив на процес взаємовідносин юристів з іншими суб’єктами, ведення юридичних справ, прийняття рішень, особливо у випадках, не врегульованих правовими, корпоративними, деонтологічними та іншими професійними нормами.

До основних принципів юридичної практичної діяльності належать:

q Правність (законність) діянь юриста та його рішень;

q Рівність суб’єктів перед законом та правом;

q Незалежність юриста приведенні юридичної справи від власних інтересів та зовнішнього тиску;

q Неупередженість;

q Обґрунтованість рішень;

q Професіоналізм (компетентність);

q Справедливість;

q Гуманізм;

q Повага до особи, її прав та свобод, права в цілому;

q Поєднання гласності та конфіденційності.

Принципи окремих видів юридичної практичної діяльності безпосередньо визначені у відповідних законах та інших нормативно-правових актах. Наприклад:

· У статті 4 “Принципи та організаційні форми діяльності адвокатури” Закону України “Про адвокатуру” зазначено: “Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності”;

· У статті 3 “Принципи діяльності міліції” Закону України “Про міліцію” визначається, що діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням, є гласною, при виконанні службових обов’язків працівники міліції незалежні від впливу будь-яких політичних, громадських об’єднань;

· У статті 6 “принципи організації і діяльності прокуратури” Закону України “Про прокуратуру” закріплено, що органи прокуратури України: становлять єдину систему; здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об’єднань чи їх органів; захищають у межах своєї компетенції права і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак; вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення; діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення;

· У статі 3 “Засади діяльності Служби безпеки України” Закону України “Про СБУ” до основних засад діяльності СБУ як державного правоохоронного органу спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України, відносить принципи законності, поваги до прав і гідності особи, позапартійності та відповідальності перед народом України, а враховуючи особливості її оперативно-службової діяльності – принципи поєднання єдиноначальності і колегіальності, гласності і конспірації.

Враховуючи суспільну важливість судочинства, його засади визначено Конституцією України, в статті 129 якої вказується, що основними засадами судочинства є:

1) законність;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

3) забезпечення доведеності вини;

4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;

6) забезпечення обвинуваченому права на захист;

7) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом;

9) обов’язковість рішень суду.

Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій.