ВИДИ ЮР. ПРОЦЕСУ

Види юр процесу:

1. За хар-м д-сті уповнов-х суб-ів: - нормотворчий та правозаст-й процес.

2. За хар-м процесу виробл-я прав рішень: - конфліктне та неконфліктне провадження.

3. За цілями процесу та к-стю здійсн-х операцій: - спрощений та складний.

Юр процедура – нормативно визнач-й порядок здійсн-я юр процесу.

Процедури, що рег-ся комплексами процес-х н, які є орг-ми складовими матер-х гал-й пр.;

Пр-ра-процес – комплекс процес-х н, що встановл-ся шл-м прийн-я кодиф-х закон-х актів.

XXI. ПРАВ. СИС-МА: СУТНІСТЬ, СТРУКТУРА ОРГ-Ї ТА СУЧ. ТИПОЛОГІЯ

114.ПОНЯТТЯ «НАЦ ПРАВ СИС-МА» ТА ЇЇ СТР-РА.

Правова система — це комплекс взаємозалежних і узгоджених юридичних засобів, призначених для регулювання суспільних відносин, а також юридичних явищ, що виникають унаслідок такого регулювання (правові норми, правові принципи, правосвідомість, законодавство, правові відносини, юридичні установи, юридична техніка, правова культура, стан законності та її деформації, правопорядок та ін.).

В аналізі прав - ї сис-ми слід враховувати:

- Сис-му поглядів, ідей, теорій, які існують в даний істор період;

- Нормат осн д-ви та її структуру (дж пр-в, зак-во);

- Сис-му реал-ї пр.

Ознаки (риси) системи права:

1. Обумовленість реально існуючою системою суспільних відносин. Вона не може створюватися на суб'єктивний розсуд людей існує об'єктивно;

2. Органічна цілісність, єдність і взаємозв'язок правових норм, а не їх випадковий набір. Норми права, з яких складається система права, не можуть функціонувати ізольовано. Вони взаємно узгоджені та цілеспрямовані;

3. Структурна багатоманітність. Це означає, що система права складається з неоднакових за змістом й обсягом структурних елементів, які логічно об'єднують, розташовують нормативний матеріал у певній функціональній спрямованості.

Структура — це засіб зв'язку елементів у системі, які забезпечують її спрямоване функціонування та усталеність (стабільність).

Структурні елементи системи права:

- норми права;

- інститути права;

- галузі права.

Юр засоби:

1. Прав норми (є перв ел сис-ми пр, примус – якщо поруш-ся);

2. Прав принципи (визначає будову пр);

3. Юр установи (правотв-сть правоохор-х та інш органів, які сприяють д-сті на захист пр і свобод;

4. Правотв-сть (з’явл-ся нові н пр);

5. Реал-я пр (створ-ся н пр, а далі втіл-ся в життя);

6. Прав к-ра (знання людьми чинного зак-ва, порядку його реал-ї);

7. Правопорядок (режим упоряди-сті сусп. відносин, а саме цього прагне д-ва, коли ст.-є н пр).

Прав сис-ма Укр – сук взаємоузгоджених взаємопов’язаних соц. однорідних юр засобів, за допомогою яких д-ва здійснює нормативно-організуючий вплив на сусп. відносини:

- право;

- зак-во;

- прав установи;

- суд та інша практика;

- механізм прав регул-я;

- право реал-й процес;

- пр, св. та обов громадян;

- правовідносини (які виникають через вплив на них н пр);

- законність та правопорядок;

- прав ідеологія (як теорії праворозуміння, донесені до громадян, існують);

- суб пр (особи мають бути правосуд-ми);

- сист зв’язки (взаємопов’язаність, узгодженість всіх елементів сис-ми).

115.ПОНЯТТЯ «ПРАВ. СІМ’Я». КЛАСИФ-Я ПРАВ. СІМЕЙ.

Тип (сім'я) правової системи — сукупність національних правових систем держав, які мають спільні риси, що проявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку, домінуючих форм (джерел) і принципів права, систем права і систем законодавства, організації правових установ, насамперед судової системи, подібності правових категорій і понять.

Критеріїв, що визначають класифікацію правових систем світу:

1. Спільність історичних коренів виникнення і подальшого розвитку (включаючи ступінь рецепції римського права). Правові системи об'єднані природою їх розвитку, генетичними коренями, що знаходяться в тій самій стародавній державі. Вони розвивалися в подібних умовах і зберегли однаковість у доправових регуляторах, перших джерелах, характері і ступені сприйняття джерел права інших національних правових систем, їх об'єднують історичні пам'ятники права, тенденції виникнення і розвитку державних і правових структур, а головне — ґрунтування на тих самих правових началах, принципах, нормах.

2. Спільність основного юридичного джерела права (форми права) — нормативно-правовий акт, нормативно-правовий договір, правовий прецедент, правовий звичай, релігійно-правова норма. Роль, значення і співвідношення цих джерел права неоднакові в різних правових системах та їх типах.

3. Єдність у структурі системи права і норми права. Правові системи країн, об'єднані в один правовий тип (сім'ю), мають подібність структурної побудови нормативно-правового матеріалу. Це виражається в поділі системи права на підсистеми (публічну і приватну) і підрозділи — об'єктивне і суб'єктивне право, загальносоціальне і спеціально-соціальне право, природне і позитивне право та ін. Загальним є поділ норм права за галузями, підгалузями, інститутами та іншими елементами. Однакову будову має норма права.

4. Спільність принципів регулювання суспільних відносин. Одні правові системи керуються ідеями свободи суб'єктів, їх формальної рівності, справедливості правосуддя і т.д., другі — віддають перевагу релігійним засадам (мусульманські країни), треті — звичаям і традиціям (країни Африки), четверті — ідеям панування закону, що виражає монополію держави в житті суспільства і особи (соціалістичні країни), тощо.

5. Єдність юридичної техніки, включаючи термінологію, юридичні категорії, поняття, конструкції. Вживання правовими системами однакових або подібних за своїм значенням термінів пояснюється єдністю їх походження або проведенням уніфікації законодавства, обумовленої цією єдністю. Законодавці країн, що належать до одного правового типу (сім'ї), керуються тими самими принципами побудови нормативно-правового матеріалу, застосовують подібні або ідентичні юридичні конструкції, засоби викладу тощо.

Класифікація правових систем

1. Романо-германський тип правової системи (країни континентальної Європи: Італія, Франція, Іспанія, Португалія, Німеччина, Австрія, Швейцарія та ін.). Усередині романо-германсько-го типу правової системи виділяють два підтипи, або дві правові групи:

— романську (Франція, Бельгія, Люксембург, Голландія, Італія, Португалія, Іспанія. Провідною у цій групі є національна правова система Франції);

— германську (Німеччина, Австрія, Швейцарія та ін. Провідною у цій групі є національна правова система Німеччини).

2. Англо-американський тип правової системи (Англія, Північна Ірландія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, деякою мірою — колишні колонії Британської імперії (нині 36 країн є членами Співдружності) та ін.). Усередині англо-американського типу правової системи розрізняють два підтипи, або дві групи:

— англійське загальне право (Англія);

— американське право (США).

Крім того, поділ англо-американського типу правової системи можливий на дві групи:

— європейське загальне право (Англія, Ірландія);

— позаєвропейське загальне право (США, Канада).

Право кожної країни поза Європи набуло широкої автономії в рамках англо-американського типу правової системи.

3. Змішаний тип правової системи виник на стику двох класичних типів правової системи: романс-германської та англо-аме-риканської і має специфічні риси.

У рамках цього типу можна виділити дві групи:

— північноєвропейські (скандинавські) правові системи (Данія, Швеція, Норвегія, Ісландія, Фінляндія);

— латиноамериканські правові системи (Аргентина, Парагвай, Уругвай, Чилі та ін.).

4. Релігійно-традиційний тип правової системи має декілька підтипів:

— релігійно-общинний (мусульманська, індуська, іудейська, християнська групи);

— далекосхідний-традиційний (основні групи - - китайська, японська);

— звичаєво-общинний (африканська група — країни Африки, Мадагаскар).

116.ЗАГ. ХАР-КА ОСН ПРАВ СІМЕЙ СВІТУ.

Романо-германський тип правової системи - це сукупність національних правових систем держав, що мають загальні риси, які проявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку на основі давньоримського права і його пристосування (разом із канонічними і місцевими нормами-звичаями) до нових національних умов. Його характерними рисами є домінування нормативно-правового акта як форми (джерела) права, поділ системи права на дві підсистеми — публічну і приватну, диференціація і кодификація галузей права.

Ознаки:

- Є наслідком розвитку рим пр;

- Пр форм-ся та розв-ся на осн заг принципів та ідей;

- Н пр мають заг хар-р (пошир-ся на невизначене коло осіб, коло випадків);

- Домін-ю роль в сис-мі пр відіграють закони (за юр силою);

- Кодиф-й хар-р пр;

- Поділ пр на приватне та публічне;

- Найб відмінність у адмін. пр (відносини у сфер держ управл-я);

- Схожа структура К;

- Норма пр роз-ся як заготов прав пов-ки компетентного органу, має зв прояв;

- НПА – осн дж пр;

- Поняття юр сили є дуже важливим;

- Рішення КС не є дж права, а є актом тлумач-я (хоча в Нім може бути дж пр);

- Суд практика не є дж пр, а дж, до якого зверт-ся, коли необхідно заповнити прогалини в праві (аналогія);

- Наук доктрина не є дж пр.

Англо-американська прав сім’я - сукупність національних правових систем, які мають спільні риси, проявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку на основі норми, сформульованої суддями в судовому прецеденті, який домінує як форма (джерело) права, у поділі права на загальне право і право справедливості, у визнанні закону лише після апробування його судовою практикою, у превалюванні процесуального права над матеріальним.

Ознаки:

- Прав прецедент – осн дж пр;

- Наступність пр;

- Відсутність рецепції рим пр;

- Суд-й за своєю прир-ю та змістом хар-р пр;

- Норма пр – полож-я з особл частини ріш-я, що виноситься вищою суд інстанцією;

- Поділ на високе правосуддя та нижче;

- 2-е дж пр – зак та підзак НПА;

- Менш абстрактний хар-р норм, ніж у романо-герм прав сис-мі;

- Непоширеність кодиф-ї;

- Пріоритет суд прецеденту над інш формами (дж) пр;

- Відсутність поділу пр на публ та приват;

- Відсутність суворого поділу пр за галузями;

- Поділ на пр загальне та пр справедл-сті.

Релігійно-традиційний тип правової системи — це сукупність національних правових систем держав, що мають спільні риси, які проявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку на основі релігійної норми, норми-звичаю і норм и-традиції як основних джерел права, що являють собою тісне переплетення юридичних, моральних, міфічних розпоряджень, які склалися природним шляхом і визнані державою.

Мусульманська прав сім’я - це сукупність підтримуваних державою релігійних, моральних і правових норм, що склалися на основі ісламу в тлумаченні вченими-богословами і правознавцями.

Ознаки:

- Нерозривний зв'язок з релігією ісламу (засновник Мухаммед);

- Невід’ємна частина пр – Шаріат (шлях праведного життя) – сук н мусульм пр, що покликані регламентувати пов-ку мусульманина, його думки та почуття. Містить 4групи приписів:

i. Норми, що фіксують релігійну догматику ісламу (у що зобов-й вірити мус-н);

ii. Н, що закріпл-ть осн мусульм моралі та етики;

iii. Н, що регламентують стосунки віруючих з Аллахом;

iv. Н, що регл-ть стосунки між мусульм та немусульм.

- Носять персональний, а не територ-й хар-р.

Принципи шаріату

- Рівності (для чоловіків мусульманів);

- Свободи (до не мусульман повинні ставитися спокійно);

- Справедливості (обов’язок общини та правителя – забезпечити справедл-м ріш-м суда);

Дж пр

Мусульм пр – результат Божого одкровення, єдине пр від Бога.

Коран – вічна, незмінна книга мусульман, в якій містяться проповіді Мухаммеда, навіяна Аллахом у вигляді виступів проти христ-ва, іудейства (понад 6 тис віршів).

Суна – книга, де зібрано проповіді про життя і діяння пророка Мухаммеда, ідея, що такою і має бути пов-ка мусульман.

За рівнем визначеності норми Корана:

- Приписи (є вічними та незмінними);

- Абстрактні (можуть вільно тлумачитися).

Іджма – збірка одностайних рішень докторів іслама (подібний на акт тлумач-я норм пр + нова норма пов-ки).